Навігація та корисні матеріали
27-28 березня Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки проводив у Києві третій щорічний форум Kyiv Stratcom Forum 2024.
Українські високопосадовці, міжнародні дипломати та експерти з комунікацій зібрались на форумі, щоб обмінятися досвідом про підходи до протидії гібридній агресії та побудові стратегічних комунікацій.
Під час панелі «Когнітивна деколонізація: боротьба за людську свідомість через культуру та релігію спікери обговорили боротьбу за людську свідомість через культуру та релігію» радниця Міністра культури та інформаційної політики України Леся Червінська висловила думку, що культура, інформаційна політика та релігія є зброєю, яка впливає на свідомість та почуття людей.
«Культура – це теж високоточна зброя, це зброя, яка вражає в серце і формує нову свідомість. Так само як інформаційна політика, так само як і релігія – це є фундамент національної безпеки», – наголосила Червінська.
Доктор наук з державного управління, професор Київського національного університету Рена Марутян зазначила, що нам потрібна когнітивна деколонізація – деколонізація свідомості від імперських наративів, які нав’язує колонія.
«Національна культура формує національну свідомість. Національна свідомість є основою національної ідентичності. А національна ідентичність – це основа національної безпеки. Тобто, ми можемо провести такий ланцюжок. Там, де є сформована національна свідомість і національна ідентичність – це територія, де існують національні сенси. На цю територію заходити «зеленим чоловічкам» дуже важко. На жаль, у нас є приклади Криму та Донбасу, де фактично була відсутня національна свідомість і національна ідентичність. Дуже в обмеженому порядку можна було вважати, що це – територія національних сенсів. Саме на цю територію, як правило, заходять спочатку ворожі сенси, а потім «зелені чоловічки», – вважає вона.
Інструментом, який формує національну ідентичність, може бути міфодизайн, вважає Марутян:
«Це – соціокультурна технологія. Теорія та практика. Якщо практика, то це – психотехнологія з формування соціальної реальності під завдання, які є у держави. Фактично, це структурування інформаційного простору під актуальні завдання, які ставить перед собою держава. Міфодизайн завжди спирається на принципи соціальної конвенції – тобто, ті норми взаємодії у суспільстві, які спираються на культурні практики: на культуру, на норми, які вже є у суспільстві».
Що з міфодизайну можна використати нам?
«Міфодизайн – це інструмент. Як скальпель, яким можна врятувати людину, або для того, щоби вбити людину. Цим інструментом користуються всі ще з найдавніших часів.
Масова культура – міфологічна за своєю суттю. Є статистика – людей із критичним мисленням у всьому світі приблизно до 10% у кожній країні. Це максимум. До речі, у нас також є дослідження – приблизно 8% українців пройшли тест, який показував, що вони мають критичне мислення.
Наша свідомість так побудована, що ми живемо стереотипами і символізмом різного роду, який закладений у культурі, нормах, традиції, релігії. Це – і не погано, і не добре. Так є. Звичайно, що це використовується. Легко маніпулювати масовою свідомістю саме тому, що вона – міфологічна за своєю суттю», – пояснила Марутян.
«Ми повинні розуміти, що те, що наша цільова аудиторія сприймає «на ура», для західної аудиторії потрібно «запакувати» по-іншому, в інший наратив.
Ми виграємо смислову війну не тоді, коли ми тут знесемо всі пам’ятники Пушкіну, Лермонтову і Толстому. Ми виграємо смислову війну з Росією, коли на їхній території почнуть ставити пам’ятники Лесі Українці, Леонтовичу, Івасюку. Тоді ми виграємо когнітивну війну», – додала професорка.
Росія здійснює проти України релігійну атаку
Таку тезу озвучив очільник Державної служби з питань свободи совісті та етнополітики Віктор Єленський:
«Лінія релігійної атаки проти України, спроби росіян вжалити Україну з цього боку, наростає. Ці спроби очевидні і достатньо потужні. Але Україна має досить сильні позиції у релігійній сфері. І вона може не просто захищатися, а й атакувати.
Не Росія, яка перебуває у світовому топі по абортах, покинутих дітях, алкоголізму серед підлітків, злочинах на 100 тисяч населення, по п’яних самогубствах, повинна вчити світ традиційним цінностям. Росія не може виступати з позиції традиційних цінностей і це дедалі більше розуміють в релігійних спільнотаx».
Як говорити із парафіянами та священнослужителями УПЦ МП, які не є апологетами «русского мира»?
Наразі релігійні питання – фактор національної безпеки. Наприклад, є свідчення того, що Ігор Гіркін сам переховувався і переховував своїх бойовиків і накопичував зброю на території Святогірської лаври перед наступом на Слов’янськ, зазначила шеф-редактор LB.UA Соня Кошкіна.
«Саме Патріарх Кирило є головним ідеологом так званої «СВО». Саме він є головним натхненником геноцидної війни проти українців. Саме він несе співставну відповідальність разом із Путіним за всі злочини, які кояться на нашій землі. Саме він має сидіти поруч із ним у Гаазі. Коли ця війна завершиться нашою перемогою, Російська православна церква зазнає тектонічних змін. РПЦ посиплеться так само, як і Російська Федерація. У мене немає жодних сумнівів щодо цього», – вважає вона.
Також Кошкіна додала, що парафіяни і священнослужителі УПЦ МП, – громадяни України. І більшість із них не хочуть стати частиною «русского мира».
«Нормальних, насправді, там більшість. Треба акцентувати саме на цьому, що ми всі – громадяни України. Слід говорити простою мовою. І робити це на постійній основі», – сказала журналістка.
Імʼя Чайковського на консерваторії – питання деколонізації
Голова комітету Національної Шевченківської премії, актор Євген Нищук:
«Дискусія, що буквально зараз точиться навколо Чайковського, ім’ям якого названа косерваторія. Питання не в тому, щоби шукати кров (українську – ред.) Чайковського. Вона справді в нього є. У його творчості мелос і мелодика – українська. Це сто відсотків. Але є інша проблема. Ім’ям Чайковського називають колонну залу у Москві, Петербурзі, Мінську, в Китаї, обов’язково консерваторія в Україні. І так далі. Це – маркер імперської колоніальної ситуації. І нам принципово треба позбутися ім’я Чайковського у нашій консерваторії. Це і є питання деколонізації».
«Можливо, комусь це і не подобається та викликає фантомні болі. І це вони (росіяни – ред.) так закладали: «мы – единый народ», «ми – єдиний простір». Але ми для розриву цього простору зараз жертвуємо тисячами життів наших героїв, мирних мешканців, дітей, закатованих ім’ям наших культурних діячів, фотографів… Наші музеї, бібліотеки – росіяни знають, що це є маркери українського нескореного духу, і вони туди б’ють», – підсумував Нищук.
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
