Куди путінський «вкид» закине Росію: дайджест пропаганди за 31 жовтня

Зернова угода працює, незважаючи на севастопольську істерику Путіна, а МО РФ вказує на нестачу «калібрів». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 31 жовтня.

  1. Ердоган вказав Путіну на його місце у «зерновій угоді»
  2. Вартові українського неба vs «російська калібровка»
  3. Чому фінську пресу варто читати обережно
  4. Вкид у кремлівській інтерпретації

Ердоган вказав Путіну на його місце у «зерновій угоді»

Росія після атаки дронів на Севастопольську бухту спочатку офіційно повідомила про свій вихід, а вже 31 жовтня про «призупинку» у так званій «зерновій угоді». Вустами офіційного представника Кремля Пєскова Москва попередила, що «зернова угода навряд чи може бути реалізована без РФ, бо перестала бути гарантованою і набуває набагато ризикованішого характеру».

НАСПРАВДІ, того ж дня з портів Одеса, Чорноморськ та Південний вийшли 12 суден з 354,5 тисячами тон агропродукції до країн Африки, Азії та Європи.

Крім того, за пропозицією Спільного Координаційного Центру, яку прийняла Україна, представники ООН та Туреччини запропонували 10 інспекційних груп для перевірки 40 суден. Представників Росії, як повідомляє Мінінфраструктури, про це просто «було поінформовано». І в цьому формулюванні є дуже великий і вбивчий для Москви сенс.

По-перше, як з’ясувалось, і без неї ця угода працює. І це важливий, поки що іміджевий, удар по Росії.

По-друге, воля президента Туреччини Ердогана виявилась сильнішою за істеричний шантаж Путіна, який вважав, що у цьому світі нічого без нього не вирішується.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зерно як зброя. Як російська агресія в Україні загрожує світу голодом

По-третє, проблему протягом лише однієї доби вирішили геніально: новий дипломатичний підхід до Путіна втілився у питанні в його ж стилі «А то що?».

По-четверте, можливість повернутися до угоди в Росії зберігається. Але вже із коригованими умовами з боку інших її сторін. Терпіти московські витребеньки вже не хочуть ані Анкара, ані ООН, ані країни Африки, за які Путін так «піклується».

По-п’яте, тепер у нього для того, щоб зберегти лице, є вибір із трьох «поганих» варіантів: а) знищувати зерновози; б) давати їм безперешкодний шлях; в) спробувати повністю знищити українські порти, щоб зерновозам не було куди йти.

Опосередковано Путін вже це робить. Оперативне командування «Південь» ЗСУ заявило 31 жовтня, що «ворог продовжує обстріли портової інфраструктури на очаківському напрямку. Внаслідок влучання по двох портових цивільних буксирах, що були задіяні у транспортуванні баржі зі збіжжям, виникла пожежа. Два члени екіпажів загинули».

Чим може загрожувати Росії продовження портової ескалації, пояснювати не потрібно. Крім вже наявних засобів 31 жовтня з’явилась інформація, що «група пояснення» у вигляді ударної групи ВМС США на чолі з атомним авіаносцем Gerald Ford із 90 бойовими літаками, яка ще 28 жовтня була в канадському порті Галіфакс, вже вирушила у Європу.

На даний момент, нагадаємо, у Середземному морі знаходиться ще один авіаносець ВМС США USS Harry S. Truman у складі групи з ще п’яти кораблів.

Отже, кремлівському «недофюреру» вже усі: від Ердогана до президентів США (навіть колишніх – Джеральда Форда та Гарі Трумена, чиїми іменами названі авіаносці) доносять одну просту рекомендацію: «припиняй свої голодні ігри в Африці і ескалацію в Україні».

Вартові українського неба vs «російська калібровка»

Вранці 31 жовтня російська армія через три тижні після першої хвилі масованих атак на об’єкти енергетичної інфраструктури в Україні вдалася до нової серії ударів. По всій країні були перебої з подачею світла та води.

«Воєнкори» цю зухвалу акцію цинічно називають «калібровкою України». 

А МО РФ, коментуючи черговий свій акт тероризму проти мирних українців, обмежилось тією ж самою заявою, яку зробило і три тижні тому: «ЗС Російської Федерації продовжили удари високоточною зброєю великої дальності повітряного і морського базування по системах військового управління та енергетики України. Цілі ударів досягнуто. Усі призначені об’єкти вражені».

І виклало відео з відповідним доказом свого злочину із закадровим голосом Конашенкова.

НАСПРАВДІ, у цьому відео цікавий інший факт, який підмітили фахівці-ракетники. Від «Калібрів» у процесі запуску від’єднується блок. Це підтверджує той факт, що Росія використовує для запуску з надводних кораблів ракети у варіанті, які призначені для старту виключно з субмарин. 

Тенденція запусків дорогих вузькоспеціалізованих ракет з нехарактерних для них платформ явно вказує на факт, що ЗС РФ дійсно зіткнулися з нестачею звичайних «калібрів». І для руйнування української інфраструктури почали активно використовувати свій стратегічний резерв.

Про це свідчать цифри і дати.

11 жовтня українські військові повідомляли про запуск 84 російських ракет.

24 жовтня за інформацією ГУР, у росіян залишилося 43% ракет типу «Калібр-ПЛ», «Калібр-НК», приблизно 45% ракет Х-101 і Х-555, та лише 13% ракет «Іскандер», хоча 30% вважають недоторканим запасом.

31 жовтня було збито вже 45 з 55 російських ракет. Речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат назвав цей показник «неймовірно високим», пояснивши, що запорукою цього успіху сил ППО стали «більший досвід, розвідка та трохи удачі».

«Так, були і 100-відсоткові результати, коли 4 з чотирьох чи 7 із восьми збивали, 9 із 12-ти. Але за такого масового використання ракет такого високого відсотка не було, було 50-55%. Це безпрецедентно класний результат. Працювали всі – засоби, вогневі групи, ЗРК, це результат їхньої роботи», – пояснив Ігнат.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ППО України проти цифр Суровікіна

І ще один важливий, не математичний, а географічний показник масованої ракетної атаки 31 жовтня. Усі пуски окупанти проводили з Ростовської області та Каспійського моря. З Чорного вже чомусь не ризикують.

Чому фінську пресу варто читати обережно

На тлі успіхів української ППО 31 жовтня окремо відзначена робота німецької системи IRIS-T, яка збила 100% цілей. Незабаром Україна, сподіваємось, матиме ще одну потужну систему ППО – американську NASAMS. Звичайно, їх для повного закриття неба України необхідно мати значно більше.

Але так само, як ми сподіваємось на подальші поставки західних зразків «вартових українського неба», в Росії очікують, наприклад, результатів проміжних виборів у США, де, вірогідно, переможуть республіканці, деякі з яких вже роблять досить неоднозначні заяви щодо підтримки України. Щоправда, регулярно дезавуюючи їх поясненнями, що «малось на увазі більш ретельний контроль за коштами та зброєю, які ми надаємо».

Подібні заяви з радістю підхоплює Росія. А коли з’являються хоча б натяки на те, що «зброя з України потрапляє у сторонні руки», то це взагалі свято на московській пропагандистській вулиці.

Так, досить великого розголосу набула інформація про нібито контрабанду української зброї з Заходу до Фінляндії. Її розповсюдила національна телерадіомовна компанія Yle. Голова відділу поліції боротьби з організованою злочинністю комісар Альгрен заявив, що поліція має дані про нібито штурмові гвинтівки, привезені до Фінляндії з України. Більш детальну інформацію він не хоче розкривати, доки триває збір оперативних даних.

«Зброя, доставлена ​​з України, також виявлена ​​у Швеції, Данії та Нідерландах», – сказав комісар.

Злочинні угруповання виявляють великий інтерес до зброї, що постачається в Україну, і розглядають, зокрема, можливість організувати контрабанду після завершення війни, заявив Альгрен.

У цю заяву, звичайно, вчепилися в Москві. Сенатор Пушков назвав її «корисною для мешканців та політиків Фінляндії».

НАСПРАВДІ, питань до заяви фінського поліцейського багато, найпростіше з яких: «Чого ж у такому випадку чекає поліція і де докази?».

Українське посольство у Фінляндії негайно звернулося за інформацією для отримання деталей. У відповідь повідомлено про відсутність підтвердженої інформації або будь-яких конкретних фактів постачання контрабандної зброї з України.

МВС України надіслало запит до Фінляндії, Швеції та Данії за допомогою комунікаційної системи Європолу.

За даними міністерства, видання Yle вже готує заперечення власної статті, а викладена інформація була «додумана журналістом».

Нагадаємо, це вже не перший «збройовий» вкид проти України. У серпні телеканал CBS опублікував сюжет про зброю, яка нібито «зникає» в Україні. Тоді Центр стратегічних комунікацій пояснював, чому цей сюжет не витримував жодної критики.

І є 10 аргументів на користь того, що західна зброя в Україні у надійних руках, а усі подібні «сенсації» є банальними інформаційними вкидами та грають на руку Росії.

До речі, про бажання Гельсінкі отримати іншу зброю – ядерну, писало фінське видання Iltalehti. Але офіційних підтверджень щодо можливості її розміщення у Фінляндії влада не надавала.

Більш того, прем’єр-міністр країни Санна Марін 29 жовтня заявила в інтерв’ю все тому ж Yle про малоймовірність того, що ядерна зброя будь-коли потрапить на фінську землю, проте майбутня влада країни може вважати інакше. 

Тому з фінською пресою варто бути обережним. Тим паче, що війна – сильний подразник і нажитися на ній хочуть всі. У тому числі преса.

Вкид у кремлівській інтерпретації

І якщо мова зайшла про «вкиди»,  зазначимо, що чи не найбільше це слово з серії «новомовних» використовує саме російська влада та пропаганда. Чим важливіші чутки або новинний привід, тим більше у нього шансів потрапити в кремлівську категорію «вкидів». 

Ось декілька прикладів. 

Коли в червні з’явилися чутки, що Путін оголосить мобілізацію під час Петербурзького економічного форуму, Пєсков назвав це «брехливим інформаційним вкидом».

У вересні голова комітету Держдуми з питань міжнародних справ Слуцький заявив: «У країні нормальна ситуація, нам не треба побоюватися вкидів про мобілізацію». Після цих слів, нагадаємо, Путін оголосив її трохи більше ніж за тиждень.

Інший приклад — контрнаступ ЗСУ у Харківській області, який розпочався 6 вересня. Міноборони РФ 10 вересня назвало відступ російських військ «згортанням та організованим перекиданням». А за чотири дні після цього Кадиров написав: «Під час проведення СВО ми ніде і нікуди не відступаємо. Це все вкиди та західні провокації».

Кадиров вважає вкиди взагалі чимось на зразок зброї, що допомагає перетворити росіян на «піддатливих терпил». У липні він включив «інформаційні вкиди» до переліку зла, що насувається із Заходу — поряд з біолабораторіями та економічними санкціями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Атака дронів: телеканал CNN викрив брехню Ірану та Росії

Наприкінці літа Пєсков у відповідь на публікацію The Washington Post про постачання в Росію іранських БПЛА заявив, що газета, «на жаль, публікує дуже багато інформаційних вкидів останнім часом».

А торік Путін, в інтерв’ю NBC вчинив так само, коли його запитали, чи не постачає Росія Ірану супутникові технології, що допомагають знищувати військові цілі. Він назвав це «черговим вкидом та фейком».

НАСПРАВДІ, слово «вкид», схоже за все, має лише одне і головне значення для Кремля — щось неприємне, до чого навмисне привертають увагу «вороги». Сенс цієї конструкції вислизає від пересічного росіянина, але той розуміє, що вкид треба ставити в один ряд із фейками. Хоча, це, звісно, різні речі.

З коментарів, які російські політики регулярно дають, виходить, що вкид — це коли «колективний Захід вигадує неперевірену інформацію, щоб очорнити Росію, зміцнити панування однополярного світу та перекрутити цілі спецоперації в Україні».

Тобто «вкид» в кремлівській інтерпретації — це будь-яка інформація, яка суперечить «традиційним цінностям, на варті яких стоїть Росія». І взагалі це інформаційна спецоперація на кшталт шпигунської.

Проте, 12 головних перемог України на інформаційному фронті з Росією говорять про те, що головний «вкид» у Росію свого часу зробила лише одна людина на прізвище Путін. І куди цей «вкид» у підсумку закине саму Росію можна тільки здогадуватись.  

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Total
0
Shares

Пов'язані статті