Козир для російської пропаганди: як Кремль використовує скандальний звіт Amnesty International

Звіт організації Amnesty International, присвячений ситуації в Україні, став справжнім подарунком російській пропаганді. Міжнародні правозахисники звинуватили українських військових в тому, що вони нібито наражають цивільне населення на небезпеку.

Урівняння агресора і жертви агресії, ігнорування численних задокументованих фактів воєнних злочинів росіян, демонстративне нехтування контекстом не лише спровокували  шквал критики, а й актуалізували дискусію про ефективність та відповідність викликам часу як  Amnesty International, так і решти бюрократизованих глобальних організацій. Керівниця українського бюро AI Оксана Покальчук на знак протесту звільнилися. Так само вчинив і співзасновник шведського бюро Пер Вестберг та ще 80 співробітників норвезького офісу. Керівник фінського бюро Франк Йохансон повідомив, що після публікації звіту організація втратила 400 донорів.

Але центральний офіс продовжує слідувати стратегії ігнорування проблеми: недоліків своєї роботи в AI  не визнають, факти опитування людей у фільтраційних таборах заперечують. Генеральний секретар організації Аньєс Каламар взагалі оголосила критиків «ботами і тролями»  та звинуватила їх у «пропаганді війни». Аналогічну позицію публічно відстоює старший кризовий радник AI Донателла Ровера, яка до того ж знялася у маніпулятивному фільмі CBS про «зникнення» західної військової допомоги в Україні.

Читайте також: Що не так із сюжетом CBS про військову допомогу Україні

Російські пропагандисти прогнозовано намагаються витиснути максимум зі звіту AI. Адже росіяни оголошують «базами «Азову» всі знищені ними українські цивільні об’єкти, включаючи пологовий будинок і драматичний театр у Маріуполі.

Чи не першою з офіційних осіб РФ на звіт Amnesty відреагувала речниця МЗС РФ Марія Захарова у Telegram. Вона заявила, що про описані «порушення» росіяни «говорять постійно», вкотре звинувативши ЗСУ у «використанні цивільного населення в якості «живого щита».

Аналогічні заяви розповсюдил російське посольство в Лондоні  та місія РФ у Женеві. Постійний представник РФ в ООН Васілій Небензя майже дослівно повторив слова Захарової на засіданні Ради Безпеки, присвяченому ситуації на Запорізькій АЕС, звинувативши Захід у наданні Києву «карт-бланшу на будь-які злочини».

Російські дипломати також спробували ув’язати претензії Amnesty до українських військових із власними зусиллями, спрямованими на дискредитацію і блокування західної військової допомоги Україні

Посольство РФ у США звинуватило Вашингтон у «накачуванні України зброєю».

За перший тиждень після публікації звіту у повідомленнях Telegram-каналів з прокремлівського пулу було зафіксовано 235 згадок про Amnesty International. При цьому з 1 по 3 серпня AI було присвячено лише одну публікацію. В ній згадувався червневий звіт, в якому правозахисники звинувачували Литву у жорстокому поводженні з нелегальними мігрантами з країн Близького Сходу.

Інфоприводами для публікацій були власне звіт AI, його коментування Захаровою та іншими російськими спікерами, реакція офіційного Києва, а  також стаття колумніста Politico Пола Тейлора (Paul Taylor) та участь Донателли Ровери у фільмі CBS. Тейлор розкритикував українську владу за відкидання претензій Amnesty International та закликав поставитись до них уважно. Він також підкреслив, що західні країни мають переконатися в тому, що  «мільярди коштів платників податків, що вливаються в Україну задля підтримки її оборони та фінансового стану, витрачаються належним чином». 

Пропагандисти розповсюджували такі меседжі:

  • міжнародні правозахисники визнали, що українці «воюють як терористи» і порушують міжнародне гуманітарне право, про що  постійно говорить Кремль;
  • правозахисники визнали, що ЗСУ перетворюють цивільні об’єкти на законні військові цілі, отже росіяни атакують школи і лікарні правомірно;
  • Захід ігнорує злочини ЗСУ і продовжує накачувати Україну зброєю. 

У російському сегменті інтернет-ЗМІ після публікації звіту AI вийшло понад 1600 присвячених йому публікацій. 

    

Тон публікацій на російських урядових та прокремлівських сайтах був обвинувальним. Формулювання заголовків зводилося до того, що Amnesty International «звинуватила», «викрила» Україну,  «визнала злочини» ЗСУ.

Новини про реакцію української влади супроводжувалися емоційно забарвленими заголовками. Російські ЗМІ стверджували, що звіт Amnesty розлютив, вивів з себе, обурив, налякав Володимира Зеленського, і той «відмовився миритися» з ним.

Автори оглядових матеріалів просували ще один меседж, від свого імені або ж оформлений у вигляді цитати експерта:

  • звіт Amnesty – це сигнал для Києва, підготовка до зміни суспільної думки, індикатор «втоми» заходу від України. 

Такі статті вийшли на сайтах Репортер, Политнавигатор, Царьград, RT.

Аналогічну тезу просували російські парламентарі: віце-спікер Ради Федерації Константін Косачов,  сенатор Владімір Джабаров, голова комітету Держдуми у міжнародних справах Леонід Слуцький. Член Радфеду від окупованого Криму Сєргєй Цеков назвав звіт AI доказом того, що саме українці, а не росіяни атакували колонію в Оленівці та вбили полонених «азовців»

За вказаний період також було зафіксовано понад 1600 публікацій європейськими мовами, присвячених звіту Amnesty International. Переважно це новини та висвітлення ключових інформаційних приводів: оприлюднення  звіту та реакцій на нього. Серед матеріалів домінують публікації англійською, французькою та німецькою мовами. 

Видання як правило не ігнорували позицію Києва і ретранслювали заяви Володимира Зеленського, міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, радника голови Офісу Президента України Михайла Подоляка та інших посадовців, які вказували на маніпулятивність та необ’єктивність висновків Amnesty. Але винесення в заголовки новин тверджень про порушення з боку українських військових не могло не зашкодити іміджу України.

У просуванні проросійських наративів, крім російських RT і Sputnik, був помічений американський сайт SOTT. Останній проілюстрував матеріал про звіт Amnesty фотографією Влада Соделя, яку було зроблено в Києві 18 лютого 2014 року. На фото зображені закривавлені майданівці Микола та Ігор Кузнєцови. Фото супроводжується підписом: «Цивільні, що потрапили під перехресний вогонь у Східній Україні».  

Російські пропагандисти використали нейтральні публікації у західних медіа для просування власних наративів на російськомовну аудиторію. 5 серпня було опубліковано низку підбірок анонімних коментарів із тенденційними заголовками. Вони мали створити враження несприйняття української позиції і Зеленського персонально на Заході: 

У Twitter було виявлено близько 35 тисяч твітів, присвячених Amnesty International. Приводом для публікації абсолютної більшості з них став «український» звіт. Понад 20 тис. твітів написано англійською мовою, близько 4 тис. українською, 3,8 тис. російською, 1,6 тис. німецькою, 1,1 тис. французькою. 

У використанні цивільного населення в якості «живого щита» Зеленського звинуватив американський громадський діяч Аджаму Барака, який неодноразово просував проросійські наративи, у тому числі в ефірах телеканалу RT

Повідомлення Amnesty International з позитивними коментарями поширювали користувачі, що перед цим поширювали конспірологію, антиглобалістські та антиамериканські наративи.



Схвальні повідомлення про звіт Amnesty публікувалися з акаунтів відверто антиукраїнського спрямування, задіяних у пропаганді «спецоперації». Вони ж висміювали реакцію українського уряду.

Для російської пропаганди звіт Amnesty International став черговим «доказом» «нацистської» природи «київського режиму» та аргументом для просування антиукраїнських наративів. Звинувачення Збройних сил України у порушенні правил та звичаїв війни має урівняти в очах західної аудиторії обидві сторони конфлікту, а також ще більше демонізувати українців в очах росіян. 

Насамперед на внутрішню і на українську аудиторії розраховний меседж про «втому Заходу від України», в якості доказу якої росіяни намагаються представити звіт. Кремль відмовляє в суб’єктності як Україні, так і Amnesty International. Пропагандисти змальовують ситуацію як гру ляльководів із маріонетками, якими, на їх думку, є і Київ, і міжнародні правозахисники.

Принциповим питанням для Кремля є блокування західної військової допомоги Україні. Тому кейс Amnesty пропаганда намагається використати з цією метою, паралельно просуваючи  тему «розкрадання» та «колосальних втрат» наданої Заходом техніки та озброєнь.  

Total
3
Shares

Пов'язані статті