Що не так із сюжетом CBS про військову допомогу Україні

4 серпня американський телеканал CBS випустив 20-хвилинний документальний фільм, присвячений постачанням зброї до України. У назву було винесено провокативну заяву про те, що «військова допомога не завжди дістається лінії фронту» і навіть озвучувались цифри: нібито до кінцевого адресата доходить лише 30%.

Уже через чотири дні відеоверсію сюжету прибрали з сайту та Youtube-каналу CBS. Редакція пообіцяла випустити оновлену версію фільму з урахуванням «нової інформації». Текстову версію матеріалу також змінили, а з заголовку прибрали згадку про 30%.

Ці кроки стали реакцією на жорстку критику, якої зазнав матеріал. Перш за все, за бездоказові твердження про те, що подальша доля західної допомоги в Україні «невідома» і припущення про її появу на «чорному ринку». 

Радник керівника Офісу Президента України Михайло Подоляк звернув увагу на співзвучність матеріалу CBS із наративами російської пропаганди, зусилля якої спрямовані на зрив постачання західних озброєнь Україні.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба дорікнув CBS за розповсюдження безпідставних тверджень, спрямованих на дискредитацію військової допомоги країні, яка захищається від геноциду. Голова МЗС закликав американський телеканал провести внутрішнє розслідування. 

Розкритикували фільм навіть його учасники. Так, литовський волонтер Йонас Охман висловив незгоду із тим, як його слова використали автори фільму. Він підкреслив, що його оцінка ефективності військової допомоги аж ніяк не означала, що озброєння  «розкрадаються» або ж  «опиняються на чорному ринку». Охман констатував, що порівняно з початком травня ситуація покращилася, західна допомога є дуже важливою для організації оборони України, і роль цієї допомоги лише зростатиме. Аналогічну заяву розповсюдила очолювана ним організація Blue/Yellow for Ukraine.  

Саме на заяви Охмана та його організації послались у CBS, пояснюючи необхідність скоригувати матеріал.

Підняття тем, які використовує російська пропаганда – не є автоматично доказом роботи на її замовлення. І те, що американські журналісти мають право (і навіть зобов’язані) ставити уряду питання про те, як він розпоряджається податками громадян, ніхто не піддає сумніву. Але деякі рішення авторів видаються щонайменше сумнівними. Через це кінцевий продукт важко назвати неупередженим та об’єктивним. 

Саме тому він став чудовим подарунком для російської пропаганди. Ось лише кілька прикладів: 

Також його з ентузіазмом зустріли деякі опоненти президента США Джо Байдена та його адміністрації, які не підтримують військову допомогу Україні. Зокрема члени Палати Представників Конгресу США Лорен Боберт і Маржорі Тейлор Грін.

Колекція антибайденівських мемів поповнилася новими зразками:

Що ж саме не так із сюжетом? 

Насамперед викликає питання підбір спікерів, які коментують питання військової допомоги Україні. Серед них немає жодної особи, яка могла б як мінімум мати доступ до цієї чутливої інформації. Крім того, експерти в кадрі є упередженим у своєму ставленні до України в цілому, не тільки щодо постачань зброї.

Так, професор Чарльз Купчан доволі активно коментує російсько-українське протистояння. До повномасштабного вторгнення він рекомендував НАТО надати Кремлю гарантії того, що Україну не буде інтегровано до Альянсу, і вона не стане «форпостом Заходу, оснащеним найкращим озброєнням»

Купчан відносить Росію до клубу «великих держав», у яких є свої зони інтересів і з якими варто рахуватися іншим. 

Інший аргумент Купчана проти військової допомоги – це те, що вона лише провокує ескалацію бойових дій і не сприяє відновленню миру. Аналогічну тезу можна було неодноразово почути також і  від офіційних осіб РФ.

Ще одна учасниця сюжету, співробітниця Amnesty International Донателла Ровера, скаржиться на відсутність інформації про подальшу долю західної зброї, що перетнула український кордон. Але позицію цього експерта у питанні військової допомоги Україні також можна назвати упередженою та некоректною.

Звісно, серед напрямів діяльності цієї організації є пов’язані зі збройною тематикою: AI займається моніторингом нелегального продажу зброї урядами, розповсюдженням протипіхотних мін, зброї масового ураження та деяких інших специфічних видів озброєнь. AI послідовно виступає проти постачання зброї усім сторонам конфлікту в зоні бойових дій. Але експертка в даному випадку не враховує, що йдеться не про громадянський конфлікт чи боротьбу між кримінальними угрупованнями. Йдеться про законний захист Україною свого суверенітету від посягання з боку держави-агресора. І світовій спільноті відомі численні докази воєнних злочинів РФ проти українського цивільного населення. 

Цікаво, що ця ж сама представниця Amnesty International не визнає недоліків скандального звіту своєї організації, укладачі якого поклали на Збройні сили України відповідальність за наражання цивільного населення на небезпеку. Таким чином, експертка по суті погодилась із поставленим авторами звіту знаком рівності між жертвою і злочинцем. 

Донателла Ровера досліджувала конфлікти у країнах Африки та Близького Сходу, працювала в Судані, Лівії, Сирії, Секторі Газа. Тому, оцінюючи ризики постачання озброєння Україні, Ровера посилається на приклад Іраку, де надана США урядовим силам зброя потрапила до рук терористів «Ісламської держави».

Чи можуть приклади цих країн бути релевантними для України? Абсолютно ні: в Україні не громадянська війна, а українські громадяни потребують допомоги для захисту своєї країни і життя від зовнішньої агресії Росії

Дивними виглядають і скарги Ровери щодо відсутності в них інформації про постачання зброї. Але чи має ця чутлива інформація бути публічною з огляду на можливість її використання ворогом? Або чи має український уряд звітувати перед кимось, крім держав-донорів, про використання міжнародної допомоги? 

Відповідь є очевидною. Частина інформації є засекреченою, становить державну таємницю і не може надаватися ЗМІ чи громадським організаціям, навіть міжнародним. Крім того, певну інформацію щодо обсягів і номенклатури отриманої допомоги український уряд не розголошує, в тому числі, і на прохання країн-донорів

Тому Донателла Ровера (і не тільки вона) не повинна знати, де і як в Україні застосовується отримана Києвом західна зброя. Цією інформацією володіють виключно представники відповідальних урядових структур, військового командування України та держав-донорів. А от їх коментарі у  фільмі CBS якраз відсутні.

Більше того, припущення про розкрадання військової допомоги в Україні та її потрапляння на «чорний ринок» подаються у матеріалі як доконаний факт. Без будь-яких доказів. 

Хоча насправді контроль за військовою допомогою для України з боку країн-партнерів – багатосторонній та багаторівневий. Детальніше – в статті «Зброя під контролем. Вісім аргументів на користь того, що західна зброя в Україні у надійних руках».

Таким чином, сюжет CBS зроблений без дотримання  журналістських стандартів: закриту тему коментують спікери, що не мають доступу до інформації. І чия неупередженість є сумнівною. В той же час не представлена позиція основних гравців: військово-політичного керівництва України, США чи інших країн. А гіпотетичні припущення подаються авторами сюжету своїй аудиторії як доконані факти.

Total
3
Shares

Пов'язані статті