Чи замінить «фанерного маршала Росії» новий «Рокосовський»: дайджест пропаганди за 5 жовтня

У РФ наносять потужні інформаційні удари по власному центру прийняття військових рішень, у той час як Путін замислився над долею Петра ІІІ. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 5 жовтня.

  1. Кремень розбив «любов» Кремля до української мови
  2. Путін визнав тимчасовість «своєї» України
  3. На міністра оборони РФ йде потужна атака
  4. Як за три місяці перетворитися з Петра І на Петра ІІІ

Кремень розбив «любов» Кремля до української мови

Очільник Чечні Рамзан Кадиров 5 жовтня святкував своє 46-річчя. Як подарунок, хазяїн з Кремля присвоїв йому звання генерал-полковника. Один з найвидатніших полководців Другої світової війни Костянтин Рокосовський отримав це звання на рік пізніше за Кадирова, у 47 років. 

І це все, що потрібно знати про рівень непотизму в силовому секторі РФ, який не так давно критикував сам новоспечений генерал-полковник TikTok військ.

Того ж дня Путін своїм підписом опустив завісу в комедії з «приєднання до РФ «ДНР», «ЛНР», Запорізької та Херсонської областей». Нагадаємо, останні дві, за сценарієм кремлівського спектаклю, «самовизначалися і возз’єднувалися» не як «народні республіки», а як прості адміністративні одиниці – області. 

Офіційної промови головного збирача земель з цього приводу не відбулося. Очікувалося, що він оголосить контртерористичну операцію (КТО) замість спеціальної воєнної. Натомість у своєму черговому відеозверненні з бункеру (на цей раз до вчителів) Путін знову віщав про «токсичних неонацистів, яких Захід використовує в Україні проти Росії».

Серед звичних банальностей знайшлося місце і майже зворушливому (сарказм) «приємному здивуванню» Путіна результатами фейкореферендумів.

Не менше розчулило і зізнання в тому, що «Росія з великою повагою ставиться до всього українського, включаючи культуру та мову»

НАСПРАВДІ, за словами Уповноваженого з захисту державної мови Тараса Кременя, на тимчасово окупованих територіях України вже виявлено і доведено понад 100 фактів лінгвоциду – цілеспрямованої заборони та утисків української мови.

«Це стосується зовнішньої реклами, освітнього процесу, діяльності окупаційної влади, телебачення, радіомовлення, так званих пересувних зомбо-ящиків», – зазначив чиновник.

Інформація про факти лінгвоциду на тимчасово окупованих територіях – як минулого року, так і цьогоріч – збирається з відкритих джерел: інтернет-ресурсів, газет, повідомлень в соцмережах, телеграм-каналах, повідомлень міських голів, керівників обласних ВЦА. Це стосувалося Сумської, Чернігівської областей, Мелітополя, Маріуполя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маріуполь в інформаційному вакуумі: як це було

Кремень наголосив, що утиски українців за мовною ознакою на тимчасово окупованих територіях, порушення мовних прав громадян є одним із елементів геноциду українського народу, який проводить Росія.

Це ж стосується культури та історії України. Нагадаємо, напередодні нового навчального року російське Мінпросвіти розробило структурний план уроку історії на перше вересня для шкіл тимчасово окупованих територій. Зміст уроку цілком суголосний програмі, з якою російські окупанти прийшли на українську землю: деукраїнізація, етнічна русифікація та прищеплення українофобії підконтрольним Москві громадянам України.

Путін визнав тимчасовість «своєї» України 

Згідно з документами, підписаними президентом РФ щодо «приєднання» тимчасово окупованих українських територій, з дня їх незаконного прийняття до складу Росії аж до 1 січня 2026 року призначений так званий «перехідний період».

А держреєстрація прав на нерухоме майно діятиме на підставі документів, не тільки так званих «Л/ДНР», а й України загалом ще шість років до 1 січня 2028-го.

До 1 червня 2023 року в незаконно анексованих регіонах росіяни обіцяють створити «територіальні органи федеральних органів виконавчої влади». 

Протягом перехідного періоду також мають бути створені російські органи окупаційної адміністрації та забезпечено функціонування судової системи РФ. 

Протягом півроку окупанти планують утворити міські та муніципальні округи у регіонах, визначити межі муніципальних утворень.

Окремої згадки вартує путінська «елітна колабораційна рать». До її складу, нагадаємо, входять: заочно засуджений до 25 років в Домінікані Володимир Сальдо, колишній десятник фінансової піраміди «МММ» Денис Пушилін, агент ФСБ під прикриттям Леонід Пасічник та «пивний король Мелітополя» Едуард Балицький. Усі вони указом Путіна стали лише тимчасово виконуючими обов’язки «губернаторів».

НАСПРАВДІ, все що відбувається на захоплених територіях України зовсім не створює враження, що «Росія тут назавжди». І в Москві це добре розуміють.

Але проблема навіть не в тому, що якусь Яблунівку генерал-полковник Кадиров зранку вважає своєю (лише тому що про це йому доповів якийсь його черговий «дорогий брат»), а вже ввечері над її сільрадою майорить жовто-блакитний прапор.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія заплуталась у своїх «нових кордонах»

Проблема більш глобальна і за Кадирова і за Яблунівку. Путін загнав Росію в ситуацію, коли вже на всю її територію перестає поширюватися міжнародний принцип непорушності кордонів. А без легітимних кордонів не може йтися про повагу до територіальної цілісності.

Своїми анексіями, перехідними періодами (тривалістю з шести місяців до шести років) й іншою «тимчасовістю» він створив ефемерність. І вона тепер стосуватиметься всієї території Росії: від західноєвропейського Калінінграда до далекосхідного Владивостока. Таким чином Путін визнав тимчасовість не лише «своєї» України (з цим все зрозуміло), а й своєї Росії.

І на всяк випадок нагадаємо про те, що будь-які перемовини з Путіним за таких обставин взагалі неможливі. 5 жовтня прем’єрка Великої Британії Ліз Трасс також відзначила: «Ми не повинні піддаватися тим, хто хоче укласти угоду, яка торгує українською територією. Вони пропонують заплатити життям українців за ілюзію миру. Ми стоятимемо з українцями, хоч би скільки часу це зайняло».

На міністра оборони РФ йде потужна атака

А тим часом в Росії вирішили поділити іншу «територію» – міністра оборони Шойгу та начальника Генштабу Герасимова. 

«Вчора парад в Ізюмі, сьогодні український прапор у Лимані, а завтра що? Все було б добре, якби не було так погано». Так 1 жовтня описав ситуацію на фронті тоді ще генерал-лейтенант (це звання він отримав півроку тому) Рамзан Кадиров.

І тоді ж він поскаржився на «армійський непотизм», який «не доведе до доброго». (Очевидно натякаючи на те, що «до доброго» доведе непотизм росгвардійський).

Невдовзі колегу підтримав вагнерівець Євген Пригожин: «…Можу сказати: Рамзан, красунчик, пали! Усіх цих вилупків — босими з автоматами на фронт».

У критиці бойових дій в Україні (за що відповідає Герасимов) і того, як йде мобілізація та забезпечення військ (за що відповідає Шойгу), двох головних путінських полководців (Кадирова і Пригожина) підтримав цілий хор «воєнкорів», відставних військових та еліта пропагандистського спецназу на чолі з Соловйовим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Соловйову наказали мочити Шойгу

Пєсков з цього приводу 5 жовтня вкотре пасивно заявив, що Кадиров «має право висловлювати свою думку». Тобто, по суті, Кремль принаймні обговорення перспективи повалення Шойгу санкціонував.

Губернатор Курської області Роман Старовойт дивується, «як у такому стані може бути діюча навчальна частина Міноборони. Зруйнована їдальня, розбиті та іржаві душові, відсутність ліжок, а ті, які є, убиті. Нестача обмундирування, плац як після бомбардування…».

Також 5 жовтня з закликом до Міноборони РФ «перестати брехати» виступив вже голова комітету Держдуми з оборони Андрій Картаполов.

НАСПРАВДІ, якщо дійсно будуть зміни у вищому командуванні російської армії, це означає три речі. По-перше, Путін вирішив визнати проблеми на фронті. По-друге, за класичною схемою «цар хороший, бояри погані», зробити крайніми Шойгу з Герасимовим. По-третє, таким чином показати себе «сильним лідером, який не боїться ухвалювати важкі рішення в погані для країни часи».  

Втім, чутки про відставку «фанерного маршала» ходили давно, а вагнеро-кадирівські розхитування владної вертикалі у Росії почалися ще з середини вересня. Але такої потужної інформаційної кампанії проти нього із застосуванням вже важкої політичної артилерії, як зараз, досі не було.

Цікаво, може новоявлений «Рокосовський» в образі генерал-полковника Кадирова хоче часом замінити «фанерного маршала «Росії?

Як за три місяця перетворитися з Петра І на Петра ІІІ

І наостанок, в контексті усього, що відбувається зараз у верхніх щаблях російської влади і розмов про те, чи хитається під Шойгу стіл, а під Путіним трон, досить показовою стала розмова з Артемом Малініним, вчителем історії з Іжевська, яка відбулася 5 жовтня.

Путін поставив питання про причини Пугачовського повстання: «Як ви оцінюєте, що це було таке, звідки взялося? Що ви розповідаєте своїм учням?».

Викладач відповів, що «події не виникають на порожньому місці». Основною причиною повстання Малінін назвав формування жорстких умов кріпосного права: «Один із головних посилів, який я кажу дітям, що треба поважати думку інших членів суспільства. Тоді конфліктів буде менше, тоді таких драматичних подій в історії, хочеться вірити, буде менше».

Путін назвав «в цілому правильним» трактування вчителя, але попросив його докладніше розповісти про причини саме цього повстання. Малінін повторив свої слова про жорстке кріпацтво і додав, що «з’явилася людина, здатна зловити хвилю невдоволення, обурення».

Путін заявив, що це лише «почасти» відповідає на його запитання і звернув увагу на те, що Пугачов видавав себе за імператора Петра III. «Це ж звідкись виникло. Чому це стало можливим? Це такий елемент послаблення центральної влади. Палацові перевороти зіграли свою роль».

НАСПРАВДІ, Пугачовський бунт почався на 11-му році правління Катерини II, з приходом до влади якої настав кінець періоду палацових переворотів. Але постановка питань Путіним і КГБістський зондаж майбутньої ситуації через історичні аналогії засвідчує, що йому не так вже й затишно у своєму бункері.

Так, практично всі, хто «здатні зловити хвилю невдоволення та обурення» вже мертві, ув’язнені або знаходяться у вигнанні. Він не боїться своїх «кріпосних холопів», яких відправив на забій в Україну. Він, за аналогією з фанатичним шахідом-смертником, який мінує себе і йде у натовп, не боїться США. Він не боїться навіть тих, хто зараз практично в прямому ефірі знімає з посади Шойгу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Росії доведеться визнати, що вона не «вєлікая», а цілком звичайна деградуюча країна

Але ще в червні Путін гордо порівнював себе з Петром першим, заявлячи що «нам також випало повертати наші землі». А вже у жовтні він згадує про іншого Петра – третього, якого зняли з посади внаслідок останнього в історії Росії палацового перевороту, і випитує, що думає і що розповідає дітям про «пугачовський бунт» вчитель історії з Удмуртії. Тієї самої, взявши яку, Омелян Пугачов пішов на Казань – столицю Татарстану. Того самого, який останнім на вимогу Кремля підкорився і відмовився від посади власного президента. Тоді Путін дотиснув татар. Але це було ще до війни з українцями. Яких він теж вважав «своїми». 

Total
0
Shares

Пов'язані статті