Як проросійські медіа в Україні писали про Казахстан

Протести в Казахстані — в центрі уваги всього світу. Брак неупередженої інформації одразу породив маніпуляції з боку зацікавлених сторін. Скажімо, російські медіа про антиурядові протести в Казахстані пишуть за методичкою, яку РФ дістає у випадку мітингів проти авторитаризму по всьому світу. «Золотий стандарт» російської пропаганди про протести складається з 5 елементів:

  • «зовнішнє втручання»;
  • немирний протест; 
  • протестувальники першими атакують правоохоронців; 
  • мітингувальники — радикали та терористи; 
  • нагадування, «до чого призводять майдани».

Ці елементи в різні часи використовували у випадках протестів у Венесуелі, Гонконзі, Україні, Білорусі, а тепер і Казахстані. Ці ж або дуже схожі наративи зараз поширюють проросійські медіа в Україні. Не всі згадані далі тези — дезінформація. Утім, ці наративи співзвучні з пропагандистськими кампаніями російських медіа.

Які російські наративи потрапляють в український інфопростір — VoxCheck аналізує в рамках спільного проєкту з Центром стратегічних комунікацій. Попередні випуски читайте тут.

Доведіть втручання «зовнішніх сил». Тільки не Росії!

  • «Безумовно, найбільш зацікавленим у «газомайдані» є Захід… Розкачати ситуацію саме на стику РФ і КНР США було б вигідно», — «Страна»
  • «Поки не можна сказати, що якась одна організація взяла на себе керівництво протестами. Відкрито на це претендує поки що тільки «Демократичний вибір Казахстану» опозиціонера-втікача Мухтара Аблязова… Хоча його інформаційна участь у протестах і говорить про те, що Захід має в них якийсь свій інтерес (Аблязов вважається в Європі відомим «борцем із авторитарним режимом Назарбаєва»), — «Страна»
  • «Як же огидно спостерігати за українською владою, яка боягузливо підібгала хвіст і сором’язливо мовчить щодо подій у Казахстані. У країні, яку західні куратори вирішили перетворити на чергову Анти-Росію», — йдеться у заяві нардепа від «ОПЗЖ» Рената Кузьміна, яку поширили «112», «Zik», «Mignews»

Про «західного куратора» розповідають і російські пропагандисти. У деяких матеріалах навіть стверджують, що до протестів у Казахстані причетна Україна як «інструмент Заходу». Нібито «план кольорової революції у Казахстані був розроблений у Лондоні, а головною фігурою, з якою все обговорювалося, був Зеленський».

Що відомо насправді?

Президент Казахстану Токаєв говорив, нібито «терористи» (так він називає протестувальників) пройшли «серйозну підготовку за кордоном», коли звертався до ОДКБ для введення військ у країну. А ось Росія практично відразу заявила, що протести «інспіровані ззовні».

Ця тактика зовсім не нова для Кремля. Під час протестів у Білорусі 2020 року російська пропаганда просувала те саме повідомлення: нібито Захід — організатор цих протестів. І саме Захід зацікавлений у «послабленні Білорусі». Все те саме ми чули й про Революцію Гідності. «Russia Today» писало про «деструктивне втручання іноземних держав» у події в Україні та про політичний хаос, який позбавив Україну суверенітету, щоб підпорядкувати її США.

Окрім протестів у сусідніх країнах, пропаганда Кремля приділяє увагу і заворушенням в інших частинах світу. Вони теж нібито мають «американський слід». Так говорили про протести в Гонконзі 2019-2020. І у Венесуелі, де авторитарний режим очолює союзник Путіна — Ніколас Мадуро. Із 2014-го року у Венесуелі відбуваються протести проти влади. Очікувано, кремлівська пропаганда звинуватила в цьому Захід, зокрема США. Ось лише декілька заголовків із флагмана агітпропу «Russia Today»:

Немирний протест. Створіть різко негативний образ протестувальників

Проросійська «Страна» однобоко висвітлювала протести, акцентуючи на жорстокості протестувальників. Для порівняння, «Українська правда» (входить до рейтингу якісних українських медіа за рейтингом ІМІ та фактчекерського ресурсу Mediabias/Factcheck) нейтрально описувала дії мітингарів. Більшість публікацій про протестувальників на «Страні» була присвячена їхній жорстокості. Ось декілька заголовків новин, які протягом тижня з’являлися на сайті видання:

  • «Атакують швидкі, громлять магазини, побиті діти та старі. Влада Алмати розповіла про свавілля в місті»
  • «Громлять магазини та грабують дьюті-фрі. У захопленому аеропорту Алмати палають пожежі. Відео»
  • «В Алмати дали Інтернет. З’явилися фото та відео, які погроми та мародерство влаштували протестувальники»
  • «В акіматі Алмати протестувальники знайшли сейф із готівкою та ділять здобич. Відео»
  • «Бізнес прогорів нах@й». Магазин казахської блогерки розграбували під час акцій протесту, яким вона допомагала»
  • «В Алмати протестувальники оточили дві лікарні та вимагають «не лікувати ментів»
  • «В Алмати протестувальники закидали камінням авто швидкої допомоги, перешкоджаючи вивезенню поранених силовиків. Відео»

Утім, іншої «картинки» у «Страни» скластися не могло. У більшості публікацій видання посилається на російські пропагандистські ресурси, які показують офіційну провладну лінію. Наприклад, «Спутник Казахстан», «РИА Новости», «ТАСС» і, звісно, «Russia Today». У телеграм-каналі «Политика Страны» публікували численні відео зі «Sputnik» та «ТАСС». Терміни в підписах до відео («В Алмати йде зачистка вулиць від радикалів»), схоже, звідти ж.

Суть цих повідомлень — сформувати уявлення, що протести немирні. 
«Радикально налаштовані учасники протестів завдали величезних збитків місту, чинили опір законним діям правоохоронних органів. Екстремісти здійснюють мародерські дії», — передає «112».

Що відомо насправді?

Протести у Казахстані дійсно супроводжує явище мародерства. В Алмати мирні акції протесту почалися 4 січня, але згодом були зафіксовані випадки підпалів та пограбувань, використання вогнепальної зброї.


Організовані групи мародерів почали з’являтися на вулицях 5 січня. Збройні угруповання на вулицях Алмати та інших міст безпосередньо не пов’язані з протестами, пояснюють експерти BBC. Як саме розпочалися заворушення, хто їх організував і ким були озброєні люди – наразі невідомо. Але влада Казахстану називає «злочинними групами» всіх учасників протестів. Російська пропаганда теж.

Водночас, наприклад, казахський журналіст Аян Шаріпбаєв каже, що «молоді чоловіки спортивної статури» не були частиною протестного руху та, можливо, є аналогом українських «тітушок». Схожі методи використовувались у Казахстані проти протестувальників і раніше (1, 2).

Початкова вимога протестувальників була економічною — зниження ціни на паливо. Самі виступи спочатку носили мирний характер. За словами представника ініціативної групи зі створення Демократичної партії Айгерим Тулеужанової, більшість тих, хто виходив на акції протесту на головну площу Алмати, — беззбройна молодь. Коли вимоги протестувальників почали набувати політичного характеру, влада спробувала розігнати їх силою, що призвело до поступової ескалації конфлікту. Щоб приборкати протестувальників, силовики використовували світлошумові гранати та сльозогінний газ.

Прояви насильства та агресії почалися саме після того, як влада дала поліції команду застосовувати силові методи розгону протестувальників.

7 січня президент Казахстану Токаєв сказав, що влада та силовики мають справу з озброєними місцевими та іноземними підготовленими «бандитами» та «терористами», яких вони повинні знищити. Ця заява показує, чому владі необхідно видати всіх протестувальників за мародерів.  Можливість проведення мирних переговорів Токаєв рішуче відхилив. Зі слів президента: «Які можуть бути переговори зі злочинцями й убивцями?». Із цією ж метою в країну закликали війська ОДКБ — для придушення «бандитських формувань» та «терористів».

У Кремлі «екстремістів» та «терористів» згадують щоразу, коли планують інтервенцію в якусь країну. Під гаслами боротьби з ними радянські війська придушували повстання в Угорщині в 1956 та у Чехословаччині в 1968 році.

Створіть видимість, що більшість жертв — серед правоохоронців

На проросійських ресурсах, переважно на сайті «Страна», з’являлися публікації про численні жертви тільки з боку правоохоронців. А також згадки про неабияку жорстокість з боку протестувальників:

  • «У Казахстані почали бити та стріляти в силовиків»«Страна»
  • «В Алмати двох убитих силовиків знайшли з відрубаними головами — ЗМІ» — «Страна»

Інша новина — про нібито відрубані голови у трьох силовиків (спершу з’явилася інформація про двох, пізніше — ще одного). Цю інформацію опублікувало російське державне агентство «РИА Новости» з посиланням на комендатуру Алмати. Жодних інших підтверджень цьому немає.

На фоні цих повідомлень вибудовується логічний висновок: для стабілізації потрібні війська ОДКБ. Тому що в російських та проросійських медіа ярлик «бандити» та «вбивці» навішали на всіх учасників протесту. Відбувається синонімізація понять «радикал» та «протестувальник». Дії всіх протестувальників намагаються співставити зі злочинами організованих бандформувань. У деяких матеріалах протестувальників прямо називають терористами.

«Навіть якщо в реальні бої миротворці так і не вступлять, це різко зміцнить імідж Москви як «експортера безпеки» на пострадянському просторі», — пише «Страна».

Що відомо насправді?

Єдина доступна інформація про постраждалих — дані Міністерства охорони здоров’я Казахстану. За останнім повідомленням від 9 січня, внаслідок заворушень загинули 164 людини.

Ще в ніч на 6 січня десятки учасників протестів в Алмати були вбиті правоохоронними органами. Про це заявила представник поліції міста Салтанат Азірбек. Інших офіційних даних про те, скільки жертв з боку протестувальників, немає.

7 січня президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв віддав наказ армії та правоохоронцям відкривати вогонь на ураження без попередження по учасниках акцій протесту.

Примітно, що те саме пропагандисти роками намагаються довести про Євромайдан. Що перші жертви були серед силовиків і що майданівці першими пішли зі зброєю на правоохоронців. Відтак це нібито був немирний протест, який необхідно було придушувати силовими методами.

Покажіть, до чого «призводять майдани»


Ніхто не сподівався, що пропагандисти забудуть Євромайдан. Особливо «страшні наслідки», які йому приписує Росія. Проросійські медіа дублюють ці меседжі: лякають радикалами та утисками російської мови.

  • «Казахський Майдан має яскраво виражений етнічний характер. Це він зараз «проти старого Назарбаєва». У нас також розпочиналося «проти Януковича і за асоціацію з ЄС». Але в результаті якось усе швидко перетекло проти російської мови і дійшло до закону «про корінні народи», — «Klymenko Time»
  • «Як показує практика того ж українського Майдану: багато хто може сприйняти справедливі поступки як слабкість і продовжити протестні акції радикального характеру», — «Klymenko Time»
  • «Загалом, якщо не зважати на особливості, це або Київ 2013 року, або Мінськ 2020-го. І навіть якщо все починалося стихійно, завжди знайдуться сили, які підкинуть дров у це багаття», — «Страна»

Російські лякають війною:

  • «У зв’язку з чим хочеться попередити про одне: не схаменетеся — буде. І війна, і всі інші «принади» Майдану, що переміг», — російський сайт MK.ru
  • «Нам не потрібен майдан». Що відбувається в Алма-Аті перед прибуттям військових», — Vedomosti.ru

Для порівняння: перший скриншот — проросійське медіа в Україні, другий — російське. Політологи різні, наратив той самий

Фейки пропаганди про Революцію Гідності та її наслідки для України VoxCheck спростовував у цьому матеріалі: «Втратили Крим, Донбас і незалежність». Як проросійські медіа брешуть про Євромайдан». Закон про корінні народи в Україні люблять коментувати всі пропагандисти, а очолюють їх Путін та Медведєв. Їхню брехню про закон ми спростовували у статтях «Про історичну єдність брехні та Володимира Путіна» та «5 пунктів брехні Дмитра Медведєва».

Методологія

Аналітики VoxCheck щодня моніторять сайти й соціальні мережі українських проросійських медіа та визначають головні новини чи теми за тиждень, яким виділили найбільше ефірного часу чи уваги в стрічці новин. Ми визначаємо ключові наративи за тиждень, що минає, та аналізуємо їхнє походження.

VoxCheck шукає фейки та маніпуляції і спростовує їх. В основі перевірки — методика «натисни та перевір». Кожен може перевірити нашу аргументацію та джерела. Перевірка може базуватися тільки на відкритих даних з відповідними посиланнями. Статтю з фактчеком можна публікувати тільки за умови, що її підписали два члени редакційної колегії.
Total
0
Shares

Пов'язані статті