«Вот нацистская недобитая сволочь»: чому російська пропаганда накинулась на канцлера Шольца

В програмі на телеканалі  «Росія 1» від 25 серпня пропагандист «№ 1» Володимир Соловйов дозволив собі істеричну лайку на адресу канцлера Німеччини Олафа Шольца. 

Соловйов знаний своїм вмінням влаштовувати бурхливі перформанси та лаятися в ефірі. Проте цього разу слова, які прозвучали на адресу керівника знакової європейської країни, символізують певний рубіж до якого дійшла путінська Росія. Від ідей російського неоімперіалізму з розбудовою російсько-німецького союзу (як інструменту домінування в Європі та світі) до істерик і абсурдних звинувачень німців у нацизмі. 

Шокуюче ці слова прозвучали навіть для журналіста Бі-Бі-Сі Франсіса Скара, який постійно моніторить телевізійну пропаганду путінського режиму. Про що він написав у Твіттер. 

 

Російська пропаганда і раніше звинувачувала Захід у «нацизмі». Проте вперше до конкретного керівника головний пропагандист Росії застосовує слова «нацистская недобитая сволочь». Здається, навіть президент США Джозеф Байден, над яким російське телебачення регулярно намагається глузувати, не ставав об’єктом для такого ярого хейт-спітчу, як у випадку із Шольцем.  

Приводом для неї став візит канцлера до українських військових, які опановують військову техніку в Німеччині. 

Для початку наведемо сам монолог Соловйова (мовою оригіналу), який той виголосив з кривляннями, пародіюючи німецький акцент: 

«У меня личное отношение с герр Шольц… Йа! Дас ист кляйне меленький, совсем маленький фюрер! Ну совсем грохнулся головой человек, ну просто вот… Ну, вот что у него случилось… Ну нельзя же настолько быть…  Герр Шольц Приезжает к своей бандеровской сволочи и начинает им демонстришн дойчланд панцер… Посмотрите, посмотрите… И он залезает на стремянка, на дойче панцер, йа, зер гут! И он фотографируется! 

Я думаю, а что он полез? А он к кумирам своим полез! Я сразу вспомнил эту фотографию. Вот же как все было! Покажите! Рядом поставьте вторую фотографию, чтоб было ясно (в ефір виводяться дві фотографії – Гітлер на військовій техніці і Шольц  – прим.). Вот куда лез Шольц! Чтобы уподобиться своему кумиру! С усиками! Чтобы не было ни у кого никаких иллюзий! Вот он куда полез. Вот нацистская недобитая сволочь. Значит у себя в Германии он бандеровцев… и еще по немецким танкам ползает. Совсем за своим кумиром пошел?! Вот просто хочет быть как его кумир! Фуражечку надень и усики отпусти еще! А у меня вопрос к нам, если мы знаем что там на немецких землях нацисты готовят бандеровскую сволочь на немецкой технике – зачем нам ждать, когда они появятся на фронте? Почему не считать это легитимными целями прямо там? Почему не нанести удар по террористическим формированиям украинского рейха, который проходит подготовчен нах территорий Дойчленд. Они интересно считают это (Україну – прим.) Райхскомисариатом Ост, нет?»

Отже, Соловйов натякнув на своє єврейське походження, назвав німців нацистами, Шольца – послідовником Гітлера та лякав військовими ударами по Німеччині. 

Кільком днями раніше Соловйов вже «висловлювався» на адресу Шольца і також влаштував клоунаду коментуючи відповідь на питання про те, як часто канцлер миється: «Каждый день! Йа! Каждый день, айн, цвай, полицай, шпиль, фюр, бригадир!». А за кілька днів, наприкінці серпня, знову звернувся до канцлера в промові, в які спекулював на жертвах СРСР в Другій світовій війні, звинувачував європейців у Голокості та погрожував ядерною війною: “Мы вас никогда не простим. И мы вам никогда не забудем. И видим мы вас насквозь. Ты меня понял, Шольц?”. 

Такі фривольні, нічим не обмежені словесні атаки, схожі на орвелівські «двохвилинки ненависті» з роману «1984», можна пояснити фрустрацією путінського режиму через втрату Росією Німеччини, країни, яку путінський режим довгі роки звик розглядати як свій козир у рукаві.

Завдяки двом попереднім канцлерам, Шредеру та Меркель, Берлін став повністю енергонезалежним від РФ. І Кремль робив ставку саме на отримання важелів впливу у Німеччині як головному економічному локомотиві Європи. При цьому у своїх геополітичних іграх Москва звикла апелювати до історичних травм Другої світової, які легітимізували особливі стосунки Німеччини з Росією.  Спекуляції путінського режиму на темі «звільненої у 1945-му Європи», при тому, що сам режим набував реальних ознак фашистського та неосталінського, здавалося, можуть працювати вічно. Але напад на Україну багатьом відкрив очі. 

Проте головне завдання істерики Соловйова – те саме, що і й завжди: підвищення градусу ненависті серед росіян.  Він наче розсуває кордони дозволеного, як можна і навіть треба себе поводити. У полум’ї істерики мають бути спалені попередні позитивні емоції росіян щодо Німеччини, зокрема, її техніки, яка традиційно визнається брендом якості. Бо як тепер пояснити той факт, що вся Європа об’єдналася проти агресії Росії в Україні?…    

Для України, яка буквально «купається» у нацистських звинуваченнях на свою адресу від Росії ще з з 2004 року, істерика «Шольц – нацист» також прикметна подія. Вона допомагає європейцям на конкретному прикладі усвідомити рівень абсурду та агресії, з якою Україна має справу вже майже два десятиліття. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки попросив українських експертів прокоментувати істерику пропагандиста.   

Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру «Нова Європа»:

– Соловйовський фарс – це реакція на постачання озброєння з Німеччини. До певної міри – це акт розпачу, коли Росії нічого не залишається, як бризкати отруйною пропагандистською слиною, бо ані погрози ядерною війною, ані економічні виклики, ані наближення зими не впливають на західну підтримку України. 

Така риторика повністю вкладається в один із пропагандистських наративів, який Росія взяла на озброєння щонайменше з 2004 року: «Росія-добро» проти «Заходу-зла». Страх перед демократичними перетвореннями змушував Кремль вибудовувати таку картинку світу в очах громадян, яка б убезпечила тривале і безпроблемне існування режиму Путіна. 

Саме в 2004 році російська пропаганда на повну силу почала лякати довірливих жертв інформвійни українським нацизмом. Віктора Ющенка порівнювали з Гітлером. Тому Соловйов з його приниженнями на адресу Шольца – це заїжджена, випробувана десятиліттями технологія: вона працювала в 2004 році, вона, за задумом кремлівських пропагандистів, має спрацювати і зараз. Люди, які вірять у зловісні устремління Заходу, сприймають вульгарну соловйовщину як гостру правду. 

Соловйов не сказав нічого нового – він подібні випади робив не раз і раніше; більшість росіян і без останніх істеричних волань давно впевнені, що ТАМ – «нацисти». Випадок свідчить лише про те, що росіяни продовжують жити у світі викривлень і брехні. Десятки років насаджування вигаданих страхів, загроз призвели до того, що суспільство втратило відчуття реальності. 

Перше чого досягає пропаганда такими перфомансами: це чергове підкріплення вигаданого образу Заходу як сторони, яка має певні підступні наміри проти Росії. Пропаганда продовжує утверджувати сприйняття, що війна Кремля носить ціннісний і екзистенційний характер, аби врятувати російський народ від хижих «нацистів-русофобів» з Америки, Німеччини чи України.

Образ Шольца – німецького канцлера переконливіше лягав на давно створену пропагандистську картинку. Одна справа ліпити нациста з українського президента з єврейським корінням; інша – проводити паралелі між нинішнім і колишнім канцлерами Німеччини. 

Друга ціль, яку може переслідувати російська пропаганда – зіграти на почуттях провини серед німців. Досі росіянам це вдавалося. Німеччина раніше почасти заплющувала очі на чимало неприпустимих заяв, рішень Росії лише на основі цього почуття вини за розв’язану війну проти СРСР в 1941 році.

Соловйов і ті, хто йому платить, хотіли, напевно, знову натякнути німцям: гляньте, як виглядають в очах росіян ваші поставки озброєння для українців. На щастя, більшість німців зрозуміли лицемірне розігрування Москвою карти країни-жертви – особливо після 24 лютого. 

Третя можлива ціль дешевої драми Соловйова – показати рівень емоційної напруги в російському суспільстві, з якою Захід нібито має рахуватися. Мовляв, подивіться, наскільки ви озлоблюєте росіян – Путін тепер не зможе просто зупинити війну; ви маєте подумати, як йому врятувати обличчя… 

Соловйов – інструмент інформаційної політики Кремля. Ключові напрямки, наративи для державних масмедіа продиктовані Кремлем. Тому тут немає жодного значення самодіяльність чи замовлення. Соловйов – сам по собі замовлення; і все, що він робить, відповідальність як його персональна, так і всієї російської держави.

Взагалі ж, росіяни плекали надію, що Захід не буде підтримувати Україну. Особливо в Москві покладалися на Німеччину, яка з багатьох причин намагалася проводити обережнішу політику щодо Росії.

Андрій Шевченко, співзасновник Медіацентру Україна, екс-посол України в Канаді 

– Більшість того, що видає Соловйов та інші пропагандисти – це продукт для внутрішнього використання. Для мене ця істерика означає одне – у Кремля залишилося все менше способів пояснювати власному населенню, чому увесь світ об’єднався проти Путіна і проти Росії. Аргументи і притомні пояснення вичерпались. Очевидно, що ця істерика санкціонована Кремлем. Все що робиться елітними проститутками кремлівської пропаганди є або результатом прямих інструкцій, або гарантованого простору для маневрів.   

Чи матиме це якийсь вплив на Німеччину? Думаю що ні, на цей момент навіть путін-ферштейнери в Європі  розуміють, що мають справу з пропагандистською машиною, яка працює в індустріальних масштабах, але яка є відірваною від реальності. Не думаю, що росіяни розраховували налякати німців. Впевнений, що й німці таких істерик не злякалися б. Ми на правильному шляху, тому і ми і німці мають бути задоволеними такою істерикою.  

Звісно німецька державна машина все фіксує, все бачить. Але я не думаю, що німці змінять свою політику. В Німеччині зараз відбувається переосмислення російської політики. Думаю, всі такі істерики і безумства будуть зафіксовані, ляжуть в правильні папки і тільки зміцнять Німеччину в рішеннях, які вона приймала останнім часом.  

Total
1
Shares

Пов'язані статті