Від MH17 до Каховської ГЕС. Як Росія намагається приховати власні злочини з допомогою фейків

Навігація та корисні матеріали

Під час збройної агресії проти України, що триває з 2014 року, Росія скоїла низку воєнних злочинів та терактів, які шокували світ: збиття пасажирського авіалайнера рейсу MH17 влітку 2014-го, різанина в Бучі у березні 2022-го, підрив Каховської ГЕС у червні 2023-го.  Кожного разу Кремль обирав стратегію ігнорування фактів та  перекладання відповідальності на Україну та «колективний Захід», закидаючи в інформаційне поле велику кількість «альтернативних версій»: від відносно правдоподібних до відверто абсурдних. 

Центр стратегічних комунікацій нагадує про наймасштабніші російські  дезінформаційні кампанії та пояснює, навіщо пропагандисти плодять фейки.

Збиття MH17

17 липня 2014 року, в небі над Донеччиною було збито пасажирський «Боїнг-777» Малайзійських авіаліній. Катастрофа MH17 стала найбільшою за кількістю жертв після терактів 11 вересня 2001 року у США. Загибель 15 членів екіпажу і 283 пасажирів, у тому числі 80 дітей, серед яких були громадяни Нідерландів, Малайзії, Австралії, Індонезії, Великої Британії та інших країн, сколихнула світ. Для України і держав, які втратили своїх громадян, стало справою честі встановити всі обставини події та притягнути винних до відповідальності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Конспірологія та несвіжі фейки. Як Російська пропаганда відреагувала на вирок у справі MH17

Незалежні розслідувачі оперативно встановили, що ракету було випущено зенітно-ракетним комплексом «Бук М-1», що належав 53-й зенітно-ракетній бригаді Збройних сил РФ і прибув на окуповану території України з Росії. Пропагандисти, вочевидь, поставили собі завдання втопити достовірну інформацію у морі фейків. У інформаційний простір майже одночасно було вкинуто «новини» про:

  • «іспанського диспетчера Карлоса», який нібито бачив на радарі в Борисполі українські бойові літаки;
  • перекидання українських ЗРК «Бук» у зону АТО;
  • підрив замінованого літака в повітрі.

Перші дві «версії» уже 17 липня розповсюджували російські ЗМІ із федеральними каналами включно. Обидві було озвучено на брифінгу Міністерства оборони РФ 21 липня.

 Путін особисто розповідав про «іспанського диспетчера» у інтерв’ю американському кінорежисеру Оліверу Стоуну у 2015 році. 

Поступово з’являлися нові «подробиці». Російське Міноборони знайшло «американський слід», заявивши про якийсь «експериментальний космічний апарат для відстежування пусків ракет різної діяльності», який у день катастрофи пролітав над територією України. Прямих звинувачень у бік США тоді не прозвучало, але дало привід для розвитку конспірологічної теорії про нібито причетність США до збиття авіалайнера. Її було покладено в основу сюжету художнього фільму «Военный корреспондент», прем’єра якого відбулася в ефірі «НТВ» у грудні 2014-го.

Відставний ФСБшник Ігор Гіркін, котрий тоді обіймав «посаду» «міністра оборони» «ДНР», 18 липня зробив заяву про «несвіжі трупи» на місці падіння літака. Створивши підґрунтя для ще однієї теорії змови: про інсценування авіакатастрофи з метою нашкодити Росії. 

«Версія» про «український штурмовик/винищувач» також мала декілька варіацій. Міноборони РФ заявляло про Су-25, ЗМІ ‒ ще й про Су-27. Пропагандист Михайло Леонтьєв в етері «Первого канала» демонстрував «сенсаційний супутниковий знімок» із зображенням «українського МіГ-29».

 У грудні 2014 федеральні ЗМІ навіть назвали ім’я пілота ‒ винним призначили майора Владислава Волошина.

За просування версії про  «український «Бук» та генерування відповідних інфоприводів відповідала державна корпорація «Алмаз-Антей». Її представники робили заяви та презентували результати експериментів, згідно з якими «Боїнг» було нібито уражено не боєприпасом, які є на озброєнні лише у Росії, а таким, що є в України. 

Для посилення авторитетності подібних заяв, російські пропагандисти працювали не лише над новими «версіями», а й поширювали фейкові «повідомлення західних ЗМІ», які нібито визнали відповідальність України за збиття пасажирського літака.

Єдиною версією, крім абстрактного «бажання нашкодити Росії», на яку спромоглися пропагандисти, став замах на Путіна. Нібито російський борт №1 у день катастрофи перебував у тому ж ешелоні, що й малайзійський «Боїнг».

Всі перелічені фейки було оперативно спростовано: недолуге фото з «українським штурмовиком» висміяли самі ж росіяни.  «Диспетчер Карлос» виявився раніше судимим іспанським шахраєм, який ніколи не був в Україні. 

Тип боєприпасу до ЗРК «Бук», який є на озброєнні лише у РФ, було встановлено слідством. А маршрут літака Путіна пролягав за 1000 км від місця збиття «Боїнга». Втім наполегливість та інтенсивність російської пропаганди зробили свою справу: їй вдалося переконати росіян у тому, що літак збила Україна, достукатися до сердець конспірологів в усьому світі і як мінімум заплутати тих, хто не дуже уважно слідкував за ситуацією.

Масові вбивства в Бучі

Наприкінці лютого 2022 року російські підрозділи, що зайшли на територію України з Білорусі, захопили місто Бучу Київської області. Понад місяць місто перебувало в окупації, що супроводжувалася мародерством, викраденням людей, тортурами, зґвалтуваннями і вбивствами. Після відступу росіян світу відкрилася страшна картина: тіла вбитих українців окупанти залишили просто неба. За інформацією Офісу генерального прокурора України, у Бучанському районі загинули понад 1700 цивільних, близько 700 з них ‒ безпосередньо в Бучі.

У квітні 2022 року кадри з Бучі потрапили на перші шпальти світових видань, провідні телеканали знімали сюжети у звільненому місті. Його неодноразово відвідували іноземні політики та представники міжнародної юстиції. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Бучанська різанина»: як Росія прагне уникнути відповідальності

Кремлівська пропаганда відреагувала на викриття злочинів  російської армії новою хвилею фейків та конспірології. До їх розповсюдження підключилися не лише інтернет-тролі та федеральні ЗМІ, а топ-посадовці режиму. Зокрема, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявляв, що різанина в Бучі сталася вже після відступу російських військ. А білоруський диктатор Олександр Лукашенко назвав масові вбивства «спецоперацією англійців».

Найбільш популярними маніпуляціями стали спекуляції на темі тіл на вулицях Бучі та часу їх виявлення. В інформаційному просторі паралельно розвивалися два наративи:

  • масових вбивств у Бучі не було, це все інсценування;
  • вбивства мали місце, але їх вчинили не росіяни, а українці та (або) західні спецслужби.

В рамках першого наративу було зроблено «вкиди» про акторів, які «зображали мертвих», а також про те, що тіла до Бучі нібито завезли спеціально для створення «картинки».

Другий наратив включав повідомлення про «зачистку» Бучі від проросійських мешканців Збройними силами України або «азовцями», заяви про те, що цивільні загинули не від куль росіян, а від української артилерії під час боїв за місто тощо.

Як доказ «версії» про «постановку з акторами» використовувалося відео вкрай поганої якості, при перегляді якого могло здатися, що вбиті рухаються. 

Цей «аргумент» пропагандисти і конспірологи використовували навіть після того, як в мережі з’явилося те саме відео з меншим рівнем стиснення. 

Джерело: Ілля Новіков / Facebook

І стало очевидним, що оптичний обман створюється через забруднення скла автомобіля, з салону якого знімався ролик, та зміну ракурсу у дзеркалі заднього виду під час руху авто.   

Безпідставність спекуляцій щодо часу загибелі людей було доведено супутниковими знімками Бучі, зробленими тоді, коли місто контролювали росіяни. 

Джерело: MAXAR / NYT / BBC

А результати судмедекспертиз та слідства дозволили встановити причини та обставини загибелі більшості жертв: їх було вбито зі стрілецької зброї під час окупації.    

Вбивство полонених в Оленівці

Після того, як гарнізон «Азовсталі» припинили спротив 16 травня 2022 року, росіяни доправили 211 захисників Маріуполя до тюрми, облаштованої на території виправної колонії в Оленівці Донецької області. Окупанти  оголосили про підготовку показового трибуналу над  «азовцями» та посилили нагнітання істерії щодо «злочинів нацистів проти народу Донбасу». У ніч з 28 на 29 липня на території колонії пролунав вибух, який забрав життя щонайменше 53 українських військовослужбовців. 130 було поранено та травмовано.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як російська пропаганда обслуговувала вбивство азовців в Оленівці

Російське Міністерство оборони одразу ж звинуватило Збройні сили України в обстрілі колонії. Державна пропаганда почала просувати конспірологічні версії щодо мотивів України та фейки щодо застосування американської зброї для удару по колонії. При цьому аудиторію продовжували переконувати в тому, що «азовці» «заслуговують на смерть». Твіт із закликом повісити полонених  30 квітня оприлюднив верифікований акаунт посольства РФ у Великій Британії.

«РИА Новости» оприлюднило фото уламків боєприпасів від HIMARS. Але жодних доказів, що їх було виявлено саме в Оленівці росіяни не навели. 

На опублікованих фото з місця вибуху було чітко видно пошкодження від пожежі, ще не є притаманним для HIMARS. Також виникли питання щодо того, чому постраждало лише одна будівля на території промзони, куди за два дні до вибуху перевели всіх полонених  «азовців». За даними Головного управління розвідки Міноборони України, бойовики ПВК «Вагнер» влаштували масове вбивство, щоб приховати докази тортур і розкрадання коштів, що виділялися на утримання полонених. Служба безпеки України оприлюднила  перехоплення розмови найманців. У ній йшлося про те, що росіяни розмістили поблизу колонії системи РСЗО «Град» і обстрілювали з них позиції ЗСУ, проте не отримували вогню у відповідь. Бойовики припустили, що вибух барака могли влаштувати зсередини будівлі.

30 липня російські ЗМІ поширили фейк про те, що Пентагон нібито «визнав» удар ЗСУ по Оленівці і назвав його «ненавмисним». 

Насправді, представник американського оборонного відомства заявив прямо протилежне, і це зафіксовано у стенограмі брифінгу. «Мене не здивувало б, якби росіяни… збили б нас з інформаційного шляху і сказали б, що це зробили українці… Але останнє, що я б подумав, що це був удар з українського боку», ‒ зазначив представник Пентагону.

Можливість належного розслідування обставин загибелі людей Росія заблокувала, відмовившись надавати створеній для цього комісії ООН гарантії безпеки та доступ до місця вибуху.

Через рік після трагедії, 25 липня 2023 року, верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк констатував, що російські заяви виявились неправдою. 

«Хоча точні обставини інциденту в ніч з 28 на 29 липня 2022 року залишаються нез’ясованими, наявна інформація та наш аналіз дозволяють Управлінню зробити висновок, що він не був спричинений ракетою HIMARS», ‒ повідомив комісар.

Підрив Каховської ГЕС

Вибухи, що пролунали у ніч проти 6 червня 2023 року, зруйнували Каховську гідроелектростанцію у Херсонській області. У зоні затоплення опинилися десятки населених пунктів із Херсоном включно. За даними МВС України, загинула щонайменше 31 одна цивільна особа. Кількість загиблих на окупованих територіях не встановлена. Масштаби шкоди, завданої довкіллю, дозволяють кваліфікувати цей злочин як акт екоциду. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто підірвав Каховську ГЕС

Українська розвідка та військово-політичне керівництво неодноразово повідомляли світу про те, що росіяни замінували ГЕС, а кремлівські ЗМІ періодично транслювали погрози щодо підриву Каховської та інших ГЕС в Україні. Попри це, зусилля Москви напередодні та після 6 червня були спрямовані на перекладання відповідальності на Україну. 

У хід знову пішли повідомлення, що суперечили одне одному. Протягом декількох годин посадовці окупаційних адміністрацій та пропагандистські ЗМІ перейшли від заперечень факту вибуху до звинувачень Збройних сил України в атаці на ГЕС. Озвучив ці звинувачення і речник Путіна Пєсков. 

Лунали впевнені заяви про ракетний удар, застосування реактивних систем залпового вогню, наслідки тогорічних обстрілів «хаймарсами», і свідоме підняття українцями рівня води для додаткового тиску на греблю. 

Але на відміну від інших злочинів, цього разу пропаганда зосередилася не на «технічній» частині, а на поясненнях, чому руйнування ГЕС «вигідне Україні» і «точно не вигідне Росії».  

Воєнкори, Z-блогери, анонімні Telegram-канали так пояснювали причини «української атаки»:

  • відволікання уваги від відсутності успіхів на фронті (варіація: через провал контрнаступу);
  • спроба знищення російських укріплень та мінних загороджень напередодні контрнаступу;
  • спроба створити проблеми з водою, спровокувати продовольчу кризу та екологічну катастрофу на окупованих територіях, зокрема, в Криму;
  • спроба заручитися міцнішою підтримкою Заходу, звинувативши Росію у злочинах проти довкілля.

Пропаганда свідомо ігнорувала той факт, що затоплення величезної території унеможливило наступальні дії ЗСУ на цій ділянці фронту, ігнорувала шкоду, завдану довкіллю, аграрному сектору та експортному потенціалу України. Натомість просувалася теза, що Каховська ГЕС стала «новою Бучею» ‒ інсценуванням з метою завдання шкоди Росії.

Результатом медійної активності росіян можна вважати нечітку позицію провідних іноземних медіа, які у перші дні не вказували на очевидного винуватця катастрофи й обмежувалися формулюваннями про те, що  «сторони звинувачують одна одну». Жорстка реакція МЗС України та публічна заява історика Тімоті Снайдера вкотре нагадали світовій журналістській спільноті, що не можна ставити знак рівності між фактами та заявами держави, яка регулярно бреше. 

Навіщо Росія продукує таку кількість брехні

На перший погляд, здавалось б логічним, якби російська пропаганда обирала якусь одну «офіційну версію» та просувала саме її. Натомість вона відпрацьовує декілька альтернативних, створює штучні інфоприводи, генерує фейки, надає майданчики універсальним «експертам» та використовує інші методи створення білого шуму. Отже, кремлівська пропаганда не просто намагається переконати світ у власній «версії» чи «версіях» подій. З допомогою «альтернативних фактів» та псевдоаналітики вирішуються такі завдання:

  • максимальна дезорієнтація аудиторії шляхом інформаційного перенавантаження;
  • знецінення очевидних фактів шляхом їх урівняння з фейками, маніпуляціями і домислами;
  • просування конспірологічного мислення та підрив довіри громадян іноземних держав до власних урядів та якісних медіа, які «приховують правду»;
  • демотивація аудиторії, просування наративу «всієї правди ми ніколи не дізнаємось».

Метою Кремля є дискредитація інституцій та руйнування довіри всередині суспільств. Головним інструментом її досягнення є наполегливе розповсюдження відвертої брехні.

***

17 листопада 2022 року Окружний суд Гааги заочно засудив до довічного ув’язнення громадян Росії Ігоря Гіркіна («Стрєлкова») та Сергія Дубинського («Хмурого»), а також громадянина України Леоніда Харченка («Крота»), визнавши їх винними у збитті малайзійського «Боїнга». ФСБшник Гіркін, офіцер ГРУ Дубинський та завербований ГРУ колаборант Харченко оголошені у міжнародний розшук.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які успіхи України на юридичних фронтах

Українське слідство встановило підрозділи, відповідальні за вбивства цивільних у Бучі, мінування та підрив Каховської ГЕС. Уже ідентифіковано 91 російського військового, які причетні до воєнних злочинів під час окупації Київщини. Україна працює над створенням юридичних механізмів, які дозволять притягнути до відповідальності Росію як державу та кожного воєнного злочинця персонально.

Йдеться не лише про злочини, скоєні після 24 лютого 2022 року. Перед винесенням вироку у справі MH17 суд у Гаазі дійшов висновку, що у 2014 році Росія здійснювала ефективний контроль над частиною Донецької і Луганської областей, тобто визнав факт окупації. У січні 2023 року аналогічний висновок про ефективний контроль було включено до проміжного вердикту Європейського суду з прав людини у справі «Україна та Нідерланди проти Росії». Це можна вважати першим кроком до покарання російських військових та посадовців, що брали участь в агресії з 2014 року. Українська держава методично працює над тим, щоб жоден злочин не залишився безкарним. 

Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.

Навігація та корисні матеріали

Звіт про орфографічну помилку

Наступний текст буде надіслано до нашої редакції: