Навігація та корисні матеріали
У четвер 16 лютого в Укрінформі відбувся круглий стіл на тему «Пропаганда у війнах Росії на Кавказі та в Україні», організований Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
Досвід Кавказу цінний для розуміння того, як діє Росія проти своїх воєнних противників. Адже перед тим, як розпочати агресію проти України, російська армія вторгалася в Грузію у 2008 році, а до того двічі вторгалася у Чечню: в 1994 і 1999 роках.
Порівняння російських війн на Кавказі та в Україні дозволяє виділити типові засоби, якими Кремль намагається послабити, позбавити противника підтримки, зламати його волю до спротиву.
Участь у круглому столі взяли дослідник козацтва і професор Українського Католицького університету Вадим Задунайський, доцент Тбіліського державного університету імені Іване Джавахішвілі Георгій Квінікадзе, доктор габілітований Університету Адама Міцкевича в Познані Кшиштоф Федорович, редактор наукового журналу «Кавказ: Минуле, сучасне, майбутнє» Маріуш Маршевський, почесний консул Чеченської Республіки Ічкерія в Україні Юрій Шуліпа, радник громадського руху «Вільна Черкесія» Беслан Кмузов, голова правління Всеукраїнської релігійної громади «Салам» Сейфула Рашидов, керівники Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос та Сергій Данилов. Модерував обговорення Максим Майоров з Центру стратегічних комунікацій.
Учасники заходу з різних країн поділилися власними спостереженнями та міркуваннями на тему прийомів російської пропаганди з дискредитації і демонізації жертви агресії, розпалювання росіянами внутрішніх конфліктів, використання ними колаборантів з числа підкорених народів.
Георгій Квінікадзе нагадав про випадок під час агресії Росії проти Грузії у 2008 році, коли російська авіація бомбардувала грузинські міста. Тоді кадри страждань людей у розбомбленому грузинському місті Горі російська пропаганда намагалася видати за свідчення грузинських злочинів проти осетинів.
«Маємо аналогічний сценарій. Грузинів звинуватили в геноциді осетинського народу, що було неправдою. Навпаки, мав місце геноцид проти грузинського населення у так званій Південній Осетії» – зазначив Квінікадзе.
Аналогічних прикладів фальсифікації та віддзеркалення вже чимало й під час війни РФ з Україною, переконаний грузинський вчений.
Намагання Кремля розколоти українців, протиставити їх одне одному за регіональною, мовною чи релігійною ознакою також є не чимось новим. Маріуш Маршевський пояснює, що хоч Кавказ і справді етнографічно дуже різноманітний, але його народи мають багато спільного в культурі. Є всі підстави вважати Північний та Південний Кавказ окремою культурною одиницею.
«Якщо ми це помічаємо, то не можемо не відзначити, як багато зусиль і радянська і російська влада доклали, щоб Кавказ роз’єднати» – коментує Маршевський
Росія досить своєрідно трактує радянську державно-адміністративну спадщину і взагалі події минулого. Кордони, успадковані з радянських часів, РФ оголошує, залежно від актуальної політичної вигоди, то законними і недоторканими, то несправедливими і штучними.
А ще Москва просуває наратив «історичного шляху» приєднання народів Кавказу до Росії. Наприклад Канжальську битву кабардинців проти військ Кримського ханства початку 18 століття російська історіографія трактує як крок до такого приєднання предків сучасних адигських народов. І цей «прогресивний рух» адигів протиставляється сусідам – тюркським народам карачаївцям і балкарцям.
Проблему відносин адигів зі своїми сусідами, порушену доктором Маршевським, продовжив коментувати Беслан Кмузов. Історично непрості відносини у народів Північного Кавказу склалися із козацтвом. Росії вдалося підмінити ідею козацтва. Колись воно було головним болем імперії, але зрештою козаків вдалося перетворити на знаряддя імперської політики з підкорення інших народів. Дійшло до того, що сучасні кубанці, часто й досі україномовні, тепер беруть активну участь у путінській агресії проти України.
Радник «вільної Черкесії» висловив жаль з приводу того, що багатьох його співвітчизників вдалося втягнути у війну з Грузією на боці сепаратистського режиму Абхазії.
Якщо в 19 столітті козаки українського походження завойовували для Росії Кавказ, то у 21 столітті спостерігається зворотна тенденція. Сергій Данилов розповів, як Москва закріпила «кураторство» північнокавказьких республік над тимчасово окупованими районами окупованої Херсонщини.
«Це несподіване використання колоніальної політики, коли Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія виступають інструментами колоніалізму. Вони самі є колонізованими, але їхня лояльність купується за рахунок надання їм колоніальних функцій. Це кураторство вони сприймають як свою місію, бо воно дає їм можливість компенсувати власну упослідженість у РФ та відчути свою вищість – в Україні. Голови російських адміністрацій з республік Північного Кавказу приїздять у Скадовськ, Генічеськ та Чаплинку і розповідають, що вони прибули з «розвиненої Росії» та будуть підтягувати місцеві громади до російських стандартів. Іронія полягає в тому, що вони приїжджають у більш розвинений за багатьма параметрами соціально-культурного розвитку край, ніж той, звідки самі прибули «підтягувати». Ця пропаганда, чи радше методи соціальної інженерії, за задумом, мають діяти як на окуповану Україну, так і на колонізований Північний Кавказ» – зазначив заступник директора Центру Близькосхідних досліджень.
Медійно помітним явищем у контексті сучасної російської агресії стали кадировці – бойовики російського окупаційного режиму в Чечні. Як так сталося, що в 1990-х роках Чечня була яскравим символом нескореності та опору колоніальній політиці, а нині асоціюється переважно з вірним «піхотинцем Путіна» Кадировим?
Юрій Шуліпа переконує, що це не чеченці змінили свою позицію, а окупантам вдалося заволодіти можливістю говорити від їхнього імені. В країнах ЄС проживають понад 300 тисяч громадян окупованої Чеченської Республіки Ічкерія, етнічних чеченців, які були вимушені покинути свою Батьківщину у результаті російської агресії та окупації.
«Варто мати на увазі, що в зонах російської окупації режим більш жорсткий, геноцидальний і репресивний, ніж всередині власне РФ. Колаборанти, які обслуговують путінський режим у Чечні, крім репресій, запроваджених федеральним законодавством, додатково застосовують свої. В республіці поширені позасудові розправи, страти і катування. Практикується також покарання близьких і далеких родичів осіб, неугодних владі. Через те люди, які проживають під кадировським режимом, абсолютно не суб’єктні. Чечня за рівнем тиранії перетворена у Північну Корею» – розповів почесний консул Ічкерії.
Підсумки круглого столу підбив Вадим Задунайський, який зазначив, що пропаганда завжди була, є і буде тією зброєю, яку Росія намагається застосовувати у поневоленні країн і народів, які легко не піддаються агресору. Пропаганда намагається розкласти ворога, знайти колаборантів у його середовищі, використати їх собі на користь та ослабивши загальний фронт, врешті приборкати. Україна має схожі духовно-етичні цінності з народами Кавказу: волелюбність і прагнення поважати свою спадщину. Тому для досягнення спільної мети варто актуалізувати позитивний досвід відносин кавказців з українцями, не забуваючи й про негативні сторінки історії.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
