Навігація та корисні матеріали
У червні в залі Укрінформу відбувся круглий стіл «Україна та Глобальний південь: пошук шляхів співпраці», організований Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки спільно з порталом «Україна очима мусульман». Під час заходу Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки підбив підсумки та зібрав основні тенденції щодо поширення російських наративів у країнах Глобального Півдня, які отримав протягом моніторингу LetsData онлайн-медіа країн Глобального Півдня у січні-лютому 2023 року та про які розповімо у цьому матеріалі.
Методологія: за допомогою машинного навчання було зібрано публікації з принаймні однією згадкою про Україну та/або війну в Україні в онлайн-ЗМІ країн, що досліджувалися. Для кожної країни було обрано найбільш відвідувані сайти онлайн-ЗМІ (також враховані ті, що поділяють проросійську риторику, телеканали та газети, що мають онлайн-версію). Збір даних та їх аналіз проводився мовою оригіналу. Підготовка та обробка даних проводилася мовою програмування Python. В основі обробки тексту лежав контент-аналіз.
У дослідженні представлені лише ті наративи та меседжі, які відтворюють російську пропаганду, що не виключає наявності продуктивних та нейтральних наративів у медіа проаналізованих країн.
Основні тенденції поширення російських наративів
Наявність одночасно суперечливих повідомлень. Однією з особливостей поширення російських наративів, які були виявлені під час моніторингу, стала наявність одночасно суперечливих повідомлень, спрямованих на одну країну. Наприклад, з одного боку поширювався наратив про те, що «країни Заходу постачають Україні зброю, яка продовжує ескалацію війни з боку Росії», з іншого — «країни Заходу відмовляються постачати зброю».
Ще однією особливістю було те, що одне повідомлення могло поєднуватися з кількома наративами одночасно.
Розвиток деяких повідомлень у їхній історії. Системний моніторинг медіаландшафтів показує розвиток деяких повідомлень у їхній історії за схемою: причина-наслідок. Наприклад, поява нових варіацій або поєднання кількох раніше окремих за схемою: причина-наслідок.
Аналіз інформаційного ландшафту 2023 року показує, що в онлайн-медіа країн Глобального Півдня продовжують поширюватися, а також активізуються нові повідомлення про військову допомогу Україні. Ця тенденція стала досить поширеною з січня 2023 року в багатьох регіонах світу.
Меседжі глобальних наративів отримали локальний контекст. Наприклад, «українка в соцмережах підкреслила свою неприязнь до Нігерії».
Російські наративи у країнах Глобального Півдня конструюють ворожість не лише до України, а й до Заходу. Головне завдання – переконати країни підтримувати Росію таким чином. Наприклад, «Лавров розкритикував позицію Заходу щодо Африки».
Країни Африки
Російські меседжі щодо військової допомоги Україні. Аналіз інформаційного ландшафту у 2023 році показує, що в африканських онлайн-медіа продовжують поширюватися, а також активізуються нові меседжі щодо військової допомоги Україні.
Наприклад, у дослідженні 2022 року Центр стратегічних комунікацій відзначав такі меседжі, як-от: «конфлікт підживлюється великим постачанням зброї в Україну із Заходу», «підтримка Заходу не продовжуватиметься, запаси зброї вичерпуються» та «західна зброя загрожує обстрілу території Росії». Тоді як на початку 2023 року поширювалися такі повідомлення: «країни відмовляються надавати військову допомогу Україні», «постачання зброї продовжує страждання українців» та «постачання зброї Україні послаблює самі країни, які її надають».
Крім того, активізувалися меседжі, що залякували перспективою «застосування ядерної зброї Росією у разі продовження постачання зброї Україні». У таких меседжах пророкували «перетворення Європи на радіоактивне кладовище», а наслідки для Заходу від постачання Україні зброї описувалися словами «глобальна катастрофа», «апокаліпсис» та «Третя світова».
Наприклад: «нова зброя для Києва призведе до глобальної катастрофи»; «підтримка України танками перетворить Європу на радіоактивне кладовище»; «постачання танків Україні спровокує Третю світову війну, яка перетворить світ на попіл»; «Путін погрожує апокаліпсисом, якщо Захід продовжить надсилати Україні зброю» та «якщо українська армія отримає зброю, здатну завдати удару вглиб Росії, російська сторона використає зброю, яку раніше не застосовувала».
Російські меседжі на тему ядерної зброї та «провокацій України». Меседжі щодо застосування ядерної зброї також мали суперечливий характер — погрози з боку РФ застосувати ядерну зброю та одночасне звинувачення США у нібито «плануванні випробувати ядерну зброю». Наприклад, «Медведєв: ядерний удар неминучий, якщо Росія зазнає поразки в Україні» та «Путін: США думають про випробування ядерної зброї».
Активно поширювався і наратив, нібито «Україна / США створюють / планують провокації проти Росії».
У країнах Африки, наприклад, були відзначені такі меседжі наративу щодо «провокацій»: «Київські війська готуються підірвати зерносховища в Харкові, щоб зробити провокацію проти Москви», «США готують провокаційну атаку з отрутою в Україні, щоб звинуватити Росію» та «Україна готує провокацію проти Росії, щоб привернути увагу світової спільноти та прискорити постачання ракет великої дальності для удару по Росії».
Російські наративи про НАТО й США та їхню «роль» у війні. Згадки про НАТО та США в онлайн-медіа країн Африки фіксуються у вже звичних кремлівських наративах і меседжах.
Наприклад, вкотре поширювалися повідомлення про «розширення НАТО на схід»: «Альянсу слід було прислухатися до попереджень про те, що його розширення на схід посилить нестабільність у регіоні».
Крім того, НАТО та США згадувалися і в ролі «партнерів у злочинах Києва», як-от: «Вашингтон опосередковано воював з Москвою, оскільки Київ воював американською зброєю та технікою» та «НАТО фактично перебувало у військовому протистоянні з Росією, поставляючи свою зброю Україні».
Також продовжується просування «тез» про нібито «підконтрольність» України США. Наприклад, «Вашингтон використовує українців для обслуговування інтересів свого військово-промислового комплексу», «активізація участі США в подіях в Україні пов’язана зі страхом втратити свою колонію і тим, що Вашингтон та НАТО використовують Україну як полігон».
Крім того поширювалися меседжі про «американські біолабораторії в Україні».
Інші кремлівські наративи та меседжі в країнах Африки. Серед інших тем, якими РФ маніпулює в країнах Африки: релігія, мирні переговори, вигадані перемоги російської армії, «розкол між країнами ЄС» та нібито «обстріли українськими військовими цивільного населення».
У темі релігії, зокрема, поширювалися меседжі, нібито «українська влада переслідує релігійні установи».
У «зриванні» мирних переговорів російські меседжі звинувачували Захід, як-от: «Росія була готова швидко укласти мирну угоду з Україною, але Захід її зірвав і завадив Україні укласти мир» та «Захід наказав Зеленському – ніяких мирних домовленостей».
Крім того, африканські аудиторії переконували в тому, що РФ «досягла значних успіхів в Україні в другій половині 2022 року, а зараз набрала обертів і досягає поступового прогресу на сході України».
Також просувалися російські наративи про нібито «розкол і сварки всередині Заходу». Наприклад: «українська криза викликає напругу у відносинах між Вашингтоном і Берліном» та «європейські держави мають протистояти агресивній Польщі та країнам Балтії, які роблять усе можливе, щоб спровокувати подальше протистояння з Росією».
Як і минулого року, у 2023-му в онлайн-медіа країн Африки триває поширення меседжів, нібито «Україна обстрілює власні міста та мирних жителів». Крім того, серед цих меседжів активізувалися такі: «Україна погрожує містам Донбасу американською зброєю» та «Україна погрожує мирним жителям: українські війська обстріляли ракетами НАТО Макіївку та Донецьк».
Країни Латинської Америки
У дослідженні Центру 2022 року серед основних російських наративів у медіаландшафті Бразилії, Мексики та Аргентини були відзначені такі, що стосувалися ядерної загрози, русофобії, закликів до мирних переговорів та підтримки Китаю у війні РФ проти України.
Під час моніторингу медіаландшафту 2023 року в онлайн-медіа Аргентини та Бразилії також було відзначено низку російських наративів.
Наприклад, досі відзначалося поширення меседжів щодо шантажу застосуванням ядерної зброї з боку Росії: «Медведєв попереджає НАТО про ядерну війну, якщо Росія зазнає поразки в Україні», «Участь НАТО у війні Росії проти України може збільшити ризик ядерної війни». Заклики до мирних переговорів також не втратили актуальність у порядку денному онлайн-медіа Аргентини та Бразилії.
Поширені меседжі також виправдовували війну РФ проти України та запевняли закордонну аудиторію в тому, що «російські військові в Україні захищають інтереси російської нації, майбутнє та її дітей».
Окрім того, виявлені повідомлення активно дискредитували українську армію, як-от: «Росія гарантує дотримання режиму припинення вогню, незважаючи на українські бомбардування» та «Україна погрожує мирному населенню».
Не оминули відзначені російські наративи залучення НАТО, США до війни РФ проти України. Зокрема, у січні-лютому в медіапросторі Аргентини та Бразилії розповідали про те, що «Росія воює не з Україною, а з НАТО», «Вашингтон і Брюссель використовували Мінські угоди для підготовки конфлікту з Росією» та «на Україну тиснуть, щоб почати контрнаступ, який заспокоїть НАТО».
Низка повідомлень продовжувала просування тверджень про «підконтрольність» України для США, як-от: «Україна – гарматне м’ясо для еліт США, необхідне для реалізації їхніх геополітичних амбіцій», «Україна стала приватною військовою компанією НАТО, готовою виконувати всі завдання».
Окремою провідною темою залишалися погрози «ескалації війни» у разі продовження надання військової допомоги України від Заходу: «Надання британських танків в Україну лише посилить війну», «Україна отримає більше важкого озброєння від НАТО, а Росія попереджає про ескалацію конфлікту» та «у Кремлі кажуть, що українці постраждають, якщо Захід надішле в Україну винищувачі».
Не зник з порядку денного і вплив санкцій на Росію та Захід. Зокрема, повідомлення, що були відзначені в онлайн-медіа Аргентини та Бразилії запевняли у «негативних наслідках для Заходу» від санкцій ЄС: «ставлення Заходу до Путіна спричинило велику енергетичну кризу в Європі, оскільки основним джерелом енергії для багатьох країн був російський газ».
Протягом січня-лютого також у порядку денному з’являлися повідомлення, що відповідали й іншим поширеним російським наративам. Наприклад, щодо «втоми союзників України від війни».
Під час моніторингу в онлайн-медіа відзначалися меседжі щодо Криму, проте поки що вони відтворювали російські повідомлення, як-от: «Російська влада відкидає ідею повернення Криму до складу України».
Країни Близького Сходу (Туреччина та Єгипет)
«Допомога Заходу Україні провокує Росію»/ «Постачання зброї для України підтверджує, що Захід воює проти РФ». Наприклад, у січні серед публікацій були відзначені такі меседжі, як-от: «найбільший пакет допомоги США Україні – це крок, щоб розлютити Росію», «збільшення чисельності російської армії пов’язане з проксі-війною, яку веде Захід» та «якщо Захід надасть Україні більше зброї, це призведе лише до ескалації».
«Захід продовжує війну РФ проти України («кризу в Україні»)»/ «Постачання зброї продовжує страждання українців». Схожі меседжі поширювалися і щодо «продовження страждань українців через військову допомогу Україні». Наприклад, «поставка в Україну західної бронетехніки та іншої зброї продовжує страждання українців і не змінює балансу сил» та «українцям доведеться заплатити велику ціну, якщо Захід надасть танки».
«Україна створює провокації проти Росії». Наприклад, у проаналізованих публікаціях йшлося про те, що нібито «Україна підірве власні житниці», «Україна збирається ексгумувати могили загиблих». Усі з наведених меседжів вживалися у контексті, що таким чином Україна «готує провокації проти Росії».
«Розкол/сварки всередині Заходу»/Спроби розсварити країни ЄС між собою. Зокрема, «причиною сварок та розколів» нібито є Україна. Наприклад, «українська криза викликає напругу у відносинах між Вашингтоном і Берліном».
Маніпулювання темою релігії в Україні. Серед виявлених меседжів були такі: «українську православну церкву використовують як інструмент для розпалювання російсько-української ворожнечі», «українська влада бере участь у кампанії проти релігійних установ» та «Київ і країни Заходу намагаються відокремити росіян від українців за релігійною ознакою».
Циркулювання теми про те, щоб схилити Україну до «мирних переговорів». Наприклад, у публікаціях йшлося про те, що «Київ лише потрібно змусити до миру» та «перспектив мирних переговорів з Україною немає через її позицію і через те, що Захід не допускає її до переговорів».
Серед інших наративів були відзначені: «перемога Росії неминуча»; погрози від Росії Заходу щодо «знищення наданої Україні зброї»; «Захід не планує надавати більше зброї Україні»; погрози ядерною зброєю; «ЗСУ вбиває цивільне населення/обстрілює житлові квартали»; згадки про «Третю світову війну».
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки