Путінська «співдружність» тріщить по всіх швах: дайджест пропаганди за 26 жовтня

Кремль випустив чергову серію «української брудної бомби» вже з новим цілевказанням та героями. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 26 жовтня.

  1. Куди занесе Москва «українську брудну бомбу»
  2. Сі відмовив Путіну в «багатополярності»
  3. РосЗМІ одночасно розсварилися з Баку та Єреваном
  4. А la guerre comme à la guerre для пропаганди

Куди занесе Москва «українську брудну бомбу»

Надвечір 26 жовтня державне агентство РИА Новости опублікувало реліз чергової серії з найулюбленішого російського серіалу останніх днів – про «українську брудну бомбу».

Цього разу в сценарії була вже прописана чітка локація – зона відчуження Чорнобильської АЕС. А також відбулася зміна головних «героїв». Східне ГЗК (м. Жовті Води) і Київський інститут ядерних досліджень цього разу замінили «спеціалісти підприємства «Південмаш», які підготували муляж ракети російського комплексу «Іскандер», яку й мало збити українське ППО».

НАСПРАВДІ, відверто невдала «телефонна ядерна карусель» з західними колегами, яку на пару влаштували міністр оборони РФ Шойгу та начальник Генштабу ЗС РФ Герасимов, 26 жовтня переключилася вже на східних: Китай та Індію.

Того ж дня стало відомо, що глава МАГАТЕ Рафаель Гроссі 27 жовтня відвідає Радбез ООН та зробить запит на створення зони безпеки навколо ЗАЕС. Тому, при всьому небагатстві вибору, в росіян залишилась АЕС Чорнобильська.

Муляж російського «Іскандера» московські сценаристи вирішили виготовити з української «Точки У». Але навіть для неспеціалістів відрізнити їх не складає жодних труднощів і муляжем цю різницю не сховаєш.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Брудна бомба українців» – операція під чужим прапором

Але чому ж уся кремлівська рать на чолі з Путіним судомно продовжує переконувати світ в правдивості абсурдного набору з семи слів «Україна хоче використати в Україні атомну бомбу»?

26 жовтня вже генсек НАТО Єнс Столтенберг назвав нісенітницею ці заяви Кремля. Але московський абсурд триває. Чому?

Російський  дисидент, екс-глава ЮКОС Михайло Ходорковський припустив, що «брудна бомба» може дійсно існувати — і зроблено її зі зниклих відходів на Запорізькій АЕС у той час, коли навесні об’єкт захопили кадирівці. А тепер російська влада просто втратила контроль над ними і боїться, що це спливе в абсолютно несподіваній ситуації. 

Тому й намагається за допомогою телефонно-військової дипломатії та іншої дезінформаційної активності переконати: «раптом що, то у всьому винна Україна, а ми вас попереджали, звідки готується напад».

Ця версія дійсно багато що пояснює. Адже велика кількість перевірок українських АЕС після Чорнобильської трагедії з боку МАГАТЕ довела, що усі вони чисті. Єдиною станцією, яка з 4 березня залишається поза її постійною увагою – Запорізька.

До того ж протягом останнього тижня росіяни у таємному режимі проводять несанкціоновані будівельні роботи на території сухого сховища відпрацьованого ядерного палива ЗАЕС. Туди не допускають представників МАГАТЕ та працівників станції.

У сховищі розташовані 174 контейнери з відпрацьованим ядерним паливом — їхнє руйнування внаслідок підриву може призвести до радіаційної аварії та забруднення кількох сотень кв. км найближчих територій.

Усе це й відбувається на тлі дезінформаційної кампанії РФ про ту саму «українську брудну бомбу». Такі дії росіян, повідомляє Енергоатом, й можуть свідчити про можливу підготовку ними теракту з використанням ядерних матеріалів та радіоактивних відходів, які зберігаються на майданчику станції. 

А в цій брудній кампанії навіть МЗС РФ не гребує, наприклад, видати фото зі Словенії 10-річної давнини за свідчення підготовки Україною «брудної бомби». На що, втративши терпець, вказують вже навіть не українські фактчекери, а офіційна Любляна.

Тому, куди ще занесе Москва «українську брудну бомбу», можна лише здогадуватись.

Сі відмовив Путіну в «багатополярності»

26 жовтня Путін на зустрічі з керівниками делегацій 51-го засідання Ради очільників органів безпеки та спецслужб країн СНД виступив з промовою, в якій також згадав про «брудну бомбу» і вчергове повторив мантру про «вашингтонський обком, який керує Києвом».

Але, з огляду на геополітичні амбіції Путіна, набагато цікавішими є його побоювання з приводу конфліктів на території СНД та впевненості, що світ стає багатополярним.

НАСПРАВДІ, про фактичну втрату Росією СНД – окрема розмова, а ось із «багатополярністю», в контексті нещодавнього переобрання Сі Цзіньпіна китайським лідером на третій термін, у Путіна великі проблеми. На з’їзді КПК у своїй промові Сі казав не про багатополярний, а виключно про біполярний світ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Світ не погодився на «путінській світопорядок

Тобто, на думку китайського керманича, саме Вашингтон і Пекін стануть основними гегемонами в світі. Москви немає ані в американській, ані в китайській моделі світу. Як це не прикро для Путіна.

Директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик пояснює, що двополярність по-китайськи означає, що «мають бути створені сфери відповідальності, де будуть уникати конфліктів та локалізовувати їх, і ця система відносин забезпечить баланс і стабільність у світі. Для решти світу це означатиме, що якщо ти потраплятимеш у «китайський світ», ти будеш чітко квотований, лімітований, твоє місце буде виписано, з точки зору інтересів Китаю, ти будеш вмонтований у його систему виробництва та економіку. Роль Росії при цьому зводиться до ролі сировинного придатку, а не партнера, друга, соратника чи союзника Китаю».

Водночас, експерт застерігає: «Росія має бути слабкою, тому що Китай розглядає її саме як сировинний придаток і попутника, як територію для експансії своїх інтересів, а не як партнера. Тож Росія, з точки зору Пекіну, має бути послаблена, але не програти остаточно, не бути знищеною. Для Києва це означає, що Китай у своєму підіграванні Росії може піти далі, ніж зараз є. Це дуже небезпечно для світу та України».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Китайські державні медіа активно поширюють російську дезінформацію про війну в Україні

І це підігравання – єдине, що лишається Путіну, аби й далі вдавати з себе потужного «багатополярного» гравця, яким Росія аж ніяк не є. А от на що Москва досі самостійно здатна у світі, так це на алогічні епатажні і в перспективі згубні для себе кроки, на кшталт широкомасштабної агресії або розмахування ядерною палицею.

Сі Цзіньпін чудово розуміє, що нинішня судомна політика кремлівської «кульгавої качки» не може давати якихось інших результатів крім поганих і вкрай поганих. Тому готуватиме цю «качку по-пекінськи» за всіма канонами високої політичної кухні Піднебесної.

РосЗМІ одночасно розсварилися з Баку та Єреваном

Навіть у власному, локальному СНД Путін вже фактично не контролює ситуацію. Від зухвалих промов про велику роль, яку відіграють у світі СНД, БРІКС, ШОС та ОДКБ, він перейшов до ниття про те, що «СНД загрожує небезпека», пов’язавши це звісно із зарубіжними спецслужбами.

НАСПРАВДІ, навіть дві ворогуючі між собою країни «співдружності» Вірменія та Азербайджан майже синхронно і офіційно висловили своє невдоволення політикою Росії щодо них. І звинуватили в цьому її дуже впливову «спецслужбу» під назвою «офіційні ЗМІ».

24 жовтня Азербайджан подав ноту протесту Росії у зв’язку з появою 20 і 21 жовтня 2022 року програми «Велика гра» в етері Першого каналу, в якій «російські політологи та експерти виступили з відвертими антиазербайджанськими випадами, територіальна цілісність Азербайджану була поставлена під сумнів, а показана географічна карта була спотворена».

Також наголошено, що «ведучим даного ток-шоу та безпосереднім співучасником «цієї вистави» є член фракції «Єдина Росія», перший заступник голови комітету з міжнародних справ Державної думи В’ячеслав Ніконов» (онук сталінського наркома зовнішніх справ Молотова. Ред.)

Баку наполегливо зажадав від Москви «вжити невідкладних заходів щодо припинення провокаційних дій представників російських ЗМІ» та недопущення їх повторення в майбутньому».

А вже 26 жовтня інша сторона конфлікту, Вірменія, заборонила в’їзд до країни російській пропагандистці, головній редакторці телеканалу RT Маргариті Симоньян та депутату Держдуми Росії Костянтину Затуліну.

Останньому заборонили в’їзд через те, що він багаторазово публічно «звинувачував владу Вірменії в поразці під час 44-денної війни» у Нагірному Карабаху. А Симоньян також виступала з критикою на адресу керівництва Вірменії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казахстан в очікуванні на «визволення»?

З огляду на те, що чоловіку Симоньян Тиграну Кеосаяну заборонено в’їзд до Казахстану, а президент Таджикистану Рахмон публічно перед камерами вичитував Путіна, схоже, що путінська «співдружність» тріщить по всіх швах.

А la guerre comme à la guerre для пропаганди 

І наостанок про зброю. У своєму виступі перед розвідниками з СНД Путін зазначив, що «постачання озброєнь в Україну залишає ризики потрапляння до рук злочинців вже ПЗРК і високоточних зразків зброї, а не тільки стрілецької».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зброя під контролем. 10 аргументів на користь того, що західна зброя в Україні у надійних руках

Збройний наратив давно просувається на Заході. Він має три головні гілки. Перша: а) зброя може потрапити на «чорний ринок» і до рук терористів; б) постачання Україні лише затягує війну; в) виснажує ресурси самих країн-донорів. З цією метою регулярно проводяться і дезінформаційні кампанії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ядерна зброя, ракети «Сармат» та ескалація війни: як кремлівська пропаганда шантажує країни Європи

Наприклад, нещодавно у соцмережах розповсюдили відео однієї з французьких телепередач. На кадрах за спиною ведучого можна побачити результати опитування на питання «Ескалація напруженості з Путіним: чи варто Франції озброювати Україну?». Частка позитивних відповідей становить 23,3%, а негативних — 76,6%. Згідно з постами, ці результати означають, що саме стільки французів хочуть припинення постачань зброї Україні.

НАСПРАВДІ, це банальна маніпуляція. Опитування проводилося на сторінці телепрограми у Twitter, і всі її фани могли висловити свою думку. Проте соціологічним дослідженням така голосувалка аж ніяк не є. І, звісно ж, продемонстровані відсотки аж ніяк не свідчать про небажання французів допомагати Україні. 

Справжня соціологія засвідчує абсолютно інші цифри.

Згідно з дослідженням «Інституту громадської думки Франції», 60% її громадян підтримують постачання зброї в Україну, 2/3 виступають за економічні санкції проти Росії, а 6 із 10 підтримують вступ України до Євросоюзу.

А щодо постачання французької зброї Україні, то нещодавно президент Макрон зробив заяву про черговий пакет підтримки України, наголосивши, що він включатиме САУ Caesar, радари та засоби протиповітряного захисту, які в тому числі можуть протистояти іранським дронам. «Ми продовжуватимемо підтримувати український опір і посилюватимемо нашу військову допомогу», – заявив президент Франції.

Більш того, він оголосив про створення спеціального фонду для закупівлі зброї Україні, в який лише «на початковому етапі буде виділено 100 мільйонів євро».

Тому всі намагання Путіна та його пропаганди зупинити міжнародну підтримку України марні. «А la guerre comme à la guerre» («на війні як на війні»). Тим паче, що в Росії так завзято наполягають на тому, що ця війна не з Україною, а з Заходом, невід’ємною і визначною частиною якого є Франція.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Total
0
Shares

Пов'язані статті

Читати

«Правильне» російське кіно: 8 ознак

«Поза політикою»: чому немає російського кіно без пропаганди та маніпуляцій? Український актор Віталій Салій отримав нагороду від національної…