Путін шукає «крайню» башту Кремля: дайджест пропаганди за 4 травня 2023 року

Навігація та корисні матеріали

У Кремля панічна атака після атаки дронів, а напередодні 9 травня там замовили собі чергові «переможні» цифри. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 4 травня.

1. Чому Пєсков цього разу «не просто бреше»
2. Індія «дружньо» вказує Москві на її місце
3. Гаазький зашморг все тугіший
4. Росіянам доведеться повертати історичну пам’ять

Чому Пєсков цього разу «не просто бреше»

Москва вирішила все ж виконати обов’язкову програму на тему «дрони над Кремлем». Але досить дивно. З одного боку, вона (вустами Пєскова) наполягає, що «це теракт, рішення про який ухвалили США, а Україна виконала». З іншого –  робить усе, щоб росіяни сприйняли це як «все під контролем, Путін працює за звичним графіком».

Не було жодних екстрених засідань: Радбезу РФ, Міноборони, врешті-решт якоїсь Держдуми, чий спікер з красномовним прізвищем Володін вимагав би (в Путіна?) «негайно застосувати зброю, здатну знищити київський терористичний режим».

Того, що дійсно відбулось 3 травня, по федеральним телеканалам не показали. «Перший канал» приділив атаці дронів на Кремль 4 хвилини. «Россия» – 3,5, а НТВ – взагалі одну. Лейтмотив: «київська влада цією атакою провокує ескалацію і підтверджує свою диверсійно-терористичну доктрину, яка затверджена Вашингтоном».

Офіційний представник Білого дому з національної безпеки Джон Кірбі прокоментував звинувачення на адресу США просто: «Пєсков просто звично бреше».

Але Пєсков цього разу не просто «звично бреше». Він вимушений це робити. Бо його завдання тягнути час, поки «з цим розбирається слідство».

НАСПРАВДІ, ситуація аналогічна до тої, яка була наприкінці липня, коли безпілотник атакував штаб Чорноморського флоту в окупованому «сакральному» Криму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шойгу переведе стрілки на ФСБ за дрон у Севастополі

Цього разу все те саме, але набагато сакральніше. Якщо дрони летіли на «Кремль-серце Росії» з-за кордону – винен Шойгу. Якщо БПЛА запустили з території РФ, то Бортніков. 

Саме тому Пєскову цього разу потрібно крім звичайного режиму брехні, включати додатковий і звинувачувати Вашингтон. 

Усе для того, аби Путін в ході слідства вирішив, яка ж із башт його Кремля «крайня». А потім прийняв своє чергове «гібридне» рішення з переставляння генеральських ліжок (з початку війни в Україні він це робив 17 разів). І тихенько оголосив свій наказ після «сакрального 9 травня».

Ну а поки що медійно «підсилювати ППО» в Росії вирішено коштом пропозицій депутатів-пропагандистів, які пропонують створювати «ескадрони орлів» і використовувати сітку-рабицю для перехоплення дронів.

Проте, вже навіть «воєнкори» на кшталт Сладкова не приховують, що усе зрештою може дуже погано скінчитися.

І Сладков цього разу правий. Якщо секретар Ради безпеки РФ Патрушев в день, коли дрони атакують Кремль, запевняє, що «США хочуть захопити Росію, щоб знайти безпечне місце на випадок виверження Єллоустонського вулкану», то усі маразматичні метастази пізнього СРСР у сучасній путінській Росії видно наочно. Залишилося тільки дочекатись розв’язки. 

Індія «дружньо» вказує Москві її місце

В СРСР, до речі, дуже любили Індію. Бо та дотримувалася курсу так званої політики неприєднання. Цього вистачило, аби оголосити індійців друзями. Росія теж любить Індію. І теж начебто за неприєднання. До санкцій. 

Щоправда, в тій же Індії Лаврова у березні цього року буквально засміяли, коли він заявив, що «війна, яку ми намагаємося зупинити, і яка була розпочата проти нас, використовуючи українців, позначилася на політиці Росії, в тому числі енергетичній».

НАСПРАВДІ, індійці, сповна скориставшись «новою енергетичною політикою Росії», водночас відмовилися рятувати її від західних санкцій.

Понад пів року переговорів Москви з Нью-Делі про постачання товарів, обладнання і технологій на заміну західним завершилися провалом.

Російські чиновники ще в листопаді привезли до Індії список із 500 товарів – від запчастин до ліків та металургійного обладнання. Навіть пропонували створити спільну зону вільної торгівлі. Попервах навіть здавалося, що все запрацювало. 

Адже торговельний оборот між Індією та РФ з квітня минулого року до лютого 2023-го досяг 45 млрд доларів, (що перевищило мету в 30 млрд, яку країни мали досягти лише у 2025 році). Але згодом оптимізм Москви вичерпався. Оскільки на потоки дешевої російської нафти, що ллються на індійський ринок зі швидкістю 1,6 млн барелів на день, у зворотному напрямку тече тонкий товарний струмок на 200-300 млн доларів на місяць. 

У підсумку утворився гігантський торговельний дисбаланс, а рупії, отримані з Індії за нафту, лежать мертвим багажем, оскільки Москві їх просто нема куди подіти – індуси дешеву нафту купують охоче, а свої товари постачати не поспішають. І все через американські санкції.

За період з 24 лютого 2022 року по 5 квітня 2023-го індійський експорт до РФ складав нікчемні $3,43 млрд. Серед них: лише експорт морепродуктів зріс на 33%. А за іншими (ключовими) категоріями він впав: ліків на 10%, а відчайдушно необхідного телекомобладнання – на 89%.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російський рубль тягнеться до замбійської квачі

Для розуміння: ринок РФ для Індії – приблизно такий самий за розміром, як кенійський. Наприклад, у березні Індія експортувала до РФ товарів на $300 млн. Це менше, ніж у Того ($400 млн).

«Продавайте нам якнайбільше того, що нам необхідно», – закликає Москва індійський бізнес. – «Пільги та преференції вам будуть забезпечені». Але у відповідь зустрічає лише холодні заяви голови МЗС Індії Субраманіяма Джайшанкара про те, що «з російського боку існує неадекватна оцінка проблем та ризиків, із якими стикається індійський бізнес». Ось так «дружні» індійці та вказують Москві на її геополітичне місце за допомогою звичайної торгівлі. Зараз пропонуватимуть їм торгувати за юані. І тоді вже сміятися будуть «дружні» китайці. 

Гаазький зашморг все тугіший  

У той час, як президент України Зеленський виступав в Міжнародному Кримінальному Суді в Гаазі та казав пророчі слова, що «безумовно, ми всі хочемо побачити тут іншого Володимира», стало відомо, що вже 32 країни офіційно оголосили про бажання надягнути на Путіна кайданки.

«Потрібен саме трибунал, а не щось гібридне, яке може формально дозволити закрити тему, але буде компромісом. Коли ми, як політики, кажемо: «Справу, начебто, закрито», ми повинні мати справжній, повноцінний трибунал та справедливість»,— переконує президент України.

НАСПРАВДІ, яким має бути трибунал щодо злочину агресії проти України, поки ще не домовилися. ЄС та країни G7 схиляються до гібридного – з міжнародними суддями на основі української юрисдикції та міжнародного права. Але робота триває. Так:

• у групу зі створення Спецтрибуналу для РФ вже увійшли понад 36 країн;
• у Гаазі наприкінці червня запрацює Міжнародний центр переслідування злочину агресії РФ. В ньому працюватимуть прокурори з країн Об’єднаної слідчої групи: України, Польщі, Литви, Естонії, Латвії, Словаччини, Румунії та США;
• до середини року вже буде повністю робочою база даних Євроюсту для зберігання доказів воєнних злочинів російської агресії в Україні;
• МКС продовжує своє розслідування (у тому числі у справі про депортацію дітей) та відкриває офіс у Києві;
• 24 держави розпочали розслідування російських злочинів в рамках власних національних юрисдикцій. З них 16 країн – члени ЄС;
• для координації багатьох слідчих та судових ініціатив у березні було створено діалогову групу, яку ведуть Україна, Нідерланди та МКС.

Тож юридичний зашморг на шиї Росії затягується просто на очах. І справжні друзі України роблять усе, щоб він у майбутньому став якомога тугішим. Щоб повторювати не довелося.

Росіянам доведеться повертати історичну пам’ять

А темою «російського СРСР» і тільки «нашої перемоги у війні» пропаганда дійсно досить серйозно промила мізки росіянам. Навіть, якщо визнати, що «придворна соціологія» до дня перемоги підрахувала все, як замовляв Кремль, то цифри опитування, які були оприлюднені 3 травня, все одно приголомшливі.

Дві третини росіян вважають, що Радянський Союз міг би перемогти нацистську Німеччину без допомоги союзників.

НАСПРАВДІ, проблема ця дуже серйозна. Навіть цікаво, чи відомо росіянам (особливо молодим), наприклад, що:

• 48 із 59 німецьких літаків перший тричі герой Радянського Союзу Олександр Покришкін збив на американському винищувачі Р-39N «Airacobra». США, до речі, поставили до СРСР більше половини з усіх своїх P-39N (приблизно 5000 із 9600).
• В загальному обсязі поставок для потреб радянської армії західна техніка, за різними оцінками, становила: у бронетанкових військах — 16%, авіації — 15%, флоті — 32%, зенітній артилерії — 18%, вантажних і легкових автомобілях – майже 70%.

Проте в радянській історіографії так і залишилася схвалена Сталіним цифра в 4% «питомої ваги поставок за ленд-лізом, відносно вітчизняного виробництва в період війни». Саме з його вказівки після війни допомога, яка йшла до СРСР в рамках американського ленд-лізу, применшувалася і замовчувалася. Зараз те саме повторює і російська пропаганда.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що насправді святкує Росія 9 травня?

Навіть, якщо не брати ленд-ліз, – до головних подій Другої світової війни належать і ті великі битви, в яких Червона армія не брала жодної участі, але які нанесли велику (або взагалі непоправну) шкоду гітлерівській Німеччині. 

Серед них:

–   Битва за Британію, в якій нацисти втратили 1887 літаків (того ж року, до речі, СРСР забезпечив нацистській Німеччині 74% фосфатів, 67% азбесту, 65% хрому, 55% марганцю, 40% нікелю та 34% нафти.

–   Морська битва в Атлантиці, яка стала найтривалішою битвою в  Другій світовій (почалася в перший день війни і завершилася в день капітуляції Німеччини);

–   Битва біля атола Мідуей, в якій японці (що входили до гітлерівської коаліції) втратили 4 авіаносці, 1 крейсер і 248 літаків;

–    Друга (вирішальна) битва за Ель-Аламейн, коли близько 200 тисяч німців та італійців капітулювали;

–   Висадка в Нормандії, в якій взяли участь 156 тисяч людей, 11590 літаків і 6939 кораблів. Подальше успішне просування військ союзників змусило Гітлера відтягнути багато дивізій з радянського фронту;

–   Наступ в Арденнах, внаслідок якого німці втратили 120 тисяч людей вбитими та пораненими, 1600 літаків та 700 танків;

Інші факти про Другу світову війну:

–   на 18-й день після її початку СРСР підтримав агресора-Німеччину, атакувавши разом з нею Польщу;

–   воєнні дії точилися на території 40 країн світу;

–   у війні брала участь 61 країна з населенням, що складало 80% всього людства.

–   єдиною країною, яка боролася з Гітлером з першого і до останнього дня, була Велика Британія, а не Радянський Союз.

Звичайно, усі ці (та багато інших) фактів широко відомі в світі, але росіянам після поразки у війні з Україною їх доведеться вже не нагадувати, а викладати заново. І повертати їм справжню, а не путінську історичну пам’ять. Хоча б заради того, щоб більше не було спокуси «повторити».

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки