Путін починає копати окопи: дайджест російської пропаганди за три місяці війни

З 24 лютого Кремль міняв: цілі війни в Україні, риторику, терміни, але у підсумку отримав лише нескорений Херсон та зруйнований Маріуполь. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за три місяці війни.

  1. РФ наблизила «червону лінію»
  2. «Демілітаризація» і що з цього вийшло
  3. «Денацифікація» і що з нею робити
  4. «Звільнення від геноциду» як знищення українців
  5. Глобальна місія «спецоперації»
  6. Російське суспільство не згуртувалося
  7. Що у підсумку?

РФ наблизила «червону лінію»

Наратив про «кордон НАТО, який наближається до Росії» (також відомий як «червона лінія»), Путін просував давно. У свідомості пересічних мешканців РФ він звучить як «бази НАТО вже були б у Криму» чи «ракети з Харкова долетять до Москви за 5-7 хвилин».

Буквально за місяць до початку війни Центр стратегічних досліджень та інформаційної безпеки роз’яснював про що говорить Путін, коли заявляє про «загрозу» НАТО. Війну з Україною кремлівський режим «продавав» населенню як стримування натівської загрози. 

НАСПРАВДІ, ціль не досягнута. У своєму намаганні відсунути НАТО від своїх кордонів, Росія за три місяці війни домоглася лише того, що нейтральні Швеція та Фінляндія вже однією ногою в альянсі. Таким чином, РФ замість усунення кордону з НАТО отримує його наближення і продовження на 1272 км. 

До речі, після початку війни в Україні чисельність американських військ у Європі збільшилася на 30%. Зараз у європейській зоні операцій базується близько 102 тисячі американських військовослужбовців.

«Демілітаризація» України і що з цього вийшло

Ось як пояснював прес-секретар Кремля Пєсков значення цього терміну.

У МО Росії цей термін уточнювали як «знешкодження об’єктів військової інфраструктури України»

НАСПРАВДІ, ціль не досягнута. І коли це стало відомо (буквально у перший же тиждень війни), попередній наратив про «НАТО наближається до кордонів» плавно перетворився на «колективний Захід влаштував Росії проксі-війну до останнього українця».

Про обсяги різноманітної в тому числі (або насамперед) військової допомоги Україні станом на 10 травня говорять такі показники:

$64,5 млрд Україні виділили 36 країн, в тому числі $34,7 млрд на військову складову, $18,5 млрд на економіку, $12,5 млрд на гуманітарні потреби. 

Серед них: США — $43 млрд, Велика Британія — $4,8 млрд, Єврокомісія — $4,1 млрд, Польща — $2,6 млрд, Німеччина — $2,35 млрд, Франція — $2,1 млрд, Канада — $2 млрд , Італія – ​​$0,48 млрд, Норвегія – $0,32 млрд, Швеція та Японія – по $0,29 млрд.

Загальні витрати на підтримку України станом на 10 травня становили понад $100 млрд.

9 травня Джо Байден підписав раніше ухвалений Конгресом закон про ленд-ліз для України. США додатково виділили $40 млрд, з яких $19,7 млрд піде на озброєння України, $8,8 млрд — на економіку, $4,35 млрд — на продовольчі та гуманітарні питання.

А 23 травня ще близько 20 країн оголосили про нові пакети оборонної допомоги, а склад Контактної групи щодо України збільшився до 47 країн.

«Фінансовий масштаб проксі-війни Заходу проти Росії безпрецедентний», – констатували в Москві.

«Денацифікація» і що з нею робити

Найбільш таємнича мета путінської війни. На її початку докладно пояснити значення цього терміну в РФ ніхто не міг. Йшлося про заборону діяльності якихось міфічних ультранаціоналістичних, нацистських, неонацистських партій та організацій в Україні, а також скасування чинних законів щодо «героїзації нацистів та неонацистів».

Путін в одному зі своїх виступів також побічно дав зрозуміти, що має намір вимагати денацифікації й органів виконавчої влади України: «Я з західними колегами розмовляв: у вас є радикали, у нас є. Але в нас немає в уряді радикалів. А всі визнають, що в Україні є».

НАСПРАВДІ, ціль не досягнута. Шалений опір згуртованого українського народу від Херсону до Ужгорода, зрештою, призвів до того, що путінці вдалися до фактичного геноциду. Буча, російськомовні Маріуполь, Харків – стали справжніми символами горя, заподіяного українському народу російсько-фашистськими загарбниками.

Рашистський джин ненависті до всього українського, європейського, цивілізаційного вилетів з пляшки.

Риторика офіційних осіб Росії та її пропагандистської обслуги змінилась. Тепер не поодинокі, а «всі українці – нацисти, бо за 30 років незалежності отруєнні нацизмом». Своєрідним її маніфестом стала стаття «Какая Украина нам не нужна». В статті чітко сформульовано, що  «дебандеризації буде самої по собі недостатньо для денацифікації – бандерівський елемент є лише виконавцем і ширмою, маскуванням для європейського проєкту нацистської України, тому денацифікація України – це її неминуча деєвропеїзація». 

Таким чином балаклави «визволителів» було остаточно знято. Почалася справжня пропагандистська вакханалія. Від налаштування російського суспільства на «боротьбу з суцільним українським нацизмом, який підтримує Захід для знищення Росії» до прямих загроз застосування ядерної зброї. Але справжніх успіхів у «денацифікації» не було. Російському населенню не було чого показати як перемогу в ній. 

Паралельно цим процесам розгорталась історія полку «Азов», його героїчна боротьба і подальша евакуація з «Азовсталі» надала імпульс цій «перемозі». Так званий суд над «азовцями» росіянам потрібен для фіналізації «денаціфікації». Адже кращої нагоди для створення відповідної телекартинки для пересічних росіян не буде. Більше «денацифікувати» в Україні нема кого. Хіба що весь її народ.

«Звільнення від геноциду» стало знищенням українців

Ще одна ціль «спецоперації» – «звільнення жителів Донбасу від геноциду» від початку була виключно приводом для досягнення трьох перших. Цей привід Путін створив ще 8 років тому.   

НАСПРАВДІ, ціль не досягнута. З 2014 року по лютий 2022-го на Донбасі загинуло мирних громадян: за версією ООН – 3375 цивільних осіб, а за версією Слідчого комітету РФ навіть менше- понад 2600 осіб («Л/ДНР»). Більшість цих жертв припадає на перший рік від початку російської агресії –  2014-2015.

А лише за три місяці «спецоперації» загинуло стільки ж мирних жителів, скільки за попередні 8 років. За даними ООН це 3811 мирних жителів, серед яких 255 дітей, ще 4278 мирних жителів поранено. Реальні втрати, звісно, значно більші. 

«Причиною більшої частини зафіксованих випадків загибелі або поранення цивільних осіб було застосування вибухових пристроїв із великою зоною ураження, у тому числі обстріли з важкої артилерії та РСЗВ, а також ракетні та авіаційні удари», — йдеться у звіті ООН. 

Про втрати серед своїх військ російська сторона вперто не звітує уже два місяці. Востаннє російський Генштаб повідомив про 1351 загиблих 25 березня. За даними українського Генштабу, станом на 23 травня, РФ втратила близько 30 тисяч військовослужбовців. У квітні в «ДНР» заявили про 1201 загиблого. 

Ось таке «звільнення від геноциду», яке радше нагадує свідоме знищення українського народу. Як з боку жителів окупованих росіянами Донецької та Луганської областей, так і решти України.

Глобальна мета «спецоперації» також провалена

Її озвучив Путін під час оголошення війни, а голова МЗС РФ Лавров у квітні підтвердив знову. 

НАСПРАВДІ, ціль також не досягнута. Ось лише декілька фактів.

–    Економічний вплив США у Європі зріс. Наполегливі прохання Вашингтону обмежити залежність ЄС від російських енергоресурсів знайшли підтримку серед європейців. Крім щоденних новин про відмову країн від російських електроенергії, вугілля, нафти і газу, Москва втратила «Північний потік-2» в будівництво якого було вкладено 10 млрд євро.

–   Колишній основний економічний партнер Росії – Німеччина має намір майже повністю відмовитись від її газу протягом двох років.

–   Російський ринок залишили найбільші міжнародні нафтові та нафтосервісні компанії, які мають сучасні технології нафторозвідки та нафтовидобутку. Освоїти шельфові родовища на які у РФ були величезні плани без цих технологій не вдасться

–   На порозі вже шостий пакет санкцій. Завдяки першим п’яти Росія вийшла на перше місце у світі за обсягом санкцій. У неї їх більше, ніж у Ірану, Сирії, Венесуели, Куби, М’янми та КНДР разом узятих.

Особливої уваги заслуговує те, що серед лідерів-країн, що наклали санкції проти Росії є Швейцарія .

Вона, нагадаємо, залишалася нейтральною навіть під час Другої світової війни. Але, як бачимо на прикладах Швеції, Фінляндії та Австрії, з нейтральними країнами у РФ також не склалося під час цієї «спецоперації».

–   З союзниками також нічого не вийшло. Китай з Індією ледве не задарма наповнюють свої сховища дешевими російськими енергоресурсами. Bank of China та ICBC (найбільші кредитні організації КНР) перестали видавати акредитиви китайським компаніям на купівлю російської сировини. Крім того, місцеві IT-компанії почали зупиняти постачання до РФ, а відправники вантажу припинили транзит товарів через Росію до Європи.

А головний економічний партнер на пострадянському просторі – Казахстан буквально 23 травня заблокував майже $22 млн на рахунках «дочок» російських банків, дотримуючись режиму введених санкцій.

Російське суспільство не згуртувалося

Попри всі намагання шаленої пропаганди згуртувати російське суспільство навколо війни в Україні – цього також не вдалося зробити. Якщо, звичайно, не вірити тому, що показують так звані соціологічні дослідження.

Нагадаємо, гендиректор Фонду ВЦИОМ (головної офіційної служби РФ) Костянтин Абрамов фактично зізнався у спотворенні та маніпуляції даними: «У Росії немає цензури, а є фільтрація небажаної інформації. 90% росіян вважають, що таку інформацію слід блокувати. Відколи ми стали блокувати канали з недружньою інформацією, ситуація змінюється на краще».

НАСПРАВДІ, ціль не досягнуто. Хоча б тому, що за тиждень після вторгнення в Україну в РФ було прийнято закон про покарання за поширення «недостовірних відомостей» щодо дій російських військових. Під цю кваліфікацію в Росії потрапляє все: від оціночних суджень до окремих слів, за які можна отримати до 15 років колонії. Також ухвалено закон, за яким можна опинитися за ґратами терміном до 3 років за заклики до санкцій проти Росії. Так веде себе влада, яка боїться власного народу. Страх не гуртує. 

Що у підсумку?

І ось за все це Путін отримав фактично два міста. Одне з яких – майже повністю зруйнований Маріуполь. Інше – Херсон, в якому окупанти отримали спротив місцевого населення.

Вже загарбані з лютого нові території України в умовах довготривалих санкцій стануть лише додатковим важким тягарем на шиї російських платників податків. Путіну, в якості трофеїв у цій війні проти України, пред’явити нічого

У цих «трофеях» немає ані «денацифікації», ані «демілітаризації», ані «відсунення кордонів НАТО», ані «закінчення домінування США».

Саме тому плани «взяти Київ за три дні» через три місяці війни звузились до жалюгідної «спецоперації зі звільнення Донбасу». Натомість, кінця домінування США доведеться чекати ще довго, адже замість бліцкригу в Україні Москва отримала «ментальну війну» із Заходом

Саме тому Путін зараз шалено риє великий окоп на захоплених територіях та готується до оборони. Воєнної та політичної. І обстрілюючи зі своїх «ракетних рогаток» Україну, буде торгуватись з нею, США та Європою. При цьому шантажуючи ядерною зброєю і «світовим голодомором». 

Але це вже буде остання глава цієї війни. НАСПРАВДІ, переможна. Але не для нього, а для України і всього світу. Тому нехай Путін риє свої окопи. Розглядаємо це як репетицію копання чогось іншого у недалекому майбутньому.

Total
6
Shares

Пов'язані статті