Навігація та корисні матеріали
Загарбники створюють на тимчасово окупованих територіях відносини залежності та прагнуть до тотальної монополії. Її порушення навіть у символічному вимірі – наближує деокупацію.
Про це сказав експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров під час круглого столу «Ненасильницький спротив громад окупації», яку організував Центр близькосхідних досліджень спільно з Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.
«Говорячи про опір, ми маємо на увазі дуже широке явище, яке не зводиться до насильницьких дій чи проявів непокори. Можливо варто було б користуватися такими поняттями як «резистентність», «опірність» тому порядку, який насаджує Росія. Чого прагне загарбник від людей? Покірності і лояльності».
Експерт пояснив, що ці поняття є різними по суті. Лояльність – це схвалення дій окупантів, якщо ж лояльності немає, то до неї починають примушувати.
«Як діють загарбники? Вони створюють відносини залежності. Грошової залежності, залежності від працевлаштування, від продовольства, ліків. Вони прагнуть монополізувати роль благодійників. Україна має колосальний досвід волонтерства і допомоги. Але навіть така форма позасистемної активності: допомагати та позбавляти населення від залежності, викликає у росіян спротив. Бо, з погляду окупантів, саме вони повинні мати монополію на милосердя. Окупація – це прагнення до абсолютної монополії. І порушуючи цю монополію, навіть у символічному вимірі, – ми наближаємо деокупацію», – зазначив Максим Майоров.
Про спротив окупантам у Мелітополі розповіла учасниця подій, активістка Кристина Бут.
«Мелітопольський спротив був дуже активний і різношерстний, бо до нього долучилися абсолютно всі, і він був присутній у різних формах. Найбільш яскравою формою – були мітинги. Ми виходили з прапорами, українською символікою, скандували, що Мелітополь це Україна. Іноді ми вступали в конфронтацію з представниками окупаційних військ і говорили, що їх тут не чекають і їм не раді. Іноді людей хапали та забирали в автозак, іноді відбирали техніку», – зазначила активістка.
Також вона розповіла і про інші форми спротиву: релігійну, культурну та інформаційну.
«Ми співали українські пісні, готували дитячі літачки, де зазначали кількість загиблих окупантів. Я особисто разом з мамою розклеювала патріотичні плакати. Зв’язок з людьми, які залишилися в окупації, триває. Ми продовжуємо їх підтримувати й отримувати від них інформацію про те, що відбувається у місті».
Модератор заходу Дмитро Звонок принагідно зазначив, що матір Кристини, викладачку з Мелітополя Ганну Бут, яка також взяла участь у круглому столі, 21 серпня нагородили президентською відзнакою «Національна легенда України».
Крім учасниць з Мелітополя своїм досвідом ненасильницького спротиву окупації поділилися представники з Приморська Запорізької області та Сватового на Луганщині. Частина зі спікерів, бувши активістами, пережили досвід викрадення окупантами.
Ігор Семиволос, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень, наголосив на абсолютній несподіванці, яку пережили окупанти під час першого етапу війни.
«Думаю, що для окупантів стала абсолютно несподіваною ситуація, коли південь і схід України раптом виявився до них абсолютно ворожий. Це був шок. Бо їм розповідали, що України немає, що їх зустрічатимуть з квітами. І раптом їх зустрічають протестами. Тому цей шок, який вони пережили під час першого етапу війни, був для них абсолютно несподіваний».
Далі росіяни спробували залучити у громадах колаборантів, але з цим теж виникли складнощі.
«Вони були змушені ставити на посади абсолютних лузерів та нікчем, людей з низькою соціальною відповідальністю. Тому що будь-хто з повагою у громадах не хотів іти на співпрацю. Це стало другим шоком для окупантів. Зараз вони страшенно бояться, що українці вийдуть на вулиці 24 серпня і будуть демонструвати свою ідентичність на День Незалежності. Це означає, що вони бояться і спротив триває. Дуже важливо, щоб влада згадувала про ці громади. Не лише про великі міста, але й про більшість населених пунктів, які перебувають в тимчасовій окупації», – вважає Семиволос.
За словами заступника директора Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова, приклад спротиву у Херсоні мав величезне значення для інших територій України.
«Найбільш яскравий візуальний ряд дало саме місто Херсон. Це мало величезне значення. Наші друзі і колеги згадували, як дивилися ці відео з Херсона, як вони їх мотивували і заряджали, були підтримкою для людей з різних громад. Коли ми все це обговорювали, то почали думати, що робити у майбутньому. Рашисти змінюють тактику, громади самі змінюються. В процесі обговорення виникла ідея створити консультативну платформу під назвою «Ініціатива підтримки спротиву громад в тимчасовій окупації», – повідомив Данилов.
На дану ініціативу відгукнувся Центр стратегічних комунікацій, для якого це вже третій з Центром близькосхідних досліджень спільний захід на майданчику «Укрінформу».
«У громадах зберігається ядро, яке довіряє одне одному і продовжує свій спротив на всіх рівнях. Для підтримки цього спротиву, його підсилення, ми запропонували колегам з Центру стратегічних комунікацій долучитися і спільно започаткувати таку ініціативу», – зазначив заступник директора Центру близькосхідних досліджень.
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
