Навігація та корисні матеріали
29 березня, в Стамбулі відбувся черговий раунд переговорів української та російської делегацій. Як і під час попередніх чотирьох зустрічей представників обох держав, переговори завчасно анонсувалися, а їх результати публічно коментувалися учасниками. Україна ніколи не приховувала від союзників бажання вести переговори з РФ та свої переговорні позиції.
Нагадаємо, що перша зустріч делегацій відбулася рівно місяць тому. Вона проходила на початку російського вторгнення, коли Україна перебувала у більш вразливій стратегічній ситуації. А Росія ще не залишила надій захопити Київ та насадити українському народу підконтрольний Москві режим. В обозі загарбників до столиці вже збирався їхати Янукович.
Тональність же заяв російських дипломатів є барометром змін стратегічної ситуації у війні.
Збройна відсіч, економічний тиск та дипломатія – ось три основні інструменти подолання путінської агресії, відновлення миру і стабільності. Для досягнення поставлених цілей жоден з елементів тріади не повинен бути проігнорований чи ослаблений. І хоча на початкових етапах переговори відіграють лише допоміжну роль, зазвичай саме дипломати завершують війни.
Наразі ще зарано говорити про вирішальну роль дипломатії. Бойові дії точилися прямо під час стамбульської зустрічі. Не припинилися вони й після завершення переговорів. Щоправда, ми почули про намір Міністерства оборони РФ кардинально скоротити бойові дії на київському і чернігівському напрямках.
Та потрібно розуміти: це аж ніяк не жест доброї волі. Задіяні на цих напрямках російські війська провалили завдання із захоплення Києва, зазнали колосальних втрат і тепер виводяться для перегрупування і щоб бути задіяними на сході України.
Що ж відбулося в Стамбулі?
Російська сторона нарешті зняла з порядку денного зухвалі та абсурдні вимоги «денацифікації», «демілітаризації» та «правового захисту російської мови».
Крім того, голова делегації РФ Мединський назвав переговори «конструктивними», пообіцяв найближчим часом розгляд українських пропозицій російським керівництвом та запропонував зустрітися президентам двох держав. Те, чого давно вимагає українська сторона.
Уявити таку поступливість Мединського місяць тому на першій зустрічі в Білорусі було неможливо.
Українська делегація запропонувала дорожню карту врегулювання конфлікту:
- Росія припиняє ведення бойових дій проти України.
- Україна підписує багатосторонній договір з Росією, США, Великою Британією, Китаєм, Францією, Туреччиною, Німеччиною, Канадою, Італією, Польщею та Ізраїлем про надання цими державами гарантій безпеки Україні. Дані гарантії передбачають юридично закріплені зобов’язання держав-гарантів надати допомогу Україні у випадку агресії. Договір відкритий для підписання також іншими державами.
- Для набуття чинності договір має бути підтриманий на всеукраїнському референдумі та ратифікований парламентами України та всіх держав-гарантів.
- Взамін надання гарантій безпеки Україна фіксує в своєму законодавстві позаблоковий і без’ядерний статус. Це означає, зокрема, відмову від розміщення в Україні іноземних військових баз та військових контингентів.
- Україна отримує від держав-гарантів максимальне сприяння курсу євроінтеграції, аж до повноцінного входження до складу Європейського Союзу.
- Статус Криму повертається до порядку денного двосторонніх переговорів. Україна та Росія відмовляються від вирішення проблеми військовим шляхом і погоджуються за 15 років знайти прийнятний варіант розв’язання кримського питання.
- Проблема територій України, підконтрольних адміністраціям т.зв. «ДНР» і «ЛНР», буде вирішуватися під час прямих переговорів президентів Зеленського та Путіна.
Даний проєкт передбачає суттєві поступки як з українського, так і з російського боку. При цьому перераховані положення є рамковими, і вимагають конкретизації в процесі подальших раундів переговорів.
І найголовніше. Це все має сенс лише в тому випадку, коли російська сторона щиро налаштована на завершення війни дипломатичним шляхом. Пропозиції української делегації засвідчують прагнення Києва знайти компромісний варіант без продовження кровопролиття.
Готовність до поступок не варто сприймати як слабкість. Якщо Путін відкине мирні ініціативи українців, тоді українці й надалі чинитимуть запеклий опір агресору. Західні санкції та допомога будуть важливі для України, доки не буде поставлена остаточна крапка у цій війні.
Наша Конституція чітко проголошує цілісність і недоторканість території України та її стратегічний курс на набуття повноправного членства в НАТО. Якщо Москва не скористається шансом завершити війну шляхом взаємних поступок, то Україна все одно переможе і реалізує всі конституційні норми у чинній редакції.
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
