Навігація та корисні матеріали
Відео розстрілу українського військовополоненого, опубліковане 6 березня, стало черговим доказом воєнних злочинів, які російські окупанти вчиняють на території України. За відбілюванням репутації злочинців, як і зазвичай, взялися прокремлівські блогери, російські та інші пропагандисти.
У мережу було вкинуто три ключових «версії»:
- відео є постановчим, а вбивство ‒ несправжнє;
- розстріл справжній, але відео не росіяни, а українці з метою провокації;
- на відео справжня страта українського полоненого, але він «сам винний».
Першою реакцією російських фейкоробів стала спроба посіяти в аудиторії сумніви щодо справжності відео. Користуючись тим, що ні місце, ні дата зйомки наразі не встановлені, пропагандисти «звернули увагу» на «театральність відео» та «неприродність» поведінки українського військовослужбовця, який не впадає в істерику та спокійно звертається до ворога. Оригінальна публікація із цим «поясненням» прожила у Telegram не дуже довго і була видалена адміністратором каналу «МИГ России» майже одразу після публікації.
Втім твердження про «інсценування страти» та «розстріл холостими набоями» можна знайти на каналах «Воєнкор Яковенко Вячеслав» і Rogandar News. Щоправда, в останньому це подається лише як одна з версій.
Після очевидно невдалої спроби «вкиду» про інсценування, пропагандисти переключилися на новий сюжет: розстріл українськими військовими когось з метою проведення антиросійської ІПСО. На роль жертви вони запропонували:
- російського полоненого, перевдягнутого в однострій ЗСУ;
- українського дезертира;
- цивільного, якого силою змусили знятися у «кіно».
Саме ця «версія» стала генеральною. До її просування підключилися Анатолій Шарій, Юрій Подоляка, Данило Безсонов, Андрій Медведєв, кремлівські воєнкори та анонімні Telegram-канали.
Деякі з них навіть «знайшли» «розстріляних». Зокрема, безіменного мобілізованого медика з Самарської області РФ, військовослужбовця Дениса Яковлєва з Тольятті тієї ж Самарської області, а також «жителя Донецька на ім’я Анатолій».
Близько десятка Telegram-каналів виклали таку «дуже вірогідну» версію того, «як було насправді».
Навіть повідомлення Безсонова про те, що мобілізований медик живий, не зупинило вал публікацій про його вбивство у «фейковому відео».
Паралельно пропагандистами велася робота з пошуку сумнівів, що нібито мають виникати при перегляді відео та поширення конспірології щодо своєчасності публікації цього «вигідного Україні відео». У розповсюдженні цих меседжів взяли участь псевдоукраїнські Telegram-канали, зокрема «Легитимный», та втікач Ілля Кива.
Втім справжність цього відео залишається однією з робочих версій російської пропаганди. У якості виправдання цього очевидного воєнного злочину наводяться такі «аргументи»:
- полонений сам винен у своїй загибелі, адже «борзо» поводився і «спровокував» російських військових. Майже так само, як Україна «спровокувала» російське вторгнення;
- «українські нацисти» не заслуговують на співчуття, а їхнє вбивство не є злочином;
- на війні так вчиняють усі, і нічого особливого у цій страті немає.
Єдиною провиною російських убивць, яку визнають пропагандисти, є те, що вони самостійно задокументували свій злочин і допустили його витік у мережу.
Реагування росіян на публікацію відео розстрілу полоненого вкотре продемонструвало ключові напрямки роботи російської пропаганди: одночасне вкидання декількох версій з метою дезорієнтації аудиторії та просування наративу про те, що «брешуть усі», а також розмивання меж дозволеного шляхом виправдовування брутального злочину.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
