Імовірне двовладдя у Москві може стати «вікном можливостей» для України – експерт

Двовладдя у Росії, що може виникнути під час боротьби наступників Володимира Путіна між собою, стане «вікном можливостей» для сусідів РФ, зокрема й України.

Таку думку висловив Максим Майоров, завідувач відділу головної редакції «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» (Укрінформ) під час дискусії «Казахстанський транзит. Міраж майбутнього Росії», яку організував Благодійний фонд «Акцент», Центр близькосхідних досліджень спільно з Центром стратегічних комунікацій за сприяння Громадської ініціативи «Бурштиновий шлях».

За його словами, двовладдя в Росії, швидше за все, буде не як у Казахстані (тандем Назарбаєв–Токаєв), а стане проявом боротьби між наступниками Путіна. Конкуруючи за владу в Москві, суперники будуть спиратися на регіональні та закордонні сили, загравати з ними, роздавати певні бонуси.

Майоров нагадав, що так вже було під час протистояння між союзною і російською владою у 1990-1991 роках, або між російським президентом і парламентом в 1992-1993. Ці події уможливили розпад СРСР і навіть дали стимул для відцентрових рухів усередині Російської Федерації. Україні треба дочекатися нового відкриття «вікна можливостей».

Водночас, як зазначив експерт, проблема майбутнього транзиту влади хвилює російське керівництво: «Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ) об’єднує шість держав, з яких тільки дві демонструють здатність до ротації влади демократичним шляхом – Вірменія та Киргизстан. Для решти учасників у майбутньому стоїть проблема транзиту влади, зокрема, для Росії у 2024 році, коли спливає черговий термін президентських повноважень Путіна».

Характеризуючи ОДКБ, Майоров вдався до історичних аналогій. «Вона слугує міжнародною опорою авторитарних режимів, як колись «Священний союз» в ХІХ столітті, а також нагадує Організацію Варшавського договору (ОВД), яка утримувала Східну Європу під контролем СРСР. Водночас як інструмент колективної безпеки проти зовнішнього вторгнення ОДКБ неефективна, про що засвідчила ескалація вірмено-азербайджанського конфлікту», – переконаний експерт.

Відповідаючи на запитання, чи операцію ОДКБ в Казахстані можна назвати інтервенцією, Майоров пояснив, що вона принципово не відрізняється від інтервенції ОВД до Угорщини в 1956 та Чехословаччини в 1968 роках.

«Там також були внутрішні сили, які «запрошували» інтервентів, і вторгнення також здійснювалося «колегіальними силами». Мета завжди була одна – збереження дієвої та лояльної до Москви влади», – підкреслив він.

Total
0
Shares

Пов'язані статті