Аналітика

Атака на соборність. Як Росія намагається зруйнувати єдність українського суспільства

Навігація та корисні матеріали

22 січня Україна відзначає День Соборності – свято, встановлене на честь об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) в єдину державу у 1919 році. Акт злуки (об’єднання) УНР і ЗУНР став відображенням давнього прагнення українців, розділених кордонами імперій, жити у спільній незалежній державі. Пам’ять про це, а також про інші події Української революції 1917-1921 років, спростовують одразу цілу низку пропагандистських міфів, які створювала і поширювала російська імперія – спочатку у своїй монархічній, комуністичній і сучасній рашистській подобі.

Крах імперського міфу

Головні імперські міфи загальновідомі: «українська нація – це вигадка австрійського генштабу», «українці не здатні до державотворення», «українські землі об’єднав Сталін», «Україна отримала незалежність випадково внаслідок розпаду СРСР». У різні часи подібні наративи створювалися для того, щоб нав’язати українцям відчуття меншовартості: мовляв, ми – неповносправний народ, якому належить жити під керівництвом російського «старшого брата». Звичайно, кожний з цих брехливих наративів був спростований фаховими і неупередженими істориками, проте ще більш переконливо їх спростувало саме життя.

Мітинг у Санкт-Петербурзі, 2015 рік. Фото: EPA

Добре відомо, що у 2014 році агресивні плани Росії зовсім не обмежувались Кримом і кількома районами Донеччини та Луганщини: у Москві сподівалися гібридними засобами здобути щонайменше так звану «Новоросію від Харкова до Одеси» включно з Дніпропетровщиною, Запоріжжям, Миколаївщиною, Херсонщиною. Але цей проєкт з тріском провалився – і не лише завдяки ефективним діям правоохоронних органів і служб України. Для абсолютної більшості мешканців Сходу і Півдня ідеї відокремлення від України були абсурдними і неприйнятними. Та й окупація окремих районів Донеччини і Луганщини відбулася лише тому, що під маскою «ополченців» в регіоні діяли російські бойовики на кшталт Гіркіна-Стрєлкова, Павлова-Мотороли, «козачків» Козіцина тощо.

Прийняти крах своїх намірів, а також імперського світогляду у Кремлі не могли і тому у 2022 році Росія пішла ва-банк, поставивши собі за мету здобути не лише «Новоросію», а й «Київ за три дні». Сподіваючись на успіх свого бліцкригу, російські ідеологи заздалегідь готували методички, в яких би пояснювалося, що Київ – це насправді «русский город», що ніякої України ніколи не існувало, а українська нація – це вигадка «вашингтонського обкому» і так далі. Саме таку політику нині проводить Росія на тимчасово окупованих теренах України, переписуючи шкільні підручники, вилучаючи українську літературу з бібліотек, знищуючи пам’ятники і розграбовуючи музеї. Але путінський бліцкриг провалився. Шалений опір українців вкотре засвідчив, що соборність справді є визначною цінністю для мешканців усіх регіонів: навіть після трьох років війни і щоденного повітряного терору, більшість українців категорично проти територіальних поступок агресору.

Зміна стратегії

Зіткнувшись із такою дійсністю, Москва усвідомила, що імперські пропагандистські наративи більше не працюють. Переконати українців в тому, що вони буцімто «новороси», «малороси» чи «народ Донбасу» неможливо. Тому ворог обрав іншу стратегію. Соборність – це не лише територіальна єдність України, але й згуртованість всіх мешканців держави. І саме ця внутрішня єдність українців зараз є головною ціллю ворожих інформаційних атак. Логіка проста: якщо не вдається зламати опір України на полі бою, потрібно занурити Україну у внутрішній розбрат і хаос, щоб послабити її обороноздатність і врешті схилити до капітуляції. Доречно пригадати, за якими основними напрямками ворог здійснює свої інформаційні атаки.

Наслідки російського авіаудару по Запоріжжю 8 січня 2025 року, внаслідок якого загинули 14 осіб, а 127 дістали поранення.

По-перше, ворог прагне підірвати довіру українців до вищого керівництва власної держави. Одна з головних інформаційних операцій в цьому напрямі проводилася російськими спецслужбами навесні 2024 року. Ключовою датою було 31 березня, коли в Україні мали б відбутися чергові президентські вибори. Консенсусне рішення щодо їхнього відтермінування до кінця війни було прийняте заздалегідь, але ще з кінця 2023 року російська пропаганда почала поширювати наратив про те, що Зеленський буцімто свавільно «заборонив вибори», а відтак перетворився на «узурпатора». Ворожа спецоперація «Майдан-3» з бюджетом 1,5 млрд доларів мала спровокувати українців на бунт проти «простроченого» президента. Після провалу цієї операції, з другої половини 2024 року, Кремль скоригував свій наратив. Тепер пропаганда облудно звинувачує Зеленського в тому, що він нібито відкидає пропозиції Москви щодо мирного врегулювання і прагне «воювати до останнього українця». Насправді жодних реальних мирних пропозицій з Кремля не надходило: Москва висуває лише абсурдні і неприйнятні ультиматуми. Але мета ворога полягає в тому, щоб нав’язати українцям думку, що їхній головний ворог – не у Москві, а у Києві.

По-друге, паралельно з цим, ворог прагне посіяти розкол між цивільним населенням і Збройними Силами України. Пропагандистські атаки, спрямовані на зрив мобілізації, почалися ще у 2022 році, але ворог постійно вдосконалює свою тактику. Якщо на початку спецслужби РФ закликали українців просто ухилятися від мобілізації, то вже у 2024 році вони почали підштовхувати цільову аудиторію від страху до гніву, а від гніву – до дієвого опору. «ТЦК – це і є буряти», «на війну відправляють тих, хто не відкупився», «військкоми викрадають людей» – всі ці недолугі меми покликані зірвати мобілізацію, а отже підірвати спроможність Сил Оборони давати відсіч ворогу. Крім того, російські спецслужби постійно проводять інформаційні операції проти волонтерів, які допомагають війську, щоб знеохотити українців підтримувати ЗСУ донатами. А головне – пропаганда докладає все більше зусиль для того, щоб очорнити військове керівництво: мовляв, українські генерали – це некомпетентні «м’ясники», які не цінують життя солдатів, але все одно не здатні обороняти країну. Все це супроводжується фейками про «котли», в яких буцімто опинилися підрозділи ЗСУ, про захмарні втрати на фронті тощо. Мета цих операцій – переконати українців, що ЗСУ становлять для них більшу загрозу, ніж російська армія.

Українці виготовляють коктейлі Молотова, 28 лютого 2022 року. Фото: Укрінформ

По-третє, російські спецслужби прагнуть посіяти розбрат між різними групами і прошарками українського суспільства. Ворог запускає десятки інформаційних кампаній з різними меседжами, намагаючись виявити слабини української єдності. «Бідні воюють, а мажори і багатії живуть своє краще життя», «хлопців із Західної України відправляють помирати за чужий для них Донбас», «в Україні люди сидять під обстрілами, а біженці гарно прилаштувалися у Європі», «все ППО захищає Київ, а про Харків забули» – подібні меседжі ворог вкидає в інформаційний простір щоденно, намагаючись знайти потенційні лінії розколів. Зазвичай пропаганда апелює до почуття несправедливості, яке завжди викликає сильні емоції. Для цього перекручуються факти та запускаються відверті фейки, а ботоферми у соціальних мережах створюють ілюзію масового обурення з того чи іншого фальшивого приводу. У такий спосіб ворог психологічно виснажує українців, адже витримати виклики війни можна лише в єдності. Але ключове призначення цих операцій – зруйнувати народну єдність, об яку у 2022 році розбився путінський бліцкриг.

 В підсумку, всі ці атаки спрямовані на руйнування внутрішньої соборності українців, завдяки якій вони здатні захищати соборність своєї держави. І саме тому інформаційна безпека має настільки велике значення. Ворогу не вдалося переконати українців в тому, що вони – росіяни чи «малороси», яким буде краще жити під владою Москви. Ця атака відбита раз і на завжди. Тепер перед Україною стоїть інше завдання – не дати ворогу нав’язати думку, що головним ворогом українця є інший українець, а не російський окупант. Бо саме внутрішній розбрат в Україні є останньою надією Путіна.

Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.

Навігація та корисні матеріали

Огляд конфіденційності
Центр стратегічних комунікацій

Цей веб-сайт використовує файли cookie, щоб ми могли забезпечити вам найкращу взаємодію з користувачами. Інформація про файли cookie зберігається у вашому браузері та виконує такі функції, як розпізнавання вас, коли ви повертаєтеся на наш веб-сайт, і допомагає нашій команді зрозуміти, які розділи веб-сайту ви вважаєте найбільш цікавими та корисними.

Обовʼязкові файли cookie

Обовʼязкові cookie мають бути ввімкнені завжди, щоб ми могли зберегти ваші налаштування для налаштувань файлів cookie.

Якщо ви вимкнете цей файл cookie, ми не зможемо зберегти ваші налаштування. Це означає, що кожного разу, коли ви відвідуєте цей веб-сайт, вам потрібно буде знову ввімкнути або вимкнути файли cookie.

Сторонні куки

This website uses Google Analytics to collect anonymous information such as the number of visitors to the site, and the most popular pages.

Keeping this cookie enabled helps us to improve our website.

Звіт про орфографічну помилку

Наступний текст буде надіслано до нашої редакції: