Навігація та корисні матеріали
Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України країни Європи та Заходу ввели низку санкцій проти російських олігархів з оточення Путіна. Центробанк РФ та поплічники російського президента поплатилися за підтримку режиму Кремля арештами майна та активів на мільярди доларів.
Розповідаємо, що наразі відбувається із замороженими активами РФ, російських політичних діячів, олігархів та пропагандистів за кордоном. На що можуть піти відібрані кошти та чи зможе Україна отримати хоч якусь частину на повоєнне відновлення своєї економіки так, щоб потім не відповідати за це в суди?
Хто і навіщо «заморожує» російські активи?
У Міністерстві економіки України кажуть, що збитки від російської військової агресії в Україні можуть скласти до 1 трлн доларів, утім підрахунки й надалі ведуться. Бо ж зараз достеменно назвати втрати на державному, муніципальному, приватному рівні доволі складно, особливо, коли ворог атакує кожного дня.
З початку російського вторгнення в Україну у всьому світі заблоковано активи російського Центробанку та російських олігархів на сотні мільярдів доларів. Пошуком та блокуванням займається Робоча група з російських еліт, довірених осіб та олігархів (REPO), створеною країнами «Великої сімки», Австралією та Європейським Союзом.
Важливо, що зараз мова йде лише про ті підприємства РФ, у яких вона засновник чи бенефіціар або ж прямо чи опосередковано має частку в статутному капіталі. У свою чергу американці обіцяють, що США продовжить відстежувати активи РФ та її громадян, які перебувають під санкціями.
Відразу зазначимо, що арешт майна – це заморожування, а не конфіскація. Це заборона на користування майном, можливо тільки тимчасова. Тому зараз російські олігархи фактично лише тимчасово позбавлені доступу до своїх віл або яхт, а центральний банк – до великої частки своїх резервів.
У той же час лідери країн G7 стають на сторону України та заявляють про необхідність негайної реконструкції її критичної інфраструктури. Як джерела фінансування вони розглядають у тому числі й ці російські активи, заморожені за кордоном у рамках санкцій.
Не дивлячись на те, що конфіскація російських активів – це цілком справедливе рішення, такий досвід у світі набувається чи не вперше. Тож важливо розуміти, що усі рішення, які ухвалюватимуться державою (не лише в Україною, а й міжнародними партнерами) про позбавлення права власності, можуть стати предметом судових процесів, в тому числі, й у міжнародних судах. Адже Конвенція про захист прав людини захищає права також і росіян.
Що має бути зроблено
Так, в Україні уже спеціальний Закон – «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів». Він передбачає націоналізацію в Україні майна та фінансових коштів юридичних осіб РФ. Під нього потрапляють всі, хто публічно заперечує або підтримує збройну агресію РФ проти України.
Рішення про вилучення прийматиме Рада національної безпеки та оборони України (РНБО) на прохання уряду. Уряд, своєю чергою, складатиме перелік об’єктів, що підлягають примусовому вилученню.
Одночасно із Україною подібні закони розробляють й у США, Канаді, Великій Британії та інших країнах Європи. Важливо зазначити, що конфіскація майна із наступною передачею постраждалій країні не передбачена міжнародним правом, тому може трактуватися як порушення права власності.
Через це країнам-партнерам необхідно буде створити правову процедуру, яка дозволить конфіскувати активи росіян, відповідно до всіх міжнародних Конвенцій. Не менш важливо, що прийнятий санкційний закон повинен забезпечити незалежний судовий нагляд, тобто можливість, до прикладу, судового оскарження таких рішень.
Зі свого боку Міністерство юстиції України має створити механізм передачі конфіскованого майна Україні. У цьому випадку посередниками можуть виступити українськи банки, для яких теж має бути розроблений правовий механізм.
Після цього в Україні має бути створений фонд, куди мають надходити перераховані від міжнародних партнерів кошти. Цей фонд має чітко регулювати розподіл коштів, які надходять, мати чітку місію, наприклад, відповідати інтересам суспільства щодо відбудування помешкань українців або відновлення критичної інфраструктури.
Відповідальною за розподілення коштів має стати спеціально створена комісія, яка вивчатиме вимоги від постраждалих та виплачуватиме компенсації за рахунок фонду.
Замість висновку
Як ми бачимо зараз, у питанні конфіскації російських коштів є проблеми та недопрацювання, і на міжнародному, і на українському законодавчому рівнях. Вкрай важливо не допустити виникнення проблем, наприклад, випадків повернення не тільки самих об’єктів, а й відшкодування втраченої вигоди на користь РФ.
І український закон, і закони західних партнерів мають бути доопрацьовані так, щоб міжнародне право чітко визначало, що Україна не порушує ані Конституцію, ані міжнародні Конвенції. У найкоротші терміни мають бути усунені всі непрацювання, які можуть спричинити корупційні ризики. У тому числі зі створення відповідного фонду або розподільчої комісії.
Також варто розуміти, що за новим законом, швидкого механізму передачі будь-яких заарештованих російських активів поки немає. Попереду в України та її західних партнерів довга та кропітка робота з напрацювання досконалих механізмів конфіскації арештованих російських активів.
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
