Як російська пропаганда стала зброєю, яка вбиває українців

Навігація та корисні матеріали

Російський інформаційний фронт проти України був відкритий ще до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Щобільше, російська пропаганда почала працювати проти української держави задовго до окупації Криму вісім років тому.

Саме інформаційний фронт був активований Путіним першим. Адже на нього було покладене завдання провести масштабну «підготовку» перед тим, як російські війська відкрито атакують Україну та почнуть вбивати цивільних українців. Завдання полягало в тому, аби підготувати російське населення до війни, сформувати «правильну» суспільну думку. Вбити у голову, що Україна – це штучно створена держава, а українці – це люди, що відмовилися від спільної з РФ історії, «стали нацистами» та зброєю проти Росії у руках лиходіїв із Заходу. 

Пояснюємо, чому російські пропагандисти завдають Україні не меншої шкоди, ніж генерали та військові ЗС РФ, а також показуємо «обличчя» інформаційного фронту у війні Росії проти України.

Спадок Радянського Союзу

Путіну за свої понад 20 років при владі вдалося фактично повністю реанімувати всі інструменти радянської пропаганди. І навіть, як він любить висловлюватися, «пріумножить» їх.

Росія, як і Радянський Союз, продовжує тотально контролювати інформацію. Кіноіндустрія продовжує генерувати фільми, наповнені необхідними наративами, – про героїчну російську армію, занепалий Захід та «ницих українців». 

Школи та інші освітні інституції проводять паради та «патріотичні», а насправді зомбувальні, уроки. А з телевізора, який у найвіддаленіших закутках РФ досі є благом та єдиним джерелом інформації, без перестанку лунають одні й ті самі ідеї про «вєлікую» Росію, які стали буквально магічними заклинаннями. 

Така медійна диктатура стала перевіреним для Путіна способом «виховувати» зручне для його влади суспільство. І це дозволило легітимізувати серед населення цю жорстоку війну з обстрілами українських міст та вбивством цивільних. Адже, згідно з опитуваннями (до яких, безумовно, варто ставитися обережно, бо ж це російські опитування), понад 70% росіян підтримують сьогоднішню агресію РФ в Україні.

«Розлюднення» та ненависть до України як «пальне» для агресії

Російська пропаганда упродовж, щонайменше, останніх восьми років робила все, аби росіяни ненавиділи Україну як державу та українців, які готові її відстоювати. За російськими методичками, вони – не патріоти, а «бандерівці» та «нацисти 21 століття».

Саме навколо «нацизму» РФ вирішила будувати свою антиукраїнську риторику. Адже так легше створити образ України як цілковитого зла та легше мобілізувати населення проти «ворога».

Своєрідним символом цієї пропаганди став сюжет на російському Першому каналі про «розіп’ятого українськими нацистами хлопчика» у Слов’янську. Звісно, людям з критичним мисленням ця історія, що не була підтверджена жодним доказом, виглядала комічно. Але частина росіян, цілком імовірно, повірила у цю та інші байки пропаганди. Адже російські медіа та соцмережі продовжують поширювати масу подібних історії – про «концтабори на Донбасі», про біолабораторії, про «гноблення російськомовних» та інші ще більш безглузді речі.

Одна із цілей у цій війні, яку Росія озвучила у лютому 2022-го, – це так звана «денацифікація» (знову повертаємося до спроб РФ ототожнити Україну з нацистським режимом). Проте згадки про «денацифікацію» України у російських медіа з’являлися ще й значно раніше – щонайменше із 2015-16 року. Чим далі – тим більше РФ озвучувала загрозливих деталей, а риторика ставала дедалі жорсткішою. 

Уже на початку 2021-го, коли російські сили вперше підійшли до нашого кордону, російська пропаганда почала називати Україну «Антиросією» та відверто порівнювати нашу державу із Гітлерівською Німеччиною. Це й утвердило думку серед росіян, що Україна – це нібито новий осередок нацизму у XXI столітті. А це стало необхідним інформаційним фоном, як для військових, так і для всього російського суспільства, перед повномасштабним нападом 24 лютого 2022-го.

Реваншизм як національна ідея Російської Федерації

Усі 30 останніх років Кремлівська влада, як і усе російське суспільство, шукали свою велич не у реформах чи економічних досягненнях, а у минулих «досягненнях» та «перемогах».

Розпад Радянського Союзу став особистою трагедією не лише для Путіна, а й для чималої частини громадян РФ. Адже «злий колективний Захід», якому протистояла світла Радянська наддержава, нібито виграв, досягши свого – зруйнувавши СРСР. Тому, вважав Путін, міць імперії треба відновити та примножити, а Заходу – обов’язково помститися.

Звідси другий «стовп», на якому будується російська пропаганда, – це реваншизм. Росія плекала ненависть до США та Європи, а також їх «поплічників». Україна долучилася до останніх, коли остаточно вирішила порвати із радянським минулим та приєднатися до ЄС.

Росія відповіла на це окупацією Криму та частини Луганської та Донецької областей. А пропаганда почала поширювати ідею, що «українців потрібно вбивати, адже Захід їхніми руками хоче знищити РФ».

Головні «обличчя» російської пропаганди

Росія залучає до пропаганди рупори з абсолютно різних сфер. І саме це робить «зомбування» ефективним. Голосами пропаганди є не лише медійники чи політики, а й часто письменники, музиканти, спортсмени, священики та інші.

Серед найвідоміших пропагандистів, які роками «годували» російське населення ненавистю до України, – головна редакторка Russia Today Маргарита Симоньян. Вона активно працювала над підтримкою анексії Криму у 2014 році, та продовжує підтримувати війну в Україні.

Ще однією відомою пропагандисткою, яка доклалася до підготовки війни Росії проти України, є Ольга Скабєєва. Вона разом з чоловіком, Євгенієм Поповим, є ведучими щоденного ток-шоу «60 хвилин», основною темою якого щодня є зовсім не Росія та її внутрішні проблеми, а Україна.

Ну і, звісно, Володимир Соловйов та Дмитро Кісєльов. Російські телеведучі-пропагандисти, які продовжують генерувати антиукраїнську пропаганду, поливати брудом Україну та шантажувати світ.

Загалом, волонтерська ініціатива «Як не стати овочем» сформувала базу зі щонайменше 1800 російських пропагандистів та публічних осіб, які підтримують війну в Україні. Окрім медійників «відзначилися» письменники, співаки, актори, спортсмени та інші. Як-то Миколи Расторгуєва (лідер гурту «Любе»), співачки Ірина Салтикова та Анна Семенович (які виступали в окупованих українських містах), фігурист Євген Плющенко та патріарх Кірілл.

А Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки спільно з партнерами запустив серію публікацій «Російські інформаційні злочинці» та зібрав на них досьє. 

Варто розуміти, що робота бійців інформаційного фронту з боку Росії завдала Україні не меншої шкоди, ніж це роблять генерали та військові ЗС РФ. Вони – ті, завдяки кому, не в останню чергу, ця війна досі продовжується. Саме завдяки російським пропагандистам населення Росії роками проходило масове зомбування, направлене на підготовку до відкритої повномасштабної війни. Росіян готували до вбивств та звірств проти українців. Готували масовою пропагандою та відвертою брехнею, аби створити потрібний грунт на момент нападу.