Навігація та корисні матеріали
Коротко
Опис фейку БРЕХНЯ
Якщо війна не оголошена, значить юридично війна не ведеться, а тому всі обмеження прав громадян і заходи держави на виконання воєнного стану незаконні.
Спростування ПРАВДА
Російсько-українська війна – це юридичний факт і фактичний стан речей. Для реалізації заходів з відсічі агресії достатньо режиму воєнного стану, а категорія «стану війни» не має практичного наповнення.
В українському законодавстві категорія «стан війни» згадується лише три рази: 1) його має право оголошувати Верховна Рада; 2) подання про оголошення війни вносить до Верховної Ради Президент; 3) з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у момент припинення стану війни. Роз’яснення того, що таке «стан війни» і що з нього випливає, в українському законодавстві відсутнє.
Натомість є докладне висвітлення статусу і процедур, пов’язаних з «воєнним станом», зокрема в законах «Про оборону України» та «Про правовий режим воєнного стану». Органи державної влади керуються саме цими нормами, і вони є достатніми законними підставами для всіх дій з організації відсічі агресії: застосування сили, мобілізації тощо.
Воєнний стан в Україні запроваджено 24 лютого 2022 року на три місяці й з того часу він регулярно продовжується як того вимагає закон.
Відповідно до Резолюції Генасамблеї ООН 3314 (XXIX) «Визначення агресії», якщо якась держава застосувала збройну силу першою – це достатнє свідчення акту агресії. Стаття 51 Статуту ООН наголошує що він не обмежує право держави на самооборону, якщо на неї здійснено напад. Чи оголошувала Росія Україні війну, і чи оголошувала Україна війну Росії у відповідь, – це нічого принципово не змінює.
Традиція формального оголошення війни практично зникла у світі після 1945 року. І з усім тим, з того часу на планеті спалахували сотні збройних конфліктів, які ми так само називаємо війнами.
Теза про те, що неоголошення стану війни якимось чином обмежує повноваження держави на організацію оборони – ворожа пропаганда. Її мета – посіяти серед громадян сумніви у законності дій держави та зірвати мобілізацію під приводом псевдоюридичної аргументації.