Тортури, викрадення і вбивства: як окупант поводиться в Україні

Широкомасштабна російська агресія проти України триває вже 18-й день. Вторгнення призвело до загибелі тисяч людей, до руйнувань і потоку біженців, найбільших з часу завершення Другої світової війни. 

Однак російські війська не змогли за цей час досягти стратегічного успіху. Вони зав’язли у боях, не спромоглися забезпечити домінування в повітрі та безпеку наземних комунікацій, стали зазнавати величезних бойових та санітарних втрат особового складу, а також озброєння та військової техніки. Темпи ворожого просування впали. Схоже, настала оперативна пауза.

Режим окупанта на тимчасово зайнятих територіях неоднаковий. Відмінності визначаються різними факторами – до прикладу, можна виділити воєнний та політичний.

Воєнний. Контроль ворога над великими містами, значними адміністративними центрами, достатня глибина і відносна стабільність ворожого тилу, наявність ресурсів для встановлення окупаційного режиму. Такими «добре опанованими» є передусім окремі території Херсонської, Запорізької та Луганської областей. 

Політичний. Наявність конкретних планів ворога щодо політичного майбутнього окупованих територій. Найбільш чіткими та ясними є плани щодо Луганської і Донецької областей, які Москва трактує належними до так званих «ЛНР» і «ДНР». Крім того, у рамках перезапуску проєкту «Новоросія», можна очікувати на спроби проголошення «народних республік» у Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Харківській областях. Зважаючи на фактичні успіхи окупантів, передумови для цього наразі є лише у Херсонській і частково Запорізькій областях.

У Сумській, Чернігівській, Київській та Житомирській областях окупанти не мають достатньої глибини стабільного тилу і контролю над значними адміністративними центрами. Крім того, вони не сформулювали ясної політичної концепції для цих територій. Очевидно, окупантам йшлося про їхнє підпорядкування майбутньому маріонетковому уряду в Києві, однак ця мета наразі недосяжна.

Адміністративні функції на територіях відносно стабільного контролю окупанти здійснюють через військові комендатури та колаборантів-представників місцевої влади України. Зокрема, на бік росіян перейшов міський голова Куп’янська (Харківська область) Геннадій Мацегора. У Мелітополі (Запорізька область) тимчасово уповноваженою виконувачкою обов’язків міської голови окупанти призначили депутатку міської ради Галину Данильченко.

На окупованих територіях Луганської і Донецької областей встановлюється адміністрація так званих. «ЛНР» і «ДНР», кадри з цих окупаційних утворень залучаються також для роботи в Херсонській та Запорізькій областях. 

Наприклад, у Мелітополі помітили пропагандистську активність співробітника «Міністерства внутрішніх справ» «ЛНР» Олексія Селіванова. Крім того, у складі окупаційного контингенту присутні військовослужбовці Росгвардії, що спеціалізуються саме на каральних функціях.

Окупанти зустріли в Україні переважно вороже до себе ставлення цивільних людей. Вони активно допомагають Збройним силам України, а на окупованих територіях виходять на численні акції протесту з українською символікою. Місцева влада переважно відмовляється колаборувати з ворогом.

Це заважає агресору створювати пропагандистську картинку «визволення». Щоб привернути  населення на свій бік, або принаймні зімітувати піклування про цивільних, окупанти під егідою МНС РФ відправляють в окуповані міста «гуманітарні конвої». Частково російську «гуманітарну допомогу» надають від імені керівника Чеченської Республіки Рамзана Кадирова. Водночас окупанти не пропускають і навіть обстрілюють колони з гуманітарною допомогою, що надходять від української сторони.

На зайнятих ворогом територіях опинилися представники місцевої української влади, політичні та громадські діячі, бізнесмени і волонтери, чинні та колишні військовослужбовці України, учасники АТО/ООС, журналісти та інші незручні та небажані для окупанта категорії населення. Вони опинилися під загрозою затримань, викрадень, катувань та вбивств.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки уважно стежить за цим гібридним сегментом війни, яку розпочала Росія. І будемо регулярно публікувати інформацію про вбитих та викрадених українців.

До швидких розправ окупанти вдаються, як правило, у прифронтовій зоні. Так були вбиті священик Православної церкви України з Іванкова Максим Козачина, селищний голова Гостомеля Юрій Прилипко (Київська область), громадський активіст і волонтер, прикутий до інвалідного візка Олександр Кононов (Луганська область). Можна припустити, що за ці вбивства відповідальні російські військовослужбовці та бойовики «ЛНР», а не каральні («слідчі») органи.

Натомість адресним полюванням за людьми, їхнє викраденням і тривалим утриманням з допитами і тортурами російські окупанти займаються на територіях з більш щільним контролем, передусім у Херсонській та Запорізькій областях. При цьому спецслужби агресора користуються послугами місцевих зрадників, таких як мешканець Херсону Кирило Стремоусов (оприлюднювалося його листування з кураторами імовірно ФСБ).

Вже відомі кілька випадків полювання на чільних представників місцевої влади на окупованій території. Загарбники викрали міського голову Мелітополя Івана Федорова і голову Мелітопольської районної ради Сергія Прийму. Також вони проникли у приватне помешкання колишнього міського голови Мелітополя Сергія Мінька, якого не виявилося на місці. Повідомлялося про викрадення голів Нікольського (Донецька область) Василя Мітька та Дніпрорудного (Запорізька область) Євгенія Матвєєва.

Крім представників влади окупантів цікавлять співробітники українських спецслужб, ветерани АТО/ООС, активісти патріотичних українських організацій, рухів та партій. Відомо про викрадення у Херсоні колишнього співробітника українських контррозвідувальних органів Максима Запорожця. Обшуки цілеспрямовано проводяться у відомчих багатоквартирних будинках, де проживають сім’ї співробітників СБУ та інших силових відомств. На щастя, їхні мешканці в переважній більшості подбали про власну безпеку завчасно.

Мішенню каральних окупаційних органів є активісти, які організовують, беруть участь чи висвітлюють у ЗМІ акції протесту проти загарбників. У Мелітополі росіяни затримали організаторку протестів Ольгу Гайсумову, у Херсоні – активіста Олександра Тарасова,  в Каховці – журналіста Олега Батурина. У Новій Каховці вночі окупанти проникли у помешкання лідерки протестів Галини Захарченко, якої, на щастя, не опинилося вдома.

В окремих випадках, раніше затриманих людей окупанти випускають після проведення «профілактичних бесід». Так повелися з депутаткою Запорізької обласної ради Лейлою Ібрагімовою та мешканцем Мелітополя Сергієм Киричуком, у машині якого почули пісню «Байрактар».

Можна зробити висновок, що маховик репресивної машини окупанти ще не встигли розкрутити на повну.  Задурманені власною пропагандою, вони виявилися неготові до настільки  холодного прийому українцями. Тож тепер вороги посилюють свої організаційні спроможності, збирають інформацію та розмірковують над подальшим планом дій.

Зрештою, поки триває активна фаза бойових дій, саме ефективна відсіч Збройних сил України є головним болем для загарбників.

Обкладинка: Анатолій Степанов / Reporters

Total
0
Shares

Пов'язані статті

Читати

Андрій Шевченко: підтримка України та засудження країни-агресора мають увійти в кодекс міжнародного добропорядного бізнесу

В інформаційній боротьбі України велику роль відіграють волонтерські проєкти та самоорганізація, що, мабуть, закономірно для молодої демократії.     Як…