Навігація та корисні матеріали
Під час завершальної дискусії експерти обговорили глибокі проблеми стратегічних комунікацій в Україні — від кризи суб’єктності державних інституцій до викликів для інформаційної стійкості на рівні суспільства.
Любов Цибульська, експертка зі стратегічних комунікацій, радниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки:
«Основна проблема у сфері державних стратегічних комунікацій полягає в тому, що інституції, яким визначено займатися цим напрямком, не мають реальної суб’єктності. Ми маємо велику інституційну кризу: ті, хто повинен відповідати за стратегічні комунікації, часто не можуть ефективно діяти, бо не мають належних повноважень. Натомість цю роботу змушені виконувати люди без офіційних посад».
Цибульська також підкреслила:
«Ті, кому офіційно доручено цю роботу, часто мають хороші команди й навіть бюджети, але не мають реального впливу. Нам потрібно формувати запит на суб’єктних, творчих, незалежних лідерів. Також необхідні інституції, які матимуть реальну вагу та вплив».
Вона нагадала, що у 2022 році ситуація була іншою:
«У 2022 році ми діяли в єдиному пориві, відчуваючи загрозу зовнішнього ворога, і щиро тягнулися один до одного, працювали на горизонтальних зв’язках. Зараз ситуація зовсім інша. Якщо подивитися на діяльність міністерств, видно, що рівень співпраці суттєво знизився. Синхронізації майже немає — все тримається лише на горизонтальних зв’язках».
Наталія Лігачова, шеф-редакторка «Детектора медіа», акцентувала увагу на потребі вироблення спільного підходу:
«Без того, щоб ми всі сіли за круглий стіл і визначилися щодо базових речей — що ми розуміємо під певною термінологією, які завдання бачимо спільними, а які вимагають окремої роботи різних структур, — ми не зможемо рухатися вперед. Ми маємо чітко визначити наші цілі, зібратися і підготувати спільний документ».
Марина Безкоровайна, директорка в Україні Інституту висвітлення війни і миру (IWPR), нагадала про важливість суспільного рівня в побудові стійкості:
«Коли ми говоримо про загальносуспільну інформаційну стійкість, потрібно пам’ятати: вона базується не лише на донорах, державі та великих гравцях, а й на суспільних одиницях — на громадянах. Дуже часто розриви відбуваються саме в тонких, малопомітних місцях».
Директорка Інституту Масової Інформації (IMI) Оксана Романюк наголосила на ролі довіри та взаємодії: «Без довіри інформаційну стійкість неможливо побудувати. Як її створити? Через гнучкість, оперативну комунікацію, через локальні рівні взаємодії та через використання різних платформ».
Романюк також звернула увагу на довіру до професійних медіа:
«Хоча багато українців черпають інформацію із соцмереж, рівень довіри до професійних медіа залишається дуже високим».
І попередила: «Ми прожили 2022 рік, коли медіа стали координаторами в умовах кризи. Мене дуже турбує, що держава не усвідомлює потенціалу цього ресурсу і, навпаки, намагається обмежити роль медіа. Натомість медіа мають бути партнерами держави у стратегії інформаційного виживання».
За її словами, зараз Україна перебуває на етапі формування нового стандарту інформаційної стійкості.
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
