Розстріли та інша «жесть». Навіщо російській пропаганді криваві відео з України

Російська пропагандистська машина ніколи не гребувала можливістю посмакувати з подробицями «звірства українських карателів», регулярно вдаючись до описів страждань «розіп’ятих хлопчиків» та жертв «одеської Катині».

Перші повідомлення (неправдиві) російських ЗМІ про масово загиблих в «конфлікті на Україні» з’явилися вже… 1 грудня 2013 року. Це було на початку Майдану, коли тривало протистояння на вулиці Банковій у Києві.

З того часу криваві сюжети, в основу яких лягали як маніпулятивні «версії» реальних подій, так і відверті фейки, використовувалися для накручування антиукраїнської істерії всередині РФ та в рекрутингу охочих взяти участь у війні на Донбасі. Відігравали вони свою роль і в трансляції «російського бачення» конфлікту на зовнішню аудиторію. Кремль намагався переконати світ у «нацистській сутності київського режиму», нав’язати наратив про Україну як про failed state.

Повномасштабне вторгнення, що почалося 24 лютого, суттєво ускладнило це завдання. Адже Україна проявила інституційну стійкість, і міжнародна спільнота має можливість спостерігати за воєнними злочинами російської армії в прямому етері.

Однак мережі Telegram-каналів періодично розповідають про «воєнні злочини» саме українських військових, включаючи «масові розстріли цивільних» у щойно звільнених містах. Часто твердження пропаганди зовсім безапеляційні, просто опубліковані чи буденно озвучені дикторами новин. Інколи для надання вигляду правдивості на камеру «свідчать» нібито очевидці, або ж змушені до цього полонені вояки.

Окреме місце серед «доказів» посідають відео з кадрами катувань та страт російських полонених. Найбільш резонансним став запис зроблений, ймовірно, нещодавно в Луганській області. Попри те, що зафіксоване на відео можна вважати наочним прикладом відвертого віроломства (як мінімум один із росіян не склав зброю і відкрив вогонь по українцях), ці кадри набули широкого поширення і навіть були «підсвічені» західними медіа.

Читайте також: Кремль не вчить своїх військових правильно поводитись при здачі в полон

Це не єдине відео подібного змісту, яке розганяли російські Telegram-канали. Вони адресовані російським військовим, здачу яких у полон Кремль явно не вітає (аналогічним сигналом для морально нейстіких «вагнерівців» стала «кувалда Пригожина»). Але не лише їм. Оприлюднення роликів можна вважати частиною інформаційної операції, спрямованої на примушування України до переговорів на російських умовах. Кремль намагається використати ці відео, щоб:

  • переключити увагу з російських воєнних злочинів проти цивільного населення та військовополонених на «порушення правил війни» українцями;
  • відвернути увагу від того факту, що Росія розв’язала найбільшу з часів Другої світової війну в Європі, здійснює агресію проти суверенної держави та грубо порушує норми міжнародного права;
  • розмити межу між жертвою й агресором, зобразивши обидві сторони збройного конфлікту жорстокими дикунами, злочини яких мають жахати західного обивателя;
  • шантажувати світ загальною бруталізацією війни, підштовхуючи до висновку, що край цій різанині варто покласти чимшвидше і за будь-яку ціну: навіть за ціну втрати українцями свободи.

Очевидно, задум росіян полягає в тому, щоб підірвати суспільну підтримку допомоги Україні в країнах ЄС та НАТО. Кремль робить це, намагаючись достукатися до емоцій об’єктів інформаційних атак. Втім факти говорять самі за себе:за дев’ять місяців повномасштабної війни російські військові вчинили величезну кількість воєнних злочинів: українські правоохоронці зареєстрували вже майже 50 тисяч фактів;

  • Росія послідовно покриває злочини своїх військових і найманців, блокує розслідування, зокрема, міжнародні. Найяскравіший приклад ‒ спроби Кремля ввести в оману слідство у справі MH17, вирок у якій днями виніс Окружний суд Гааги;
  • натомість Україна максимально зацікавлена у співпраці з міжнародними інституціями і нічого від них не приховує. У документуванні воєнних злочинів беруть участь співробітники офісу прокурора Міжнародного кримінального суду.

Поряд із роздмухуванням теми «українських воєнних злочинів», росіяни намагаються всадити Україну за стіл переговорів й іншими методами. В арсеналі воєнних злочинців наразі є:

  • ракетний терор проти українських міст, знищення критичної інфраструктури, щоб залишити цивільне населення без світла, опалення і водопостачання взимку;
  • ледь завуальовані погрози застосування зброї масового ураження, зокрема, ядерної, у поєднанні з ядерним шантажем на захопленій Запорізькій АЕС;
  • інформаційні спецоперації, спрямовані на дискредитацію України, її військово-політичного керівництва, армії, спецслужб та біженців за кордоном.

Все це поєднується із заявами про готовність до переговорів «на власних умовах» та з «урахуванням реалій, що складаються на даний момент». Попри те, що Кремль вперто не називає ці умови та не уточнює, про які саме реалії йдеться, неважко здогадатися: росіяни прагнуть закріпитися на окупованих територіях й зібрати сили для нового наступу. А єдиним прийнятним для них сценарієм завершення війни є капітуляція України. Небажання Києва брати в цьому участь росіяни намагаються представити світу як доказ недоговороздатності українців та перекласти на жертву агресії відповідальність за те, що війна досі триває.

Але й Україна, і західні партнери розуміють нещирість «миротворчих ініціатив» кремлівського керівництва і зацікавленість росіян саме в оперативній паузі. Отримавши її, Кремль розпочне підготовку до нового етапу війни проти України і не припинить терор проти цивільного населення.

Тому переговори наразі неможливі з огляду на те, що:

  • Кремль демонстративно не відмовляється від мети руйнування української держави та знищення українців як нації;
  • дії Російської Федерації, зокрема, бажання анексії окупованих територій, націлені на руйнування чинного світопорядку та системи міжнародної  безпеки;
  • російське керівництво говорить виключно мовою ультиматумів і є недоговороздатним;
  • посилення російської армії під час оперативної паузи призведе до нових жертв та руйнувань;
  • Росія вчиняє геноцид українців на окупованих територіях. Вбивства цивільних, катування, зґвалтування, депортації цивільного населення та примусова мобілізація – це далеко не повний список зафіксованих воєнних злочинів. Лише вигнання окупантів може врятувати життя людей.

Отже, російська пропаганда активно використовує шок-контент у спробах збити фокус уваги міжнародної аудиторії зі справжніх цілей Кремля, а також намагається викликати огиду світу до цієї війни загалом та до всіх її учасників зокрема.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Медіа версія матеріалу на сайті 24 канал

Total
4
Shares

Пов'язані статті