Навігація та корисні матеріали
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки проаналізував публікації місцевих онлайн-медіа Боснії і Герцеговини, Болгарії, Сербії та Словенії на основі моніторингу, проведеного українським соціальним стартапом LetsData в січні-лютому 2023 року, аби з’ясувати рівень впливу російської пропаганди в досліджуваних країнах.
Методологія: за допомогою машинного навчання було зібрано публікації з принаймні однією згадкою про Україну та/або війну в Україні в онлайн-ЗМІ країн, що досліджувалися. Для кожної країни було обрано найбільш відвідувані сайти онлайн-ЗМІ (також враховані ті, що поділяють проросійську риторику, телеканали та газети, що мають онлайн-версію). Збір даних та їх аналіз проводився мовою оригіналу. Підготовка та обробка даних проводилася мовою програмування Python. В основі обробки тексту лежав контент-аналіз.
У дослідженні представлені лише ті наративи та меседжі, які відтворюють російську пропаганду, що не виключає наявності продуктивних та нейтральних наративів у медіа проаналізованих країн.
Суперечливість проросійських меседжів щодо мирних перемовин
У темі мирних перемовин меседжі, що відтворюють російську пропаганду, з одного боку розповідають про те, що «незабаром Захід може змусити Київ помиритися з Росією».
Проте з іншого боку, відстежувалися і суперечливі меседжі про те, що «після рішення Заходу поставити Україні танки мирні переговори втратили сенс» або «Росія: немає сенсу говорити з Києвом і його західними ляльководами». Окрім того, у деяких меседжах пояснювалися нібито «причини» такого рішення Росії та, як завжди, відповідно до проросійських наративів, «винуватцем» був Захід. Наприклад: «американці сьогодні не налаштовані на дипломатичне вирішення ситуації в Україні», «ініціативи Маска та Кіссінджера щодо миру в Україні приречені. Зусилля всіх західних служб спрямовані на ескалацію конфлікту та силову зміну влади в Росії шляхом державного перевороту» та «Путін: ми зробили все, щоб вирішити проблему на Донбасі мирним шляхом, але у Заходу був інший сценарій».
Підсилювалися подібні меседжі додатковими закликами до перемовин на умовах Росії та нібито їхньою неминучістю, як-от: «США доведеться вести переговори з Росією, щоб мати шанси на успіх проти Китаю» та «деякі країни підливають олії у вогонь. Китай закликає до миру та діалогу в Україні».
Прокремлівські меседжі про українську армію
Меседжі про українську армію, які були відзначені у країнах Балканського регіону, фокусувалися на її нібито «небоєздатності». Наприклад, «українська армія у великій біді: її боєздатність раптово впала», «українські військові почуваються покинутими» та «низька моральність української армії свідчить про те, що армія виснажена і не може вести наступальні дії».
Крім того, тривало поширення меседжів про «українську армію як загрозу мирному населенню», як-от: «українська армія обстрілює міста на Донеччині – гинуть мирні жителі».
Кремлівські меседжі про «переваги» російської зброї
На фоні військової допомоги для України поруч із меседжами, які дискредитують її, російська пропаганда «вихваляється власними здобутками та перевагами». Зокрема, у медіаландшафті країн Балканського регіону були відзначені такі повідомлення: «Путін: російські підприємства виробляють приблизно стільки ж ракет, скільки всі країни світу разом узяті», «Росія має серйозну перевагу перед Україною. Росії не доводиться чекати обіцяної зброї, яка є легкою мішенню для росіян під час транспортування» та «дешеві російські безпілотники створюють багато проблем для української оборони та західних прихильників».
Проросійські меседжі про Крим
Також у медіаландшафті досліджуваних країн відзначалися повідомлення про Крим. Ці меседжі були вписані у контекст «України як маріонетки США» та уявної «терористичної діяльності України в Росії». Наприклад: «США дозволяють київському режиму розпочинати терористичну діяльність в Росії, коли вони називають Крим українським» та «атака на Крим задовольнила б амбіції США».
«Провокації» від України та Заходу проти Росії та Білорусі
Продовжували поширюватися й меседжі про нібито «можливі провокації від України та Заходу» проти Росії та Білорусі. Наприклад: «українці провокують білоруські війська на кордоні: на кордоні Білорусі та України перебуває значна кількість підрозділів української армії, територіальної оборони» або «ООН має намір влаштувати на Донбасі провокацію з отрутохімікатами».
Постачання зброї та «наслідки» цього для України та Заходу
Досить поширеними були меседжі щодо військової допомоги Україні. Відповідно до відзначених повідомлень, постачання зброї Україні нібито призведе до «страждань українців», «ескалації війни з боку РФ» або «перетворить Захід на радіоактивну гробницю».
Водночас поширювалися й меседжі, що «постачання Києву західних танків нічого не змінить – західні танки будуть знищені на полі бою» та «Кремль: нові поставки Києву західної зброї лише поглиблять страждання українців і не змінять хід конфлікту».
Окремою темою стали відносини між Росією та Німеччиною через постачання танків для України. Наприклад: «Німеччина ігнорує свою історичну відповідальність за події Другої світової війни, ескалуючи конфлікт, відправляючи танки на Київ» та «Пєсков: відправка танків в Україну залишить незгладимий слід у майбутньому відносин між Німеччиною та Росією».
Крім того, відзначалися і такі повідомлення, як-от: «Європа виснажена і вразлива через військову допомогу Україні. Армії ослаблені» та «Вашингтон закликав Україну швидко просуватися на полі бою, інакше західна військова допомога буде скорочена».
Російські меседжі про ядерну зброю
Деякі повідомлення у контексті військової допомоги включали «погрози» щодо застосування ядерної зброї, наприклад: «Медведєв: Військова допомога Києву може призвести до ядерної катастрофи» або інший меседж щодо «ядерної війни»: «Росія попередила США: існує реальна загроза світової війни. Також можлива ядерна війна».
Прокремлівські меседжі про Україну у контексті міжнародних відносин
Україна та Молдова. У контексті відносин України та Молдови прокремлівські меседжі розповідали про нібито «готовність України напасти на Придністров’я за згоди Молдови» і те, що ««криза» в Україні призвела до падіння уряду Молдови».
Україна та Польща. У контексті Польщі проросійські меседжі стосувалися наративу про «входження Західної України до території Польщі», наприклад: «Медведєв: є плани передати Західну Україну колишнім польським панам і перейменувати Львів на Лемберг».
Інші прокремлівські наративи та меседжі
- «Захід веде війну проти Росії»
Також під час моніторингу відзначалася наявність меседжів, які входили до наративу про те, що «Захід веде війну проти Росії», як-от: «керівництво НАТО штовхає Європу до прямої конфронтації з Росією», «Лавров: Захід веде з Росією вже не гібридну, а майже справжню війну» та «Європа і НАТО вступили в пряму війну з Росією, що означає велику загрозу збройного конфлікту».
«Інструментом» для «війни Заходу проти Росії», відповідно до проросійських меседжів, була Україна. Наприклад: «Шойгу: Захід використовує Україну, щоб спробувати зламати Росію», «США вийшли з Афганістану, щоб підготувати Україну до війни» та «Україна – це ціна, яку Вашингтон готовий заплатити, щоб послабити Росію».
Крім того, відстежувалися меседжі, що поєднували одночасно тему військової допомоги та «війни Заходу проти Росії». Наприклад, «якщо НАТО надішле в Україну літаки, це означатиме, що НАТО вступило в конфлікт», «з поставок танків в Україну стає зрозуміло одне: зараз йде війна Заходу проти Росії» та «постачання Заходом танків є доказом участі НАТО у війні в Україні».
- «Україна програє»
Ще одним поширеним проросійським наративом стало те, що «Україна програє у війні».
Наприклад, відзначалися згадки про нібито «конкретний період, за який РФ переможе», як-от: «Україна буде розгромлена до жовтня, а потім капітуляція і захоплення» або «Кадиров: до кінця року Росія захопить Харків, Одесу та Київ, потім дійде до польського кордону».
Підсилювальними повідомленнями виступали меседжі про «небоєздатність української армії та втрату духу до перемоги». Наприклад: «українська армія близька до повної та катастрофічної поразки та провалу», «українська армія скоро буде розгромлена» та «Україна має бути готова до найгіршого, навіть до територіального відступу».
Одночасно з тим, «одним із варіантів» для перемоги України, відповідно до прокремлівських меседжів, були «територіальні поступки»: «єдиний спосіб для України перемогти Росію – це віддати свою територію».
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Коментар експерта
Балкани традиційно є регіоном доволі вразливим для російської пропаганди та різного роду антизахідних наративів, в тому числі конспірологічного характеру. Це пов`язано як з історично обумовленими русофільськими та слов’янофільськими традиціями, так і зі скептичним ставленням до НАТО та упередженістю щодо США. Насамперед це стосується Сербії та сербів. Наразі Сербія є єдиною країною Європи (без урахування Білорусі), де російські ЗМІ не просто не забороняють, а навпаки вітають їхню роботу та розширення (Sputnik, RT). Більшість медіа в Сербії тою чи іншою мірою симпатизують Росії (включаючи провладні видання), що є відображенням суспільно-політичних настроїв у цій країні. Спектр проросійських симпатій в сербських медіа різний: від латентних до відверто радикальних.
Варто врахувати, що нинішнє русофільство серед сербів, яке подекуди набуває відверто епатажних форм, додатково загострилося після повномасштабного вторгнення РФ до України в лютому 2022 року. Цю подію сербські ЗМІ та велика частина суспільства (попри позицію офіційної влади, яка формально підтримує територіальну цілісність України) сприйняли здебільшого нейтрально-позитивно. Низка таблоїдів Сербії 24 лютого буквально рясніла заголовками на кшталт «Україна напала на Росію». З точки зори сербських прихильників РФ, особливо націоналістів, нинішня російська агресія проти України виглядає як своєрідна відплата США, НАТО та колективному Заходу. Адже серед сербів, які в 1999 році під час диктатури Слободана Мілошевича зазнали бомбардувань НАТО, до цього часу існує сильний ресентимент та образа на Північноатлантичний Альянс. Тобто через свої власні історичні травми 1990-х років сербське суспільство є дуже сприятливим середовищем для російських наративів та пропаганди, в яких війна проти України зображується як війна проти США та НАТО. На додачу до цього сербські ЗМІ регулярно спекулюють на темі «українського фашизму» за цілком кремлівською методичкою.
Варто врахувати також, що російські медіа роками поширювали на Балканах пропаганду «непереможності» російської армії та її переваги над арміями країн-членів НАТО. Це мало помітні успіхи, особливо в Сербії. З огляду на це, в перші тижні після 24 лютого 2022 року поширеною в проросійськи налаштованих ЗМІ балканських країн була теза, що Україна ось-ось програє та буде цілком зайнята російськими військами. Численні сербські ЗМІ доволі легковірно й некритично підхоплювали та поширювали будь-які російські антиукраїнські наративи, які мали на меті виправдати агресію проти України та постійно змінювалися (біолабораторії, денацифікація, «брудна бомба» і т.д.). Досить ефективно на уми проросійськи орієнтованої частини населення в Сербії, БіГ та Чорногорії впливає кремлівська теза про те, що РФ, мовляв, бореться за «справедливий» устрій світу та проти «гегемонії США» (знову ж таки, значною мірою через травматичний досвід 1990-х років). У цьому ж контексті активно висвітлюється тема розвитку співпраці РФ та КНР на противагу колективному Заходу.
Своєю чергою, сербські ЗМІ є важливим ретранслятором російської пропаганди в сусідніх країнах регіону зі значним відсотком сербського населення, насамперед у Чорногорії та в Боснії та Герцеговині (а саме в одному з її ентитетів – Республіці Сербській). У Чорногорії всі мейнстримні медіа займають загалом коректну та зважену позицію щодо російсько-української війни (основні транслятори російської пропаганди – декілька офіційно незареєстрованих порталів та ЗМІ з сусідньої Сербії), а відсоток проросійськи орієнтованого населення, за різними оцінками, від 30 до 40%. Натомість у Республіці Сербській (БіГ) проросійські настрої подекуди ще більш радикальні, ніж у самій Сербії (що має вираження і в наративах місцевих ЗМІ). З іншого боку, в медійному просторі іншого ентитету цієї країни: Федерації Боснії та Герцеговини, де більшість складають хорвати та мусульмани-бошняки, – проросійські наративи значно менше поширені.
Помітно проросійські настрої присутні й у Болгарії, хоча ця країна є членом ЄС і НАТО та з початку повномасштабного російського вторгнення надає вагому військово-технічну й матеріальну допомогу Україні, а також займає цілком дружню політичну позицію щодо України. Русофільство в Болгарії має історичне підґрунтя. Проте наразі в суспільно-політичному житті Болгарії відверті симпатики Кремля не мають вирішального впливу (те саме стосується і ЗМІ).
У Північній Македонії в цілому проросійські симпатії не домінують, а провідні медіа цієї країни висвітлюють збройну агресію РФ проти України загалом коректно. В албанському середовищі країни (албанці становлять близько 30% населення Північної Македонії) абсолютно домінують прозахідні симпатії, а русофільство відсутнє як явище. Натомість серед частини націоналістично налаштованих македонців проросійські симпатії в дусі «слов`янської православної єдності» та антиамериканізму подекуди виявляються. Утім на тлі сусідньої Сербії вплив російської пропаганди в Північній Македонії суттєво менший.
У Хорватії русофільство як помітне явище суспільно-політичного життя, на відміну від низки інших держав регіону, відсутнє. Проросійські й антиукраїнські наративи тут фігурують здебільшого в середовищі так званих «антиглобалістів», критично налаштованих щодо США та їхньої ролі в сучасному світі, а також, що характерно, як серед радикальних лівих, так і частини ультраправих націоналістів. В цілому ЗМІ Хорватії, за винятком низки відомих своїми проросійськими поглядами аналітиків та експертів, значно менш вразливі до російської дезінформації та пропаганди. Утім навіть в поважних хорватських виданнях час від часу можна зустріти матеріали, які намагаються релятивізувати вину РФ як держави-агресора та пояснити поточну війну як геополітичну гру, в якій Україна, мовляв, є заручником та «іграшкою». Також інколи в хорватському медійному полі з`являються суперечливі матеріали на тему «шкідливості» збройної допомоги Заходу Україні та негативного впливу антиросійських санкцій на економіку європейських країн.
Також варто зазначити, що проросійські наративи практично відсутні в медійному просторі Албанії та Косово. Серед жителів цих країн принципово домінує прихильне ставлення до ЄС, НАТО та США (особливо в Косово, що пов`язано з підтримкою Сербії з боку РФ).
Таким чином, російська пропаганда має сприятливе середовище серед частини жителів країн Західних Балкан (переважно йдеться про Сербію та сербів). Найбільш поширені наративи стосуються провини Заходу та НАТО у війні РФ проти України, переваги російської зброї, демонізації колективного Заходу та зображення України як «пішака» в руках «агресивного блоку НАТО».
З боку України було б доцільно посилювати свою інформаційну присутність у Балканському регіоні з метою спростування відвертої російської дезінформації та донесення більш об’єктивної інформації про російсько-українську війну та справжні її причини й передумови з особливим наголосом на звірствах і злочинах з боку російських окупантів. У випадку з Сербією, українській стороні варто звертати увагу на те, що Україна завжди займала дружню щодо Белграда позицію й до цього часу не визнала Косово, тож, з огляду на це, відверте вболівання значної частини сербського суспільства за РФ виглядає щонайменше дивно та невдячно.
Анатолій Демещук, експерт Аналітичного центру балканських досліджень
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
