Моніторинг

Путін готовий кинути в бій ровесників Мадонни: дайджест пропаганди за 14-16 липня 2023 року

Навігація та корисні матеріали

Задля «перемоги» в Україні у Росії залишився останній резерв – «діди, що воювали». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 14-16 липня.

  1. У Росії вже готують до війни 65-річних
  2. Історія про «розіп’ятих батюшок»
  3. «Замах» на Симоньян і Собчак прожив день
  4. Понсонбі проти «успіхів» пропаганди

У Росії вже готують до війни 65-річних

Офіційна Москва регулярно заперечує чутки про другу хвилю мобілізації. Натомість раз на місяць надходять гібридні новини на кшталт продовження терміну призову або збільшення «мобілізаційного віку».  

14 липня цифрою дня стала «65 років». Держдума підвищила мобілізаційний вік до цієї позначки.

Її обґрунтуванням зайнявся пропагандист Соловйов.

НАСПРАВДІ, 14 липня Держдума РФ дійсно ухвалила закон, що підвищує на 5 років граничний вік перебування у запасі громадян, які мають військові звання. Йдеться про тих, хто має звання солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків і мічманів. Для різних розрядів граничний вік зріс із 35 до 40 років, з 45 до 50 і з 50 до 55 років. Граничний вік перебування запасників у мобілізаційному резерві серед старших офіцерів зріс до 65 років.

Тобто історія понад річної давнини про те, що в бій йдуть одні кухарі, не зіграла. І причина того саме в успіхах Сил оборони України. Фактично у Путіна наразі залишилося лише дві опції продовження війни: ядерна зброя (у медійному виконанні Медведєва) та підвищення призовного віку (у виконанні Держдуми, губернаторів і військкоматів).

Ухвалення рішення з підвищення призовного віку до 65 років (тобто тих, хто народився, на хвилиночку, у 1958-му) прямо свідчить про те, що у Путіна величезні мобілізаційні проблеми. Настільки, що він вже готовий кинути у бій гарматне м’ясо «глибинної заморозки».

Для розуміння путінської проблеми, – наразі для війни з Україною можуть призвати, наприклад, людей у віці Мадонни. Схоже, далі в бій підуть залишки «дідів, що воювали».

Історія про «розіп’ятих батюшок»

14 квітня, фактично на 9-ту річницю фейку про «розіп’ятого хлопчика в трусиках», пропаганда вигадала історію про «розіп’ятих батюшок». «Ми всі знаємо розіп’ятих священиків, ми знаємо похованих людей у Ставках під Донецьком, ми знаємо зникаючих дітей. Це страшні методи…», – заявила пропагандистка Олеся Шигіна.

НАСПРАВДІ, у листопаді минулого року Путіну влаштували зустріч із так званими спеціальними матусями. Та сама Шигіна опинилися не просто в пулі ідеологічно правильних «матерів», а поруч із самим президентом РФ. Тоді її позиціювали як православну патріотичну режисерку-документалістку.  За її словами, вона зняла понад 20 фільмів.

В одному зі своїх інтерв’ю Шигіна розповідала, що «завжди Володимира Володимировича поважала і щиро любила… А тут випала нагода побачити його на власні очі… Я й мріяти про це не могла».

«Тепер кажу, що кітель, який був на мені, треба помістити під скло, бо до нього торкався недосяжний божий чоловік Володимир Путін».

Судячи з того, що, навіть, жоден більш-менш ресурсний російський сміттєзбірник, її тему з «розіп’ятими батюшками» не підхопив, історія шита аж занадто білими нитками, навіть, для них. Навіть, для телеканалу «Спас» «православного олігарха» Малафєєва.

«Замах» на Симоньян і Собчак прожив день

Згадка про останнього заграла новими барвами через нібито «запобігання ФСБ замаху українських спецслужб» на Ксенію Собчак та Маргариту Симоньян. Про це протягом 15 липня волали всі пропагандистські ресурси.

Головну редакторку RT та «криваву бариню» російського Telegram нібито дивом врятували від якогось угруповання «Параграф-88», спонсорованого СБУ. У «параграфів», звісно, вилучили зброю та масу неонацистської атрибутики. Один з них знявся у «рекламному» ролику в футболці з відповідним антуражем.

НАСПРАВДІ, це погано прихований фарс. Не більш комічний, ніж попередні «запобігання» ФСБ: на «керівників» Криму в травні та в липні, на того самого православного олігарха Малофєєва у березні. На Соловйова і ту ж Симоньян – ще раніше.

Усі ці «запобігання» доводять, з одного боку, що ФСБ треба довести свою необхідність Путіну, а з другого – що таким чином «потенційні жертви» вдають на публіку свою «значущість».

Симоньян вже давно є «річчю в собі» з тисячами проплачених з держбюджету РФ «прихильників». А Собчак (дочка колишнього шефа Путіна) настільки набридла вже тому ж ФСБ, що їй подібними «замахами» просто натякають: «їхала б вже ти до якогось Таїланду й знімала б сюжети про «хороших росіян – дауншифтерів».

ФСБ протягом 15 липня намагалася всіх переконати, що:

–   серед терористів шість – неповнолітні;

–   за «розвідку місцевості» вони отримали 20 тисяч рублів;

–   саме вбивство мало коштувати 1,5 млн руб;

–   доказами підготовки злочину, зокрема, є підручник геометрії та молоток для аварійного виходу, викрадений з рейсового автобуса.

Але вже 16 липня про цю історію всі забули, хоча б через те, що у такі докази замаху не повірили навіть Симоньян та Собчак.

Понсонбі проти «успіхів» пропаганди

І наостанок про те, як щодня працює воєнна пропаганда. Останнім часом її головні наративи озвучує особисто Путін. Так 16 липня в інтерв’ю кремлівському літописцю Зарубіну він заявив, що «усі спроби противника прорвати нашу оборону, – а це завдання в тому числі і з використанням стратегічних резервів, – не увінчалися успіхом за весь час контрнаступу».

НАСПРАВДІ, нічого нового Путін не каже. Навіть не про ситуацію на російсько-українському фронті, а з точки зору основ пропаганди, які були сформульовані британським дипломатом лордом Артуром Понсонбі (йому приписують авторство фрази: «Коли оголошують війну, першою її жертвою стає правда») 95 років тому в книзі «Брехня під час війни». Суть цих принципів зводиться до такого:

1) Ми не хочемо війни

Головне — переконати людей, що погані хлопці ненавидять нас і вже почали (або готові почати) першими.

2) Війна ведеться лише з вини противника

Це «інші», «вони» розпочали війну, або мріють її розпочати у визначений день. «Ми» ж змушені захищатися.

3) Лідер протиборчої країни – справжній диявол

Не обов’язково змушувати ненавидіти весь народ. Треба персоніфікувати образ ворога, показати своєму населенню, що голова, керівник «інших» — це душевно хвора, продажна людина.

4) Ми боремося за праву справу, а не за наші інтереси

Слід замовчувати, що у кожній війні насамперед переслідуються економічні цілі, підкреслюючи лише гуманітарні причини.

 5) Ворог цілеспрямовано вчиняє злодіяння, ми лише випадково

Потрібно максимально оперативно розповсюджувати відомості про жорстокості, вчинені противником, пояснюючи, що саме йому властиві подібні вчинки.

6) Ворог використовує заборонену зброю

7) Наші втрати незначні, втрати противника величезні

Під час війни втрати в живій силі та техніці називають не фактичні, а керуючись своєю вигодою.

8) Представники культури, мистецтва та інтелектуали підтримують нашу справу

9) Наша місія священна

10) Будь-хто, хто сумнівається в нашій правді, – зрадник.

За всіма ознаками, Путін та його воєнна пропаганда керуються саме цими принципами. Тим часом під акомпанемент «замахів на Симоньян» на фронт готують ровесників Мадонни. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.

Навігація та корисні матеріали

Звіт про орфографічну помилку

Наступний текст буде надіслано до нашої редакції: