Навігація та корисні матеріали
П’ять днів. Саме стільки російські окупанти виділили на проведення псевдореферендумів на окупованих українських територіях. Приголомшливі «результати» цього так званого «волевиявлення» російська пропагандистська машина представить як свідчення «тотальної підтримки» РФ населенням окупованих районів Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. А для Кремля вони стануть достатньою підставою для чергової анексії.
Ввечері останнього дня «голосування» – 27 вересня – офіційні російські ЗМІ та прокремлівські Telegram-канали почали підбивати підсумки «попереднього підрахунку» голосів.
Схоже, що 70% явки і 70% голосів «за», на які пропонували орієнтуватися російські політтехнологи, організаторів псевдореферендумів не влаштували. То ж в інформаційному полі розпочалася легалізація ще фантастичніших результатів. На жаль, ретрансляторами цієї пропаганди стали навіть деякі авторитетні західні медіа.
Що не так із російськими псевдореферендумами?
Організація та проведення подібних «голосувань» на окупованих територіях є черговим проявом тотального правового нігілізму. Адже Кремль вкотре порушує норми міжнародного права:
- псевдореферендуми, так само як і окупація, є прямим посяганням на суверенітет і територіальну цілісність України. Це грубе порушення принципів Статуту ООН, Декларації про принципи міжнародного права і Заключного акту НБСЄ, також відомого як Гельсінські угоди;
- Росія порушує ст. 43 Четвертої Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі, що зобов’язує державу окупанта максимально дотримуватися на окупованих територіях національного законодавства держави, територію якої окуповано;
- Росія порушує ст. 21 Загальної декларації прав людини, тим самим порушуючи право громадян України на участь в управлінні своєю державою.
Нікчемними псевдореферендуми є й з точки зору українського законодавства. Адже ст. 73 Конституції України передбачено, що питання зміни території вирішуються виключно всеукраїнськими референдумами.
Росіяни не звертають увагу навіть на власне законодавство, яке забороняє голосування під час бойових дій. Жорсткі часові рамки між оголошенням та датою проведення референдуму також ігноруються.
Для забезпечення потрібного результату, окупанти вдаються до терору проти цивільного населення. А російські пропагандисти подвоїли зусилля для створення «картинки», яку вони згодовують власній публіці та намагаються «продати» іноземній аудиторії. ЗМІ та Telegram-канали рясніють відео дільниць та заявами місцевих жителів, які нібито «все життя мріяли» про те, щоб «стати частиною Росії». Можливо, хтось із них є щирим. Але сприймати на віру слова людей, яким ставлять питання під дулом автомата, складно.
Тим більше, що насильство та позасудові страти для окупантів не є чимось екстраординарним. У звільнених населених пунктах Харківської області, де росіяни також планували провести «голосування», українські правоохоронці виявляють численні місця для катувань та збирають свідчення місцевих мешканців про воєнні злочини. Масове поховання в Ізюмі є наочним прикладом того, як саме здійснювалася підготовка до псевдореферендуму на окупованих територіях.
Навіть до постановочних відео потрапляють кадри із озброєними військовими у місцях «голосування».
Щоб втягнути до участі у ганебному шоу якомога більше людей, російські окупанти влаштували дільниці у дворах житлових будинків та вдалися до поквартирних обходів. Членів «виборчих комісій» супроводжували військові.
Їхня присутність – це не лише елемент психологічного тиску. За даними Медійної ініціативи за права людини, російські окупанти вдаються до фізичного насильства та нищать майно громадян України, які наважуються не підтримувати анексію.
Херсонське видання «МОСТ» повідомляло, як мешканців міста перехоплювали на вулицях та змушували поставити позначку в бюлетені.
Звезення масовки з інших регіонів, кількаразове «голосування», порушення його таємниці (якщо про неї взагалі можна говорити) – це далеко не повний перелік інструментів, за допомогою яких росіяни та місцеві колаборанти «працювали на результат». Але головними засобами контролю залишаються терор і пропаганда.
Навіщо Кремлю псевдореферендуми на окупованих територіях?
На відміну від 2014 року росіяни вже не граються в «народні повстання» проти «київської хунти» і не приховують відверто загарбницьких намірів. Попри це Кремлю потрібна принаймні позірна «легітимізація» окупації. Путінський режим, очевидно, розглядає анексію як власну геополітичну перемогу та чергове «підвищення ставок».
- після псевдореферендумів російське політичне керівництво та дипломати апелюватимуть до «волі народу» та посилатимуться на «переконливі результати голосування». Їх правова нікчемність до уваги не братиметься;
- російська пропаганда намагатиметься переключити увагу іноземної аудиторії з агресії, окупації та воєнних злочинів на «демократичні процедури» та фейкове «волевиявлення»;
- анексія дозволить Росії говорити про поширення свого ядерного суверенітету на окуповані території;
- боротьбу України за відновлення територіальної цілісності російська пропаганда змальовуватиме як боротьбу РФ проти української агресії та використовуватиме цей наратив для патріотичної мобілізації населення. Закордонні «друзі Кремля», прикриваючись показовою нейтральністю, отримають змогу говорити про «конфлікт за спірні території».
Чому саме зараз?
Після втрати стратегічної ініціативи на фронті Путіну дуже потрібна якась суттєва перемога. Вона необхідна саме зараз, адже на настрої в Росії негативно вплинули:
- звільнення Харківської області від російських окупантів;
- оголошення мобілізації, що спровокувалало протести в регіонах та масову втечу росіян за кордон;
- звільнення з полону 215 українських військових, зокрема 108 бійців полку «Азов», яких російська пропаганда змальовувала ледь не головними «нацистами» в Україні.
Завдяки анексії окупованих територій Кремль намагатиметься підняти рівень підтримки Путіна та посилити мілітаристські настрої в Росії. Нинішнього кремлівського лідера пропагандисти ставитимуть в один ряд із Петром І, Катериною ІІ та іншими «збирачами російських земель».
Анексія також спрямована на вирішення демографічних проблем РФ. У Кремлі, вочевидь, розраховують на зростання частки слов’янського елементу серед населення, шляхом форсованої русифікації громадян України на окупованих територіях. Пропаганда вже змальовує збільшення населення РФ за рахунок жителів Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запоріжжя, як ключове досягнення так званої «спецоперації». З цією ж метою українців, зокрема дітей, депортують до Росії.
Місцеві чоловіки, яких РФ оголосить своїми громадянами, можуть стати ресурсом для примусової мобілізації. Окупаційні адміністрації вже говорять про формування «добровольчих батальонів» для участі у війні проти України.
Задекларувавши «входження» окупованих територій до складу РФ, Кремль спробує посадити Київ за стіл переговорів та зафіксувати «надбання». Небажання України йти на територіальні поступки росіяни використовують для звинувачень жертви агресії в «недоговороздатності». Сигнали про готовність до переговорів на власних умовах Кремль уже посилає через МЗС Туреччини. Звільнивши частину «азовців», Путін намагався продемонструвати світу свою здатність «йти на поступки» та «домовлятися».
Поспіх росіян можна пояснити також і бажанням «закріпити успіхи» до того, як погодні умови суттєво ускладнять український наступ.
Якими будуть наслідки?
Те, що розрахунки Кремля є марними, неодноразово заявляли як українська влада, так і представники держав-партнерів. Президент України Володимир Зеленський ще у серпні чітко заявив, що після псевдореферендумів переговори з РФ будуть вже неможливими.
В інтерв’ю американському каналу CBS, оприлюдненому 26 вересня, глава держави підтвердив незмінність позиції Києва.
Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц, президент Франції Еммануель Макрон, президент Польщі Анджей Дуда, однозначно дали зрозуміти, що держави ЄС не визнаватимуть результати російських «псевдореферендумів». З аналогічними заявами виступили генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг і радник президента США Джейк Салліван. Лідери балтійських країн закликали Захід посилити військову підтримку України.
Збройні сили України вже продемонстрували спроможність завдавати поразки ворогу та звільняти окуповані території. Оголошення якоїсь області «частиною Росії» не змінить намірів щодо відновлення територіальної цілісності України.
Анексія суттєво послабить і так слабку міжнародну позицію Росії. Протягом восьми попередніх років Кремлю вдавалося переконувати світ у доцільності «винесення за дужки» питання Криму. Сьогодні ж потреба рахуватися із забаганками Путіна за рахунок українських територій, міжнародної безпеки та підриву основ світопорядку видається безпідставною. Реакція світової спільноти на анексію українського півострова у 2014 році не зупинила Кремль від підготовки до повномасштабного вторгнення. Лише єдність вільного світу, послідовна підтримка України та збільшення військової допомоги можуть зупинити диктатора та вберегти життя людей, яких він щодня вбиває.
Медіаверсія на сайті Censor.net
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
