Навігація та корисні матеріали
27 лютого Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки презентував дослідження «Злочини України проти дітей»: структура російського наративу та інформаційні операції, створене у співпраці з Офісом Омбудсмана України.
Керівник Центру стратегічних комунікацій Ігор Соловей пояснив, що звинувачення про злочини України проти дітей є ключовим складником російського пропагандистського наративу.
«Ця теза почала формуватися ще у 2014 році, але набула особливої актуальності в березні 2023-го, коли Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордер на арешт Путіна за викрадення українських дітей. У відповідь Кремль почав активно поширювати фейковий наратив про «українські злочини проти дітей», щоб інформаційно перекрити цей кейс».
Паралельно з цим Москва посилювала спроби дестабілізувати Україну зсередини та дискредитувати її на міжнародній арені.
«У 2024 році ці зусилля досягли піка – найбільшого з моменту початку повномасштабної війни та, фактично, з 2014 року. І саме наратив про «українські злочини проти дітей» став важливим елементом цієї кампанії», – зазначив Ігор Соловей.
За словами керівника Центру стратегічних комунікацій, тема дітей – одна з найбільш чутливих, а в руках пропагандистів вона перетворюється на небезпечний інструмент маніпуляцій. Сьогодні, коли Україна веде складну дипломатичну боротьбу за справедливий мир, важливо відстежувати подібні інформаційні загрози.
«З дослідницької точки зору, цей кейс наочно демонструє методологію російської пропаганди. Тема «українських злочинів проти дітей» – це надійний маркер, що вказує на зв’язки між певними ресурсами, каналами та персоналіями з російськими спецслужбами. Отже, це дослідження має значення не лише для аналізу конкретного наративу, а й для розуміння того, як працює російська пропаганда сьогодні», – пояснив керівник Центру.
Щоб ефективно реагувати на інформаційні загрози, потрібно розуміти, як системно працює російська пропаганда.
Про це заявив старший аналітик Центру стратегічних комунікацій Максим Віхров:
«Тема «злочинів проти дітей» є однією з найбільш тригерних та небезпечних, оскільки Росія просуває її роками, намагаючись створити уявлення, що в Україні дітей буцімто продають за кордон для незаконного усиновлення, використовують у мережах секс-трафіку для західних педофілів, стають жертвами чорних трансплантологів, а держава нібито впроваджує «нацистську ідеологію».
Ці фейки поширюються системно та є частиною цілеспрямованої інформаційної кампанії Кремля. Цей наратив використовується не лише для внутрішньої російської аудиторії, а й для впливу на українське суспільство – щоб підірвати довіру до держави, Збройних сил та ключових інституцій.
«На перший погляд, ці фейки можуть здатися абсурдними, але вони розраховані на людей, які перебувають у кризових умовах – наприклад, мешканців прифронтових територій, які вагаються щодо евакуації», – пояснив старший аналітик.
У 2024 році Росія доклала безпрецедентних зусиль для дискредитації українського керівництва. Тема «злочинів проти дітей» використовується і в цьому контексті – наприклад, для атак на Фундацію Олени Зеленської.
Дослідження про зусилля російської пропаганди з дискредитації Першої леді України
«Ця пропагандистська кампанія працює в комплексі з іншими дезінформаційними наративами, а її кінцева мета – посіяти недовіру та змусити людей ухвалювати рішення, вигідні Кремлю. Крім того, ці інформаційні операції спрямовані на західні аудиторії, щоб підірвати підтримку України у світі», – зазначив Максим Віхров.
У липні 2023 року в Росії на рівні Держдуми було створено парламентську комісію, яка займається «розслідуванням злочинів України проти дітей». Ця комісія продовжує працювати й регулярно публікує документи, що підтримують кремлівський наратив.
«Цікаво, що головою цієї комісії є Анна Кузнєцова – людина, яка цілком може стати об’єктом міжнародного ордера на арешт від Міжнародного кримінального суду (МКС). Її призначення не випадкове: вона повністю переконана у власній пропагандистській місії та продовжує транслювати кремлівські наративи», – зазначила докторка філософії в галузі міжнародного права, експертка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.
«Ця ситуація нагадує події Другої світової війни. Перед капітуляцією нацистської Німеччини там існували спеціальні підрозділи, які збирали інформацію про нібито злочини СРСР та союзників, готуючи матеріали для власного «трибуналу» після перемоги», – додала експертка.
Подібний механізм зараз використовує і Росія: вона збирає сфабриковані свідчення, маніпулює фактами, щоб у майбутньому представити власну версію подій, зазначила Рашевська.
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
