Навігація та корисні матеріали
Головною подією минулого тижня в інформаційному просторі Білорусі, на думку держЗМІ, став візит Олександра Лукашенка до Зімбабве. Причому візит висвітлювався надзвичайно інтенсивно: у різні дні повідомлення, пов’язані з ним, займали від 20% до 50% вмісту стрічок новин. Ця подія, а особливо те, як вона була представлена, звичайно, викликала сміх у значної частини аудиторії. Проте насправді пропагандисти від неї здобули дуже багато користі.
По-перше, показали, що білорусам гріх скаржитися на владу, бо у багатьох країнах люди живуть набагато гірше. І там вони радіють усьому, що можуть отримати від Білорусі. А білоруська продукція, як і раніше, має попит десь за межами Росії та Туркменістану.
Ще важливіший момент – те, що Білорусь такими президентськими візитами декларує себе як претендента на лідерство у «Руху неприєднання». А для Москви – публічно просуває політику «багатополярного світу» та «нової деколонізації». До речі, виступи Лукашенка в Африці переважно до цієї тези і зводилися.
Лукашенко їде до Зімбабве. Чи правда, що Африка – це суцільна бідність, і що там цікаво для Білорусі.
Тепла зустріч!
Ці хвилини в аеропорту Хараре звучить білоруський гімн!
А на президентах з’явилися традиційні місцеві прикраси. “Ти думав, я тебе не знайду?” – перші слова Першого зімбабвійського колеги.
Зімбабве висловилися за продовження участі Білорусі у програмі з модернізації та механізації сільського господарства.
У рамках державного візиту Олександра Лукашенка до Зімбабве відбулася зустріч міністра закордонних справ Сергія Алейника з міністром закордонних справ та міжнародної торгівлі Зімбабве Фредеріком Шавою.
Лукашенко: ми йдемо до Африки не для того, щоб нести якісь ілюзорні демократичні цінності, а працювати на благо народу Зімбабве.
Ще одне важливе завдання поїздки Лукашенка до Зімбабве у пропагандистському плані: вона (точніше, підняти навколо неї галас) дозволила відвернути увагу білоруського суспільства від того, що за фактом було переписано Конституцію РБ: у країні з’явився новий орган влади з надзвичайними повноваженнями – «Всебілоруське народне збори» (ВНС). І цей орган повністю підконтрольний особисто Лукашенку. Тобто куди більш значущу для країни подію було описано лише декількома сухими повідомленнями.
Члени Ради Республіки схвалили законопроєкт щодо ВНС.
Передбачається, що ВНС затверджує основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики, військову доктрину, концепцію національної безпеки, програми соціально-економічного розвитку РБ, заслуховує щорічні послання Президента до Парламенту, має право законодавчої ініціативи, пропонує зміни та доповнення до Конституції, має право розглядати питання про легітимність виборів та ін.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як росіяни намагаються замирити окуповані території
Документом визначаються форми діяльності ВНС, встановлюється компетенція, чисельність та порядок обрання Президії ВНС, закріплюється правовий статус делегата ВНС, його права та обов’язки, підстави припинення повноважень.
Принагідно в білоруських держЗМІ знову почали обговорювати тему інтеграції РБ та РФ. Однак, як і під час усіх колишніх «інтеграційних нападів», у таких матеріалах старанно наголошується на тому, що інтеграція – виключно економічна, але ніяк не політична. Крім того, проводиться ще одна лінія: мовляв, ще невідомо, хто більше виграє від такої інтеграції – Білорусь чи Росія.
Уряд РФ схвалив проєкт угоди з Білоруссю про єдину промислову політику.
Угода буде укладена з метою імпортозаміщення та прискорення процесів локалізації виробництва у Союзній державі. Відповідно до проєкту, єдина промислова політика реалізовуватиметься шляхом розширення механізмів підтримки проєктів у Союзній державі, зниження бар’єрів, стимулювання розвитку нових видів конкурентоспроможної продукції, створення умов для використання прогресивних фінансових продуктів.
Україна
Тут є певні зміни. По-перше, різко впала кількість будь-яких повідомлень із російсько-українського фронту. Але в тих, що залишилися, пропагандистські посилки не змінюються. До того ж стало дуже мало повідомлень на тему передачі Україні західної зброї. Вони, звичайно, не зникли зовсім – але перестали бути тим, довкола чого нагнітається істерія, як було раніше.
По-друге, поступово збільшується у держЗМІ Білорусі кількість пропагандистських «відео з українського фронту». Ці відеоролики покликані переконати глядачів, що російська армія здобуває перемогу за перемогою, всі місцеві жителі на «звільнених» територіях радіють приходу Росії, а на територіях під контролем України – ненавидять київську владу та чекають на прихід росіян.
Варто зазначити, що в емоційному плані ефективність таких пропагандистських роликів дуже висока – вони викликають ефект довіри, оскільки принципово не схожі на ту відверто брехливу «глянцеву» держпропаганду, якою наповнені білоруські ЗМІ.
Юний житель звільненої Луганщини щодня зустрічає російських солдатів на шляху на фронт
Штурм українських окопів – хто здався, той вижив – відео реального бою
Жителі Артемівська безстрашно сперечаються з військовим ЗСУ – ви спровокували Росію!
Є й нововведення: «авторські» відеозамальовки саме білоруських пропагандистів на тему війни в Україні. Це вже не ролики, взяті з телеграм-каналів російських «воєнкорів», як у попередніх прикладах, а суто білоруський продукт, який і маркується відповідним чином.
Наприклад, відео в яких «доводиться», що проти росіян в Україні воюють американські найманці. Або що українські православні – насправді сатаністи. В результаті виходять абсолютно огидні відеоролики, які, проте, також стабільно знаходять свою аудиторію.
Як загинув екіпаж російської БМП, який потрапив у засідку найманців США.
Шабаш у православній церкві. Кому вклоняються в українських храмах.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
