Липневе вихваляння Путіна у серпні виглядає виправданням: дайджест пропаганди РФ за 7 вересня

Головне з чергової програмної промови президента РФ та нова дата «референдуму» на окупованих територіях. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 7 вересня.

  1. Президент РФ шукає «контакти в Україні»
  2. Штучний референдум у штучне свято
  3. Угорське п’яте колесо у європейській машині
  4. Диктатор хоче Нобелевську премію миру

Президент РФ шукає «контакти в Україні»

Ранок 7 вересня почався з вечірньої (через різницю в часі) проповіді Путіна на Східному економічному форумі у Владивостоку, де він вчергове прочитав мантру про необхідність війни в Україні. В принципі нічого нового не сказав, але можна було помітити декілька важливих принципових речей.

Наприклад, Путін заявив, що «Росія нічого не втратила і не втратить у ході проведення спеціальної військової операції в Україні, країна лише зміцнила свій суверенітет».

Також диктатор відзначив: «ми нічого не розпочали з погляду воєнних дій, а намагаємось лише закінчити те, що почали в 2014 році».

НАСПРАВДІ, по-перше, якщо в обіг вже вводиться слово «не втратила», замість «набула», то справи йдуть гірше нікуди.

А, по-друге: з майже аналогічної фрази Путіна у липні: «ми ще нічого не починали…», зникло «ще». І це перетворило його вихваляння у липні на виправдання у серпні. Замість бравурних погроз: «ще як почнемо!», тепер звучить жалюгідне: «це не ми почали!».

В новій картині Путіна «спеціальна воєнна операція» 2022 року – це щось типу російського контрнаступу після української агресії 2014-го. От тільки не зрозуміло, при чому тоді були Мінські угоди, і хто їх зрештою порушив.

Президент РФ також вважає, що «Захід кинув Росію із зерновою угодою. До країн, що розвиваються, доходить всього 3% зерна, що вивозиться з українських портів, решта йде в країни Заходу».

НАСПРАВДІ, станом на 13 серпня з українських портів вийшли 16 суден із вантажем для семи країн у Європі, Азії та Африці. Серед них було судно з 23 тисячами тонн українського зерна для тих, хто страждає від голоду в Ефіопії. 

За даними Мінінфраструктури України, тиждень тому судно з 23 тис тон пшениці на борту прибуло в африканський порт Джибуті. А президент України Зеленський 6 вересня написав у Twitter, що 28,6 тисяч тон української пшениці «вже найближчими тижнями прибудуть до Сомалі».

Але крім голодуючих суспільств третього світу (зокрема на окупованому з 2014 року Росією Донбасі) Путін не перестає опікуватися також українцями на вільній від загарбника території:

«Москва має підтримувати зв’язок із жителями України, які ненавидять київський режим: їх у країні величезна кількість. На цих контактах будуватимуться російсько-українські відносини».

Крім того, головний «демократ і ліберал» Кремля вкотре нарікав на те, що «влада в Україні довгий час перебуває в руках крайніх націоналістів та неонацистів, які здійснюють там тотальний терор, незгодних із владою там знищують фізично: розстрілюють на вулицях, вбивають без суду та слідства.

НАСПРАВДІ, слова Путіна суперечать не лише тому, як зустрічають російських «визволителів» в Україні, а й опитуванням громадської думки, які проводяться в Україні. Згідно зі статистикою групи «Рейтинг», переважна більшість українців — 81% — стала негативно ставитися до громадян Росії. Ще рік тому цей показник становив 41%. 

Штучний референдум у штучне свято

Мабуть на тлі «переможних» промов вождя його підлеглі озвучили чергову нову дату псевдореферендумів на окупованих українських територіях. Тепер вона це 4 листопада – у так званий День народної єдності, який відзначають в Росії з нагоди звільнення Москви у 1612 році від польсько-литовських військ народним ополченням Мініна та Пожарського.

НАСПРАВДІ, конкретну дату раніше називали – це 11 вересня у так званий Єдиний день голосування.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Псевдореспубліки та псевдореферендуми як зброя російських окупантів

Нагадаємо, принципова позиція українського керівництва щодо можливих переговорів з Росією, про які вона останнім часом невпинно натякає, залишається непохитною: «Якщо окупанти підуть шляхом псевдореферендумів, то для себе ж закриють будь-яку можливість переговорів з Україною та вільним світом, які російській же стороні однозначно будуть потрібні в певний момент».

А щодо любові Кремля до усіляких символічних дат, то 4 листопада – День народної єдності є абсолютно незрозумілим і штучним святом для звичайних росіян.

Той же Турчак володіє віллою у французьких Каннах вартістю 8 млн євро, пише видання «Проект».

До того ж у самій Росії родина Турчака володіє майном на 1,5 млрд рублів. У її власності 14 квартир, 7 земельних ділянок та 5 будинків і дача за 200-500 млн рублів, яка знаходиться на місці секретного полігону оборонного підприємства «Ленінець».

Рік тому за результатами опитування з’ясувалось, що менш ніж 20% росіян мають намір відзначити «свято». А щодо «народної єдності», то навіть пропагандистські видання визнають, що святкувати особливо нема чого.

«Зараз росіяни зовсім не єдині. Існує величезна прірва між бідними та багатими. У нас є глави корпорацій, які щодня отримують по 2 млн рублів. Їхній офіційний заробіток на місяць – 60 млн рублів. А є ті, хто одержує 7-10 тисяч рублів. У США та Європі таких розривів давно немає. І коли нам влада каже, що давайте на честь народної єдності заснуємо свято, це звучить якось лицемірно. Не відчуває наш народ єднання з Олегом Дерипаскою чи Алішером Усмановим».

У зв’язку з тим, що простих росіян із міліардерами з «путінського пулу» поєднати за увесь цей час так і не вдалося, тепер їх намагатимуться штучно поєднати з окупованими українцями. Не вийде.

Угорське п’яте колесо у європейській машині

А ось згаданий Усманов, схоже, є дуже важливою персоною для Путіна. Адже для його виводу з під міжнародних санкцій навіть довелося вчергове заводити угорське п’яте колесо європейської машини.

7 вересня стало відомо, що Угорщина вимагає від ЄС зняти санкції з трьох російських бізнесменів: Алішера Усманова, Петра Авена та Віктора Рашнікова. Будапешт фактично вдався до шантажу.

Якщо вимоги не будуть підтримані, Угорщина нібито відмовиться погоджувати чергові антиросійські санкції.

Нагадаємо, ЄС має ухвалити відповідне рішення вже у першій половині вересня. Досі це вважалося чистою формальністю, і чи стане тепер пропозиція Угорщини на заваді продовженню санкцій, поки неясно.

Раніше Угорщина вже виступала проти обмежень на постачання російських енергоносіїв. Будапешт також закликав ЄС зупинитися і взагалі не запроваджувати нові санкції — це, мовляв, призведе до краху в європейській економіці.

Крім того, Будапешт вже набив руку й на блокуванні особистих санкцій – коли це стосувалось патріарха РПЦ Кирила. І ось тепер Москва прислала Будапешту список нових підзахисних.

Також 7 вересня українські ЗМІ повідомили, що в Угорщині випустили шкільний підручник з географії з антиукраїнським змістом. У ньому автори «позбавили» Україну суверенітету над кримськими горами, повідомивши, що Карпати – єдині гори в Україні, «біля підніжжя яких розташовані історичні угорські міста: Унгвар (Ужгород), Мункач (Мукачево), Хуст».

Також угорським школярам повідомляють, що в Україні йде громадянська війна, до якої Росія, швидше за все, не причетна.

«На сході країни значна частка росіян, а на Кримському півострові вони становлять більшість. Російська та українська мови дуже схожі, а п’ята частина населення розмовляє змішаною російсько-українською мовою. Незважаючи на це, дві етнічні групи часто ворогують одна з одною. Їхнє протистояння також спровокувало збройний конфлікт за Кримський півострів», – стверджують угорські «географи».

Це повідомлення супроводжується малюнком, на якому Україну розривають російський ведмідь та чоловіки у символіці США та Євросоюзу. Школярів при цьому питають: «Кому (з них) має належати Україна?».

НАСПРАВДІ, угорська проблема – дуже болюча. І не тільки через прем’єр-міністра країни Віктора Орбана, який відверто симпатизує Путіну і усіляко йому допомагає.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи пам’ятає Орбан «Сина Саула»

Вона в тому, що в Угорщині, у державі-члені ЄС та НАТО, лише 3% виборців чинної партії влади вважають, що Росія є відповідальною за війну в Україні; решта звинувачують переважно США та саму Україну. Ці дані можуть шокувати, в них справді складно повірити – але це реальність, засвідчена соцопитуваннями.

Екс-заступниця Міністра закордонних справ України з питань євроінтеграції Олена Зеркаль вважає, що «знайти точки дотику можливо, бо угорці це не лише Орбан та його посіпаки. Головне – не припиняти комунікацію та нагадувати, як болісно втрачати людські життя, території та про те, що сьогодні на кону стоїть майбутнє всієї Європи. Ми маємо бути на кожній публічній акції, сперечатися з кожним експертом та журналістом, демонструвати можливості, які Україна пропонує Європі після перемоги. Ми маємо подвоїти дипломатичні та інформаційні зусилля. Не істерити — розповідати і переконувати. Аргументовувати. Шукати партнерів та союзників. Контрнаступ на пропаганду потрібен в Європі вже зараз».

Диктатор хоче Нобелевську премію миру

І наостанок знову про Путіна у Владивостоку та його висловлювання, якими він жонглює в залежності від ситуації.

У своїй промові він торкнувся і Нобелівської премії миру, вважаючи, що вона вже «дезавуйована». І навів приклад екс-президента США Барака Обами.  

«Ось зараз дали нашому громадянину (торік її отримав головний редактор «Нової газети Дмитро Муратов – Ред). Ми знаємо багато випадків, коли рішення приймаються виключно під впливом поточної політичної кон’юнктури. Це не робить честі тим, хто ухвалює такі рішення. Проте ми порадіємо за тих наших громадян, які таку премію одержують».

НАСПРАВДІ, цинізм Путіна в тому, що напередодні в Росії анулювали ліцензію «Нової газети» під надуманим привидом. Реальною причиною стали репортажі журналістки Олени Костюченко про те, що відбувається в Україні. Після цього видання отримало відразу два попередження про відсутність «іноагентського» маркування. 

Цікаво й те, що  майже рік тому Путін, вітаючи Муратова з присудженням премії миру, казав, що в нього гарна компанія  – Горбачов та Обама.

А відповідаючи тоді на запитання Муратова про закон про іноагентів, президент РФ погодився з тим, що в ньому дійсно є «розмиті критерії».

Як бачимо, за рік і критерії стали чіткішими, і Муратов зі своєю газетою фактично став вигнанцем у Росії, а Обама фальшивим лауреатом.

Є відчуття, що Путін просто заздрить Муратову,  Горбачову, Обамі і теж хоче отримати Нобелівську премію миру. Диктатор – вже старий. Йому дійсно примарилося, що він воює за мир у всьому світі. Але при цьому вперто не розуміє, що світ не хоче бути «русским миром».

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Total
0
Shares

Пов'язані статті