Чого можна очікувати від Росії на фронті інформаційної війни?

У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну Кремль щосили намагався заповнити інформаційний простір брехнею та інформаційним сміттям. Спочатку це працювало. Однак українські державні та недержавні центри комунікації швидко прийшли до тями і розпочали інформування громадськості та боротьбу з російською дезінформацією:  92% українців вважають, що Україна зможе відбити напад Росії.

Впевненості у цьому також додає  безсилля російської дезінформації. До такого можна віднести безліч очевидних помилок російсько-українського перекладу, а також замусолені тропи про сало і Бандеру. Схоже, російські фахівці в галузі дезінформації не мають жодного уявлення про сучасну Україну. Розпач, із яким Росія ізолює свій інформаційний простір від зовнішнього світу, вкотре свідчить про поразку кремлівської пропаганди.

Усе це дає підстави стверджувати, що російська пропаганда в Україні зазнала краху. Проте полегшено зітхати ще зарано. Механізм інформаційного захисту України працює завдяки нашій єдності. На жаль, ми зіштовхнулися із низкою випадків незграбної російської дезінформації, які українці охоче тиражували до повномасштабного вторгнення. Сьогодні ж єдність українського народу значною мірою зміцнює інформаційну сталість суспільства. Це означає, що головним акцентом української дезінформації буде підрив цієї стійкості шляхом розколу українського суспільства. Для цього вони тиснутимуть на всі наші слабкі місця, які тільки зможуть знайти. Деякі з цих слабких місць Росія виявила вже давно, і вона не шкодує сил та засобів для того, щоб загострити та посилити їх.

Аналіз українського інформаційного простору дозволяє виділити такі ключові напрямки російської дезінформації нового етапу:

Адаптація звичної російської риторики «Україна – неспроможна держава».  Ці історії звучать уже багато років, але тепер ворог адаптує їх до реалій воєнного часу. Сюди можна віднести чутки про «викачування гуманітарної допомоги» та корупційні схеми. Іншим прикладом є тема мобілізації. Тут посил влади має бути набагато чіткішим, адже повідомлення на кшталт «сусідка сестри моєї дружини сказала, що її сина спіймали на вулиці і відрядили на війну» вкрай шкідливі.

Дискредитація військової та територіальної оборони на місцевому рівні.  Ми постійно бачимо спроби дискредитувати політичних лідерів. Як приклад можна навести заяви про те, що президент України Зеленський залишив країну. Поки що Росія в цьому не досягла успіху, тому було вирішено перейти на місцевий рівень. У соцмережах вже з’явилися вигадані історії про «величезні зарплати» військових територіальної оборони на заході України.

Краще мир за будь-яких умов, аніж активні бойові дії.  Чим більше мирних жителів гине внаслідок нападу, тим наполегливіше пропагандисти намагаються переконати українців у тому, що нам не потрібний Крим чи Донбас, якщо це вимагатиме таких численних жертв. Дуже важливо донести до людей думку, що Росія не зупиниться. Тобто якщо мир не буде укладено на наших умовах, то жодних гарантій безпеки Україна не отримає.

Внутрішньополітичні чвари та негаразди.  Паніка і шок перших днів поступово минають, і тепер різні політичні сили неминуче почнуть (а деякі вже розпочали) виповзати з усіх щілин. Кожна політична сила та кожна людина з політичними амбіціями формуватимуть власну спільноту. Найчастіше такі спільноти відколюються від загальної маси. Росія дуже грамотно розпалює сварки у нашому політикумі.

Мовне питання. Якщо ви вважаєте, що мовне питання остаточно вирішене, на жаль, ви помиляєтеся. Так, це надумана проблема, роздута російською пропагандою, але Росія експлуатуватиме її й надалі. Наприклад, у деяких російськомовних українських групах у соцмережах намагаються створювати токсичні меми про «паляницю» як про слово, за допомогою якого можна розпізнати чужинця. Боти у своїх профілях стверджують, що російськомовні жителі змушені почуватися не зовсім українцями чи зовсім не українцями, бо вони не можуть правильно вимовити це слово.

Розчарування в НАТО, ЄС та міжнародних партнерах України.  2021 року ми в «Детектор Медіа»  реєстрували  неухильне посилення антидемократичної риторики на проросійських сайтах та в профілях. У певний час така риторика стала основою для російських заяв. Реальність є такою, що українці справді очікували більшого від світової демократичної спільноти. Водночас важливо розуміти, що світова спільнота робить для нас дуже багато: безпрецедентну кількість коштів, зброї та товарів для українців, а також надання притулку та допомоги нашим громадянам за кордоном. Звичайно, нам потрібно більше. Політичні лідери нашої держави переоцінюють очікування міжнародної громадськості щодо нас.

Що може зробити кожен українець для опору на наступному етапі інформаційної війни?

Зберігати спокій та боротися, як і раніше. Ми повинні постійно пам’ятати про те, що мета російської інформаційної війни — посіяти розбрат серед українців та відвернути увагу від важливих речей, щоб ми воювали один з одним, а не протистояли Росії. Сьогодні величезне значення має інформаційна стійкість та моральний дух кожного українця. Потрібно пам’ятати про те, що Росія намагатиметься розколоти нас, тому найкраще, що ми можемо зробити, це триматися разом.

Чого можна очікувати від російської дезінформації щодо України?

  • Адаптація наративу «Україна — неспроможна держава»
  • Дискредитація військової та територіальної оборони
  • Заяви про те, що мир на будь-яких умовах кращий, ніж активні бойові дії
  • Спроби зіграти на мовному питанні
  • Спроби посварити Україну з ЄС та НАТО
  • Маніпуляції на місцевому рівні
  • Використання внутрішньополітичних сварок та негараздів у своїх інтересах

Джерело: Ксенія Ілюк, для EU vs Disinfo

Total
0
Shares

Пов'язані статті

Читати

Російський спорт як інструмент гібридної війни: 6 прикладів

Аби позбавити українських спортсменів форми, на якій Крим — український, в Росії раптово згадали про «спорт поза політикою». Це в країні, яка двічі використовувала Олімпійські ігри для прикриття військової агресії проти суверенних держав-сусідів.