Бойові комарі, брудна бомба і втеча Зеленського. Топ-10 найабсурдніших фейків російської пропаганди

Росія, розпочавши збройну агресію проти України у 2014 році, робила ставку на дезінформацію. Російська пропагандистська машина перетворилася на конвеєр з виготовлення фейків, її візитівкою (не рахуючи «візитки Яроша») стала історія про «розіп’ятого хлопчика». Напередодні та під час повномасштабного вторгнення фейкороби працювали ще затятіше, продукуючи брехню різного рівня абсурдності.

Центр стратегічних комунікацій нагадує про найбільш безглузді та цинічні фейки 2022 року.

  1. Біолабораторії, що випускають бойових птахів і комарів. Гримуча суміш конспірології, психозу і відвертого расизму. Тему «американських біолабораторій» російська пропаганда відпрацьовує ще з часів пандемії COVID-19. Якщо у 2020-му ставка була на «штучне походження коронавірусу», то зараз акцентом є «розробка» біологічної зброю, «генетично орієнтованої» на слов’ян. 

Роль засобів доставки цієї зброї виконують начебто спеціально навчені птахи і комахи. Українськими «бойовими комарами» представник Росії в ООН Василь Небензя намагався налякати членів Ради Безпеки цієї поважної організації.   

Без відповіді залишаються два питання: чому ця загрозлива зброя не діє на українців (які, як стверджує пропаганда, чи то «братній», чи то взагалі «один народ» росіянами), і чи залишаться без уваги комах-вбивць буряти, тувинці, народи Північного Кавказу та представники десятків інших етносів, що населяють РФ. 

  1. Українська брудна бомба. Ще одна тема, яку російські пропагандисти актуалізували під час повномасштабного вторгнення. Але, якщо до 24 лютого «брудну бомбу» росіяни шукали в українських «радикалів», то зараз відповідальність за її створення, міністр оборони РФ Сергій Шойгу, поклав на українську владу та наукову спільноту. 

Апофеозом цього абсурду стала гучна заява бойовика «ДНР» Юрія Гагаріна в етері російського телебачення про наміри застосування Україною «сурогатної бомби». Вочевидь, дався взнаки особистий досвід контактів із сурогатним алкоголем.

Насправді, це ніщо інше, як спроба затаврувати Україну державою-терористом. У той час, як терористичну тактику використовує саме РФ. І ядерна загроза також ініційована  державою-агресором.  Удари по ядерній установці «Джерело нейтронів» у Харкові, захоплення Чорнобильської та Запорізької АЕС та розміщення там зброї ‒ ці дії говорять самі за себе.

  1. «Превентивний удар» Лукашенка. Намагаючись вислужитися перед Путіним, білоруський диктатор просував наратив про війну як самозахист, а не напад. Попри обіцянки, Лукашенко так і не показав «откуда на Беларусь готовилось нападение», натомість став персонажем чергової порції мемів.
  2. Втеча Зеленського та заява про капітуляцію. Насправді це не один, а ціла серія фейків, спрямованих на деморалізацію українців. Про те, що президент України виїхав з України (чи принаймні з Києва) у перші дні вторгнення заявляли спікер Держдуми РФ В’ячеслав Володін, «політемігрант» Ілля Кива та десятки анонімних Telegram-каналів. У березні українців спробували налякати: хакерським зламом деяких українських ЗМІ,  невдало зробленим діпфейк-відео з оголошенням капітуляції тощо. Цю брехню президент спростував особисто. 

Наступну хвилю фейкових повідомлень було синхронізовано з масованим ракетним ударом 10 жовтня: росіяни стверджували, що Зеленський переховується в бункері – чи то на Заході України, чи то в Польщі.

Насправді, від початку повномасштабної війни президент України вперше перетнув державний кордон лише наприкінці грудня, щоб здійснити важливий візит до США.       

  1. Українські сатаністи. Про засилля окультних практик серед українських воїнів російська пропаганда розповідає вже не перший рік, і під час повномасштабного вторгнення в інформаційне поле було вкинуто чергову порцію фейків про «сатанинські капища» «Правого сектора» та «Азова». Восени «з’ясувалося», що сатаністи дісталися ще далі: у керівництво НАТО, США, ЄС і звісно ж, України. Кликати росіян у «хрестовий похід» випало очевидному фріку Івану Охлобистіну та російському очільнику Чечні Рамзану Кадирову, як би абсурдно це не виглядало.    
  1. Різанина в Бучі  ‒ це постановка. Після звільнення окупованої частини Київщини, світу відкрилася правда про звірства загарбників проти цивільного населення. Російські пропагандисти відреагували стандартно: вкиданням великої кількості версій, щоб посіяти сумніви та підштовхнути до думки, що «не все так однозначно». Фейкороби цинічно розповідали про «акторів», що «грають загиблих», про те, що мешканців міста вбили чи то українські, чи то британські спецслужби. Так само, російська пропаганда стверджувала, що вокзал у Краматорську, ТРЦ у Кременчуці обстріляла українська армія, називала фейком масові поховання в Ізюмі та численні свідчення про вбивства, катування та інші воєнні злочини в Херсоні.

Насправді, приховати злочини своєї армії РФ не вдалося. І цивілізований світ відреагував: посиленням військової допомоги Україні, новими санкціями та визнанням Росії державою-терористом. 

  1. Уряд продає електроенергію за кордон, поки українці сидять без світла. Аварійні та планові відключення світла в українських містах, пов’язані виключно з  ударами російських ракет та дронів. Але пропагандисти намагаються переконати українців, ніби це – результат чергової змови. Начебто уряд продовжує експорт електроенергії, якої не вистачає самим українцям.

Насправді, після 10 жовтня експорт (продаж електрики закордонним споживачам) було припинено. Натомість відбувається технологічний обмін для балансування в рамках єдиної енергосистеми, розділеної державними кордонами.  Відправляючи тисячі мегаватів до Молдови, Румунії, Словаччини, Угорщини, Україна отримує стільки ж і навіть більше у зворотний бік.  

  1. Польща планує захопити західні регіони  України. Заяви про «штучність» території України та плани її західних сусідів  «повернути втрачене» ‒  давній наратив російської пропаганди, який під час повномасштабної війни почав лунати ще гучніше. Зокрема, Ілля Кива оприлюднив фейкову мапу, видавши її за польську.

Мета таких вкидів очевидна: відбілити Росію, зобразивши європейські країни потенційними агресорами, а Україну failed state. 

Насправді, війну проти України веде саме РФ, українські території окупувала Росія. Інші сусіди не висувають жодних територіальних претензій до України, а Польща є одним з найпослідовніших партнерів України. Варшава довела свою підтримку великими обсягами допомоги: як військової, так і гуманітарної.

  1. Україна провокує продовольчу кризу у світі. Окупація частини територій, замінування та знищення полів і сільгосптехніки, блокування морських портів не могли не позначитися на показниках українського зернового експорту. Очікувано, що відповідальність за це РФ намагалася перекласти на Україну. Насправді, Кремль відверто шантажує світ глобальною продовольчою кризою і голодом. Навіть погодившись на  «зернові угоди» з ООН, росіяни намагалися гальмувати їх виконання
  2. Українські військові ‒ піддослідні кролики для США. Розвиваючи фейк про американські біолабораторії, російські пропагандисти поширювали вигадки про таємні досліди над воїнами ЗСУ, накачування їх експериментальними наркотиками. В анонімних Telegram-каналах розповсюджуються чутки, на кшталт тих, що в Одесі тіла загиблих, перед таємною кремацією, використовують для збору біоматеріалу з невідомою метою.

Брехня є одним з найулюбленіших видів зброї Кремля. Російська пропаганда намагається залякувати, заплутувати, сіяти паніку, недовіру, поширювати теорії змови та посилювати розколи в суспільстві. Але повіривши у власну брехню, путінський режим серйозно прорахувався. Потужну військову і пропагандистську машину Кремля можна і треба перемагати. Україна вже неодноразово це довела і доведе в майбутньому.   

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Медіаверсія матеріалу на сайті УП

Total
0
Shares

Пов'язані статті

Читати

Істеричні факти: що стоїть за реакцією Росії на форму українських футболістів

Синьо-жовті футболки з контуром України та усталеним навіть у міжнародному використанні гаслом «Слава Україні! Героям слава!» — здавалося б, нічого сенсаційного. Але в обрисах — український Крим. Який Росії тимчасово окупувати вдалося, а от переконати світ визнати вкрадене російським — ні. Реакція офіційних осіб Кремля на футболки була настільки ж емоційною, наскільки асиметричною, що вкотре доводить готовність Кремля вхопитися за будь-який привід.