Безславна смерть «Безсмертного полку»: дайджест російської пропаганди за 7-8 травня

РФ однією рукою порушує кримінальні справи за залучення строковиків в Україні, а іншою жене їх в атаку на Харківщині. «Сучасні» танки окупантів потребують застарілого «Контакту». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 7-8 травня.

  1. Чого вартує «проривна броня» російських танків
  2. Що поєднує Псков, Хакасію та Краснодар
  3. Росії знову терміново потрібні строковики
  4. Як помер справжній «Безсмертний полк»

Чого вартує «проривна броня» російських танків

Напередодні параду перемоги, в якому не буде великої кількості військової техніки через втрати в Україні, ЗМІ РФ буквально почали змагання: хто ж краще розповість про те, яке «неймовірне» озброєння є в російській армії і як чудово воно використовується на війні в Україні.

Серед іншого, окремо, наприклад, виділяють  «реактивні» танки Т-80БВМ: «Бойові машини цієї серії ще з радянських часів називають на Заході інакше як «танками Ла-Маншу», маючи на увазі, що за дві доби ті можуть дійти до протоки».

Про всяк випадок: відстань від крайньої російської західної точки – Калінінграду до фактично кінцевої західної континентальної точки перед протокою Ла-Манш французького міста Кале – 1 613 км. Тобто за дві доби треба пройти саме таку відстань.

НАСПРАВДІ, треба просто подивиться на мапу бойових дій на 75 день війни в Україні, і побачити, куди дійшли їхні танки. Додати до цього знищених вже 1130 одиниць і можна скласти уявлення про реальну вартість російської «проривної броні».

До того ж, броні окупантам вже катастрофічно не вистачає. Втрати компенсують швидкою модернізацією техніки минулого століття. Це, як пише телеграм-канал «Можем объяснить», випливає із контракту, який виявлено на порталі російських держзакупівель на модернізацією понад 211 одиниць застарілої військової техніки бронетанковим заводом в Єкатеринбурзі.  Предметом закупівлі вказані «Комплектуючі танків та інших бойових самохідних броньованих машин». 

Підприємству необхідно поставити 53 тисячі одиниць товару. Виходячи з вартості замовлення та профілю підприємства, ясно, це мають бути контейнери динамічного захисту «Контакт-1». Їх вистачить на забезпечення бронезахисту приблизно 230 танків. (Динамічний захист заважає кумулятивним артилерійським снарядам пропалювати броню.)

І начебто нічого такого в цьому немає, якщо не знати, що сучасна техніка вже із заводського конвеєру має бути оснащена такими контейнерами. Але йдеться не про сучасність, а про моделі 1970-1980-х років, які ще не оснащувалися динамічним захистом.

Для розуміння «просунутості» «Контакту-1», зазначимо, що у 1985 року було розроблено вже «Контакт-5». Саме такою бронею оснащені Т-64М, Т-72БВ, Т-72БУ, а також згаданий вище Т-80У «для Ла-Маншу» . 

Можна зробити однозначний висновок, що до екстреної модернізації застарілих танків МО РФ підштовхують серйозні втрати в Україні.

Нагадаємо, серед найболючіших для збройних сил РФ втрат в Україні – щонайменше 74 найновіших танків Т-80, знищених та покинутих ще два місяця тому. А зараз травень. 

Що поєднує Псков, Хакасію та  Краснодар 

Не менш кепські ніж з танками справи у окупантів із особовим складом. Це вже навіть стосується депресивного Кавказу, з його  безробіттям. «Нині на роботу беруть кого завгодно, єдина умова – підписати згоду їхати в Україну. Як м’ясо» говорить співробітник поліції в Інгушетії, де без роботи сидять  29,3% людей. 

НАСПРАВДІ, вже навіть у місцевих безробітних є розуміння, що війна в Україні – це не поїздка за «айфонами». 

У квітні видання «Псковская губерния» повідомило, що 60 місцевих військових на початку війни було виведено до Білорусі, звідки їх мали намір знову спрямувати в Україну. Вони відмовилися і повернулися до Пскова. «Зараз більшу частину з них звільняють, але декому загрожують і кримінальні справи», – повідомляє видання.

Також у квітні журналіст з Абакану Михайло Афанасьєв написав, що «11 бійців ОМОН Росгвардії у Хакасії відмовилися виконати наказ про перетин кордону з Україною та взяти участь у війні. Поліцейські не просто відмовилися підкоритися, але висловили в очі генералу Росгвардії все, що вони думають про «спецоперацію», обґрунтували незаконність наказу та відмовилися його виконувати».

У лютому стало відомо, що 12 краснодарських ОМОНівців з роти «Пластун» відмовилися виконувати вимоги командування про виїзд до України.

Як бачимо, щомісяця з’являються схожі повідомлення. І це свідчить про одне: настає прозріння щодо справжнього характеру  «спецоперації» в Україні. А ми нагадуємо, що краще жити у депресивній Росії, ніж отримати останній у своєму житті антидепресант в Україні.  

Росії знову терміново потрібні строковики

А тим часом факт відправлення російських строковиків на війну до України підтвердила вже Генпрокуратура РФ. Йдеться про щонайменше 300 солдатів, частину з яких вважають «зниклими безвісти». Що означає це формулювання в плані виплати «гробових» ми вже писали

Після перевірки за численними заявами родичів солдатів-строковиків відкрито кримінальну справу проти командира 247-го десантно-штурмового полку зі Ставрополя (між іншим, перший командир цієї в/ч ліквідований захисниками України ще на початку березня).

В офіційній версії слідства зазначено: «командир в/ч 54801 допустив недбалість і не виконав наказ про недопущення солдатів строкової служби до виконання бойових завдань під час спеціальної військової операції в Україні».

НАСПРАВДІ, історія з оборудкою про «підпиши контракт через 3 місяці строкової служби» вже давно відома, але усіляко запреречувалася. Та після оприлюднення численних фактів про загиблих на ракетному крейсері «Москва» робити це стає все важче.

Тому для «галочки» порушують кримінальні справи, і водночас продовжують перекидати строковиків для участі у війні. Зараз, наприклад, вони присутні у складі 217-го парашутно-десантного полку з Іваново, що веде бойові дії на Харківщині.

Як повідомляє українська розвідка, окупанти настільки потребують поповнення, що на адаптацію до бойових реалій їм відводять лише 4 дні. Що з буде з цими десантниками далі – здогадатись не важко.

Як помер справжній «Безсмертний полк»

Можливо, комусь з них «пощастить» стати «портретом на паличці», який понесуть за 150-250 рублів за годину (близько 113 грн 74 копійки) на ході «Безсмертного полку».

Принаймні саме такі розцінки на ринку масовщиків в переддень «всенародного свята» 9 травня.

НАСПРАВДІ, ось так дешево і цинічно завершилося те, що 10 років раніше заснували три журналіста з Томська – Сергій Лапенков, Сергій Колотовкін та Ігор Дмитрієв. Вони запропонували місцевим жителям вийти на вулиці міста у день перемоги та пройти із фотографіями своїх родичів, що воювали у 1941-1945 роках. 

За три роки цю ініціативу швидко підхопила влада.  «Безсмертний полк» пройшов по всій РФ; на акції стали виходити з прапорами різних партій, портретами Сталіна, а «Єдина Росія» приписала собі організацію цього заходу.

А вже цього року воронезький губернатор Олександр Гусєв запропонував приходити на захід із портретами окупантів, які загинули під час вторгнення в Україні. 

Після цього справжні творці «Безсмертного полку» попросили більше не пов’язувати себе з цією акцією і поскаржилися на повну підміну її первісного сенсу.

Своє рішення пояснили тим, що «жодна ідеологія не більша за ідею миру, заради якого десятки мільйонів людей різних країн віддали свої життя під час Другої Світової війни».

Російська влада вважає навпаки. І готова по-блюзнірськи використати загиблих, які у 1941-1945 роках віддали життя, щоб їх нащадки ніколи більше не ставали черговими «портретами на паличці».

Total
0
Shares

Пов'язані статті

Читати

Істеричні факти: що стоїть за реакцією Росії на форму українських футболістів

Синьо-жовті футболки з контуром України та усталеним навіть у міжнародному використанні гаслом «Слава Україні! Героям слава!» — здавалося б, нічого сенсаційного. Але в обрисах — український Крим. Який Росії тимчасово окупувати вдалося, а от переконати світ визнати вкрадене російським — ні. Реакція офіційних осіб Кремля на футболки була настільки ж емоційною, наскільки асиметричною, що вкотре доводить готовність Кремля вхопитися за будь-який привід.