Війна проти України: яку ціну за неї заплатить Росія

Що відбудеться з Росією у разі, якщо вона вирішить почати повномасштабну війну з Україною? Путіну нагадують про безліч невирішених проблем усередині Росії та повні вагони спотворених трупів. Росія вже зазнала трильйонних збитків через окупацію Криму та частини Донбасу. Самі росіяни не горять бажанням воювати за Кремль. Але чи зупинить це Путіна?

Діалог з револьвером біля скроні

Путін 8 грудня назвав «провокаційним» питання журналіста газети «Коммерсантъ», чи збирається Росія нападати на Україну. І дав на нього ухильну багатослівну відповідь, що починалася зі складного речення з протиставним сполучником «але»: «Росія проводить миролюбну зовнішню політику, але…» Далі слідувала «наша пісня гарна й нова» про розширення НАТО, яке загрожує безпеці Росії.

Протиставний сполучник як би натякає, що така можливість принаймні не виключена.

14 грудня, після телефонних розмов з президентом Фінляндії Саулі Нііністе та з президентом Франції Еммануелем Макроном Путін заявив про необхідність «невідкладних» міжнародних переговорів для випрацювання «юридично зафіксованих гарантій» безпеки Росії.

Як уточнюється на сайті Кремля, гарантії, на думку Путіна, мають «виключати будь-яке подальше просування НАТО на Схід» і розміщення у суміжних державах, насамперед в Україні, «озброєнь, що загрожують Росії».

Утім, як зазначало видання Bloomberg 10 грудня, у Кремлі розуміють, що «немає практично ніяких шансів» на те, щоб отримати від Альянсу такого роду гарантії. Представники Білого дому кажуть, що Путін не матиме права голосу щодо майбутнього розширення НАТО. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг також запевнив, що стосунки Альянсу з Україною залишаються незмінними. «Це фундаментальний принцип: кожна нація має право обирати свій власний шлях», – сказав він журналістам у Брюсселі.

Президент Володимир Зеленський на питання газети La Repubblica, чи готовий він відмовитися від ідеї членства України в НАТО в обмін на гарантований відхід російських військ від кордонів, відповів: «Дивно чути від російської сторони прохання про будь-які гарантії, коли стільки обіцянок уже порушено самою російською стороною».

Путін неодноразово дав зрозуміти, що вважає українців одним народом із росіянами, а українські землі – історичними землями Росії. Це його фантомний біль та нав’язлива ідея. Але як далеко він готовий зайти, щоб отримати право розпоряджатися Україною на свій розсуд?

Чимало експертів наводять раціональні аргументи, які мають свідчити проти можливості масштабного військового вторгнення Росії.

Що Путіна, наприклад, дуже влаштовує реалізація мінських угод, щоб окуповані зараз окремі райони Донбасу повернулися до складу України, де-факто будучи підконтрольними Росії. Він таким чином отримає кілька мільйонів українських виборців, які голосуватимуть у російських інтересах, і точно не допустять інтеграції України в НАТО, а вся відповідальність за будь-які соціально-економічні проблеми на цих територіях буде на Україні. І цього Путіну начебто вистачить.

Наводив раціональні аргументи й Андрій Піонтковський, але разом з тим він закликав пам’ятати влучну характеристику, яку колись дав Путіну Борис Нємцов в інтерв’ю українському телебаченню: «Він йо…тий (чокнутий), щоб ви розуміли».

Перекладаючи це дипломатичною мовою, можна сказати, що його дії не завжди піддаються прогнозу, вони можуть бути ірраціональними. Тому неможливо виключати сценарій, який здається божевільним.

На думку Валерія Кравченка, експерта Національного інституту стратегічних досліджень, Москва бачить, що «вікно можливостей» зачиняється – Україна невдовзі може остаточно відірватися. Це змушує її поспішати.

Кравченко припускає, що задумом Путіна може бути створення «альтернативної України» – «проксі», яке увійде до союзу із Білоруссю та Росією.

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння вважає, що єдиний шанс Путіна не втратити Україну – це провести зараз бліцкриг.

«Путін чудово розуміє, що сильний, але не смертельний удар означатиме смерть для того, хто його завдав. Тому або бліцкриг, або він приведе все до повного краху. На тривалу війну Росія зараз не здатна», – каже Бадрак.

«Давайте відпустимо всіх, хто нас не любить»

Отже, гіпотетична ціна, яку може заплатити Росія за війну проти України у разі провалу бліцкригу – повний крах самої Росії. Але Росії, як виявилося, може загрожувати крах навіть без війни з Україною.

9 грудня під час засідання Ради з прав людини Путін несподівано визнав крихкість Російської Федерації. Він дуже знервовано відреагував на виступ режисера Александра Сокурова. У ньому той сказав, зокрема, що у національних республіках «дедалі більше» не люблять росіян і «хочуть розпрощатися» із ними. І про те, як молоді люди на Північному Кавказі кажуть, що у разі війни Росії з НАТО вони не воюватимуть за Росію. А також про наближення «ісламської революції» у Росії.

«Давайте відпустимо всіх, хто не хоче жити з нами в одній державі», – заявив режисер. У відповідь на це Путін сказав, що це «НАТО хоче перетворити нас на Московію», попросив «не будити лихо» і раптом проговорився, що в Росії «дві тисячі територіальних претензій», тому їй може загрожувати «повторення Югославії».

До речі, один із таких територіальних конфліктів Москва вирішила з грацією слона в посудній лавці: посадивши лідерів протестів в Інгушетії проти зміни кордону на користь Чечні на терміни від 7,5 до 9 років. Зокрема голову Ради тейпів інгушського народу. Вочевидь, такі дії не запобігають сценарію «повторення Югославії», а навпаки – прискорюють його.

Сокуров не згадав Україну, але висловився про те, що замість того, щоб вести війни, Росії варто було б зайнятися облаштуванням власних територій.

«Сподіваюся, що й у вас, як у мене, огида до війни та крові. Росія не має воювати… Звертаюся до вас ще раз, як уже казав: настав час зайнятися нам новою Росією… Давайте збудуємо дороги, відновимо російські села, підтримаємо північний бізнес, відновимо охорону здоров’я на Півночі», – благав режисер.

Завуальовано проти війни з Україною виступив і Дмітрій Муратов, редактор російської «Новой газеты», у промові на церемонії вручення йому Нобелівської премії миру. Засудивши «агресивний маркетинг війни» на державних телевізійних каналах, Муратов згадав «інший народ біля інших телевізорів».

«Під час чеченської війни на одному вокзалі стояло на рейках п’ять білих вагонів-холодильників. Біля них цілодобово була охорона. Це був морг на колесах. У рефрижераторах зберігалися невідомі тіла солдатів та офіцерів. У багатьох уже не було облич від прямих попадань чи тортур… І в невеликому будиночку біля колій стояв телевізор. У кріслах, як у залі очікування, сиділи матері та батьки зниклих безвісти солдатів. А оператор із відеокамерою транслював на екран одне за одним зображення тіл. Одне за одним. 458 разів. Стільки військових лежало на полицях цих вагонів у своєму останньому поїзді, що прийшов за маршрутом «Війна Смерть». Матері, які багато місяців шукали в горах і ущелинах Чечні своїх хлопчиків, побачивши на екрані обличчя свого сина кричали: «Це не він! Це ж не він!» А то був він. Нинішні ідеологи просувають ідею смерті за Батьківщину, а не життя за Батьківщину. Не дамо цьому телевізору знову себе обдурити», – казав Муратов.

Як показало дослідження Московського центру Карнегі, росіянами «ідея справжньої великої війни сприймається без ентузіазму»:

«Військові дії на Донбасі 2014 року на тлі тріумфального взяття Криму сприймалися дуже позитивно. Проте, як тільки з’ясувалося, що Донбас і Луганськ – це, делікатно кажучи, дещо інший формат військової операції, набагато кривавіший і руйнівніший… війна перестала радувати, вона почала лякати. І «якщо завтра війна», як у пісні братів Покрасс 1938 року, то в похід нехай збирається професійна армія, але без нашого хлопчика – йому ще інститут закінчувати, а потім шукати роботу, і взагалі, ми на море у відпустку зібралися, яка війна?».

«Втрати Росії будуть відчутними»

На російських телевізійних політичних ток-шоу, де роками завойовували та ховали Україну, як і раніше, її завойовують і ховають.

Військові експерти нижньої ланки закликають терміново вирішити «українське питання»: «Якщо українське питання не буде вирішено зараз, найрадикальнішим способом, то така війна все одно відбудеться, але тоді людські та матеріальні втрати будуть набагато значнішими».

Пропагандисти перекручують заголовки іноземних видань: «NYT: ЗСУ буде знищено за 30-40 хвилин – голова військової розвідки України оцінив шанси країни у разі війни з Росією». Звичайно, що голова військової розвідки цього не казав. Йому приписали слова Роберта Лі, професора Королівського коледжу у Лондоні, який мав на увазі, що «Росія може завдати величезної шкоди за дуже короткий проміжок часу». Але не знищити Збройні сили України за 30-40 хвилин.

У цьому немає нічого нового, все як зазвичай. Привертає увагу інше – обережні голоси, що Росії доведеться теж заплатити чималу ціну. Наприклад, член Ради Федерації від окупованого Криму Сергій Цеков каже, що «ніхто не зацікавлений у збройному конфлікті», крім того, від нього «втрати Росії також будуть відчутними».

The National Interest (TNI) – одне з найулюбленіших американських видань російських пропагандистів і проросійських ЗМІ в Україні. Бо воно часто-густо нахвалює Росію, особливо її військову міць, закликає керівництво США з нею рахуватися, а головне – не жертвувати стосунками з Росією заради України, бо вона того начебто не варта. Його очолює американець радянського походження, який у середині 2018 року став співведучим політичного шоу «Большая игра» на російському державному «Першому» каналі.

Цього разу TNI також виступило зі схожою позицією. Мовляв, якщо Вашингтон відмовиться визнати російські червоні лінії, Путін готовий воювати – і Сполучені Штати мало що можуть зробити, щоб зупинити його.

Але є один нюанс – Росія заплатить ціну: «Хороша новина полягає в тому, що Путін майже напевно розуміє, що вторгнення в Україну призведе до повного розриву відносин із Заходом та зробить Росію залежним молодшим партнером Китаю. Щобільше, він, ймовірно, усвідомлює, що російським силам, швидше за все, доведеться мати справу з партизанським опором на окупованій українській території, і що неокуповані частини України можуть стати місцем перебування військ США та НАТО в довгостроковій перспективі. Сумнівно, що такі результати він вважає привабливими».

Трильйонні збитки

За підрахунками військово-політичного оглядача Олександра Коваленка, Росія вже заплатила чималу ціну за вторгнення.

«З 2014 року втрати ВВП Росії становили понад $5,56 трильйона. Це ціна окупованої частини Донбасу, це ціна окупованого півострова Крим, це ціна, яку платить економіка Росії вже як сім років поспіль. І ось, просто цікаво, воно того варте?» – ставить питання Коваленко.

Total
1
Shares

Пов'язані статті

Читати

«Правильне» російське кіно: 8 ознак

«Поза політикою»: чому немає російського кіно без пропаганди та маніпуляцій? Український актор Віталій Салій отримав нагороду від національної…