Навігація та корисні матеріали
Гундяєв хотів «абстрагуватись від геополітики», але не зміг. Російські губернатори їдуть на окупований Донбас за «живим товаром». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 4 травня.
- «Зрада» від російського рабина
- «Вівтарний хлопчик» служить вірно
- Екс-десятник «МММ» відроджує кріпосне право
- Пропагандисти потребують артистів
- Що найцікавіше в брехні про «чорну магію українських мінометників»
«Зрада» від російського рабина
Почнемо з того, що мало б закінчитися ще у 1945 році, але не закінчується ось уже третій день поспіль – «єврейського питання». У боротьбу зі «світовим сіоністським заколотом» проти Росії вчергове вступила офіційний представник її МЗС Захарова, яка заявила, що в Україні «пліч-о-пліч з бойовиками «Азова» воюють ізраїльські найманці». А реакцію Ізраїлю та багатьох країн на антисемітські висловлювання свого боса Лаврова вона назвала «підлістю».
НАСПРАВДІ, трапилась «зрада». І там де, здається, її не чекали. «Підлість» Ізраїлю підтримав і головний російський рабин Берл Лазар, який назвав «недоречним» проводити будь-які порівняння між Голокостом та поточними подіями в Україні. Він сказав, що такі порівняння «принижують заслуги героїчних солдатів, які звільнили Аушвіц».
Але перепрошувати, звичайно, ніхто не збирається. Вибачення – це значить визнати свою неправоту та слабкість. У Кремлі поки що вдають із себе «сильних». І граються у гру до кінця. До якого, поки що невідомо. Адже з тією ж «денацифікацією», як з’ясувалося, нічого не виходить.
Тому вже не здивує, якщо в процесі «стерилізації» режисери «Росії майбутнього» змусять літеру Z на одяг нашити. Тих євреїв, кого «стерилізували». Якщо вже йти по кальках попередників, то у всьому. До речі, за спостереженнями багатьох аналітиків, Росія зараз знаходиться там же, де й Німеччина у 1939-му.
Ось Сергій Глазьєв, економічний радник Путіна з 2012 до 2019 рік (який, до речі, народився у Запоріжжі), вважає, що влада України спробує заселити Донбас євреями, а Росія цьому має запобігти.
«Вівтарний хлопчик» служить вірно
На відміну від «головного рабина всея Руси» (як називали в росЗМІ Берла Лазара), інша «духовна особа», громадянин Гундяєв, зраду собі не дозволяє. Вірно служить. Не у церковному, а кремлівському сенсі цього слова. Хоча й отримав справжнього прилюдного ляпасу від папи Римського Франциска.
В інтерв’ю італійській газеті Corriere della Sera понтифік розповів про свою розмову з патріархом, що відбулася ще 16 березня. За словами Франциска, він вислухав від начальника РПЦ 20-хвилинну лекцію про причини російського вторгнення в Україну. «Він зачитував з аркуша. Я відповів: Брате, ми не державні чиновники, ми повинні говорити не мовою політики, але мовою Ісуса… Тому маємо шукати шляхи до миру, ми маємо зупинити війну. Патріарх не повинен опускатися до рівня путінського вівтарника», – розповів понтифік.
Російська патріархія негайно заявила, що заяви понтифіка «навряд чи сприятимуть налагодженню конструктивного діалогу між Церквами, який особливо необхідний сьогодні».
НАСПРАВДІ, Папа Римський щонайменше тричі просив Путіна забезпечити гуманітарний коридор для евакуації цивільного населення з Маріуполя. Про це повідомляє італійське видання Il Messaggero.
В евакуації, яка планувалася ще на кінець березня, мав особисто брати участь апостольський нунцій в Україні монсеньйор Вісвалдас Кулбокас разом із представником московського патріархату. Але в останній момент російська влада відповіла відмовою.
Друга спроба мала відбутися напередодні Великодня. Для цього папа збирався відправити до Маріуполя свого довіреного кардинала з гуманітарних місій поляка Конрада Краєвського. Російська влада і цього разу відклала рішення, а потім повідомила, що не гарантує безпеку.
В третій раз папа Римський був готовий вислати за маріупольцями корабель під прапором Ватикану. І знову марно.
Питання: скільки разів це просив зробити Путіна той же Кирил? Скільки кораблів (чи хоча б одну свою розкішну яхту) він готовий був послати в Маріуполь?
Кого зі своїх митрополитів (наприклад, Тихона, якого називають духовником Путіна) він був готовий направити на «Азовсталь»?
Адже Гундяєв сам сказав у розмові з Франциском: «Моя паства знаходиться по обидва боки протистояння, це здебільшого православні люди… Тому я хотів би, абстрагуючись від геополітичної складової, поставити питання про те, як ми і як наші Церкви можемо вплинути на стан справ?».
Як бачимо, він так і не зумів «абстрагуватись від геополітичної складової». І тому для великої кількості мирян (і не тільки в Україні) Гундяєв залишається «патріархом війни». Не слід дивуватись, що його також збираються занести у європейські санкційні списки. Така вже «геополітична складова». І така вже його доля – залишитися в історії «вівтарним хлопчиком Путіна».
Екс-десятник «МММ» відроджує кріпосне право
А тим часом у понівечений Маріуполь, який вже двічі за останній час «брав» міністр оборони РФ Шойгу (вперше він про це доповів 21 квітня), прибув новий «донбаський» призначенець Путіна (замість Козака), перший заступник керівника АП РФ Кирієнко. Прибув для підготовки чогось на кшталт параду перемоги. Для цього аврально ведуть «запеклі бої на «Азовсталі» і паралельно чистять вулиці від завалів і трупів. А що ж роблять із тими мирними жителями міста, яких депортували в Росію?
НАСПРАВДІ, розселяють по депресивним районам. Один з них – селище Врангель, що в декількох годинах їзди від Владивостока. Тут розташовано найбільший у РФ спеціалізований термінал із високотехнологічної перевалки вугілля.
«Привезли як є, з підвалів, з-під бомбардувань. У зимовому одязі, з порожніми руками. У них немає сезонного одягу та елементарних речей для повсякденного побуту. (Навіщо везли так далеко – треба запитати губернатора, він розглядає цих і так постраждалих людей як робочу силу та повідомляє про плани завезення кількох тисяч людей. Ред.). Насправді люди змучені і більшість має проблеми зі здоров’ям…».
Тож можна очікувати, що скоро на всіх телеканалах Росії з’являться бадьорі маріупольці, яких нарешті звільнили від жахів нацизму, і тепер вони працюють у мирі та спокої, за що дуже вдячні губернатору Приморського краю Кожем’яко та особисто Путіну.
До речі, Кожем’яко був на Донбасі на Великдень. За офіційною версію, «підтримати хлопців із Далекого Сходу, які у лавах російської армії звільняють Україну від нацизму… З собою привіз для бійців великодні паски…».
А вивіз, як з’ясувалось, щонайменше 300 маріупольців.
Також відомо, що їх вивозять в Пензенську область (1130 км від Маріуполя). І тут на місцевих волонтерів, які допомагають примусово вивезеними громадянам України, «наїхали силовики».
У Пензенську область ще два тижні тому завезли 500 громадян України з тимчасово окупованих територій.
Місцевий губернатор Олег Мельниченко також їздив на Донбас «з особистим візитом до Дениса Пушиліна і з 50 тонами гуманітарної допомоги».
Таке відчуття, що Пушилін влаштував (з височайшого дозволу) біржу підневільної праці. І його перші слова на МММ-вському славнозвісному відеороліку, що він «отримав управлінські, реферальні бонуси…» тепер заграли новими зловісними фарбами.
Схоже на те, що разом із відновленням рекрутської повинності, в Кремлі вирішили повторно запровадити і кріпосне право. Що ж, «духовні скрєпи» повертаються у Московію в своєму первозданному вигляді.
Пропагандисти потребують артистів
Є на «звільнених» територіях і власний кріпосний театр. Який постійно поповнюється новими акторами. Ми вже писали про те, що трактористи та шахтарі (які повстали у 2014 році, як стверджує Путін), схоже, закінчились і в бій ідуть музиканти.
Але пропагандистський спектакль на цьому не завершився. Ось Захар Прилєпін публікує пост, як «актори луганських театрів разом із усім своїм народом служать: воюють у прямому значенні і замість цих артистів важко уявити когось із наших».
НАСПРАВДІ, давно відомо про непозбувну бентегу Прилєпіна з приводу залучення головних зірок російської сцени до бойових дій. Якихось концертних бригад, виступів в окопах «у перервах між боями» і таке інше. Адже, на його думку, дещо неканонічна боротьба з нацистами виходить. Чичерина так схожа на Клавдію Шульженко як Петросян на Аркадія Райкіна (єврея, до речі, сина якого – Костянтина за засудження війни в Україні усунули від керівництва «Школи Райкіна»).
Тиша в російських окопах має кілька пояснень. Одні мовчать, інші просто виїхали з Росії, треті відкрито висловлюють свою позицію щодо Прилєпіна і його агітпропу словами Станіславського: «Не вірю!»
Що найцікавіше в брехні про «чорну магію українських мінометників»
Адже, як можна вірити, наприклад, сеансу «чорної магії з її подальшим викриттям» від «РИА Новости»? Нормальних «булгакових» зараз там днем з вогнем не знайдеш. Тому й складають вони на колінці свої провінційні байки про те, як «мінометники ЗСУ на околиці села Трьохізбенка Луганської області намагалися «освятити» зброю та робили позначки кров’ю…». Булгаков сказав би з цього приводу просто: «Найцікавіше в цій брехні те, що це — брехня від першого до останнього слова».
НАСПРАВДІ, після того, як пропагандисти виявили у середині квітня «сатанинське капище «Правого сектору» минуло вже чимало часу. Багато хто навіть і хвилюватись почав. Бо нічого нового на окультну тему не з’явилося. Взагалі, провінційність всього того, що роблять російські пропагандисти в Україні викликає огиду і бажання піти з вистави їх кріпосного театру.
Дивно інше: як взагалі це може працювати на головних споживачів цієї «продукції» – росіян, які в переліку своїх улюблених книг називають саме «Майстра і Маргариту».
Схоже, проблема в тому, що вони і після «обіду читають радянські газети». Що ж, в українців для росіян погані новини: «Аннушка уже не только купила подсолнечное масло, но даже разлила…».
Знайшли помилку? Виділіть текст на натисніть комбінацію Ctrl+Enter.
