Росія у хороводі мрій про минуле: дайджест російської пропаганди за 11-12 червня

Кремль створює власну «велику вісімку» та намагається «затрофеїти» українську мову. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 11-12 червня.

  1. Путін офіційно оголосив про кінець прав людини
  2. Москва вигадала свою G8, про яку ніхто не знає
  3. У РФ взялися за українське «мовне питання»
  4. «Росія спрямована у майбутнє» їздить по колу

Путін офіційно оголосив про кінець прав людини

Ще 15 лютого під час однієї з останніх пропагандистських «артпідготовок» перед вторгненням, Путін заявив, що «в Україні масово та систематично порушуються права людини…». Звичайно, це було лише приводом. Він так їх «захищав», що за неповних чотири місяці Росія сама остаточно попрощались з захистом прав людини у своїй країні. 

11 червня Путін підписав закон про невиконання рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), ухвалених після 15 березня 2022 року.

НАСПРАВДІ, ЄСПЛ був останньою незалежною інстанцією, в якій росіяни могли оскаржити рішення російських судів або скаржитися на порушення своїх прав владою. Усі держави-члени Ради Європи взяли на себе зобов’язання виконувати рішення ЄСПЛ.

Борг Росії за рішеннями ЄСПЛ перед своїми громадянами та іноземцями становить близько €74 млн. На даний час Росія не виконала рішення щодо 2030 справ.

15 березня МЗС РФ оголосило про те, що Росія вийшла з Ради Європи і денонсує Конвенцію про захист прав людини та основних свобод.

Якщо виходити з того, що Конвенція надає право на:

  • на свободу та особисту недоторканність,
  • справедливий судовий розгляд,
  • повагу до приватного та сімейного життя,
  • свободу думок, совісті та релігії,
  • свободу зборів та об’єднань 

Стає цілком очевидним чому Москва вирішила це зробити. Захищати те, чого в Росії немає, безглуздо навіть з формальної точки зору.

Уповноважена з прав людини в Росії Москалькова представила 480-сторінкову доповідь, присвячену підсумкам роботи у 2021 році. Серед іншого, у її доповіді виділено скарги на пенітенціарну систему, кількість яких збільшилась на 35% у порівнянні з минулими роками.

З цього приводу, особливо цинічно виглядає те, що наприкінці тижня в Росії був визнаний іноземним агентом (фактично опинившись поза законом) «Комітет проти катувань».

«Таким чином влада дає чіткий сигнал, що катувати в Росії можна, а ось допомагати постраждалим від катувань – шкідливо…», – сказав  колишній голова Комітету Сергій Бабинець.

За 21 рік існування Комітет виграв у держави 78 справ про порушення прав людини в тому самому ЄСПЛ, домігся виплати понад 297 млн рублів компенсацій та відправив на лаву підсудних 159 російських силовиків, які катували та били затриманих. Тепер все закінчилось. 

Москва вигадала свою G8, але про неї ніхто не знає

Путін, про якого говорять, що він прийшов до влади в країну, яка входила до G8, а залишить її на узбіччі цивілізації, продовжує мріяти про новий світовий порядок.

Нагадаємо, Росію вигнали з G8 після незаконної анексії Криму в березні 2014 року.

І ось 11 червня 2022 року спікер Держдуми Володін окреслив новий геополітичний орієнтир Росії на створення так званої «Великої вісімки». Складається вона з країн, що, як заявили у Москві, не підтримали антиросійських санкцій: Китай, Індія, Індонезія, Бразилія, Туреччина, Мексика та Іран.

Далі – більше: в Росії вже анонсують і аналог G20. До розширеного союзу, як вже мріють прокремлівські політологи, можуть увійти і африканські держави з невисоким рівнем життя та країни Південної Америки, які, мовляв, також перебувають у важкому становищі.

НАСПРАВДІ, ніякої нової G8, звичайно, створено не буде, але російські пропагандисти подають це як про доведений факт. Оперують, звичайно, цифрами. І при цьому, як завжди, маніпулюють.

Володін вирішив порахувати сумарне ВВП за ПКС (паритет купівельної спроможності). І вийшло, що «нова вісімка» випереджає «стару»  на майже 10 трлн доларів, або ж 24,4%.

Щоправда, внісши Росію до списку «старої вісімки», їх ВВП за ПКС він вирішив туди не враховувати. А вже у «новій вісімці» врахував.

До того ж дані, які він наводить у таблиці – за 2021 рік, ще до введення санкцій проти Росії. А за даними МВФ, РФ втратить шосте місце серед економік світу вже за два роки. Її випередить за паритетом купівельної спроможності та сама Індонезія. 

Тому намагання РФ вирішити свої проблеми за рахунок коаліції проти США зрозумілі, але безперспективні.

По-перше – Бразилія, Китай, Мексика, Індія та країни Південної Америки давно вже запрошуються на зустрічі канонічної G8, сформувавши так звану «G7+5».

По-друге, усі вони, звісно, входять до «G-20». Створювати щось нове на догоду Росії, яка водночас: потерпає від санкцій, мріє про світову велич і про те, щоб «втерти носа англосаксам» – навряд чи хтось буде. Про що б там у Кремлі не мріяли. Достатньо поглянути на товарообіг між цими державами та США з ЄС.

У РФ взялися за українське «мовне питання»

Нещодавно у роспропагандистському сегменті Telegram виникло питання: «Чому перекладачі ООН кажуть не «на Україні», а «в Україні?»

До дискусії підключився Полянський – перший заступник постпреда РФ в ООН. За його словами, «у будь-яких письмових документах ООН має дотримуватись норм російської мови, тобто використовувати поєднання «на Україні»… Якщо ви раптом знайдете письмовий документ ООН із поєднанням «в Україні», дайте нам знати, ми вимагатимемо виправити переклад».

Бачите, як їм болить «в/на Україні». З’ясувалося, що їм взагалі болить вся українська мова.

Глава RT Сімоньян заявила, що не хоче віддавати її Зеленському: «Будь ласка» я говорю приблизно все життя, так само як «німа за що», «бачили очі, що купували» і ще кілька моїх улюблених кубанських фраз… І не збираюся дарувати цей ніжний і влучний суржик (а по-нашому — балачку), який я знаю з дитинства, якомусь Зеленському, який вивчив його спеціально до виборів», — написала вона.

Нагадаємо, Скабєєва якось також намагалась похизуватись своїм знанням української мови, заявивши, що паляниця – це «клубника».

НАСПРАВДІ, усе це на перший погляд здається досить дивним зважаючи на те, що один зі стовпів російської пропаганди: «України як і української мови не існує» в РФ ніхто не скасовував.

Голова Міносвіти Росії Кравцов заявив, що навчання української мови у школах тимчасово окупованих Херсонської та Запорізької областей залишиться. Хоча російська буде основною та обов’язковою для шкільної програми.

Прес-секретар Путіна Пєсков заявив, що «українська мова залишиться на території Донбасу… Щодо окремих районів, то… все залежатиме лише від вибору людей».

Чи свідчить це про те, що російські імперці порозумнішали і стали застосовувати тонші підходи для поневолення України? Навряд чи, бо вже маємо історичний прецедент більш ніж сторічної давнини.

Це вирізка з газети 1919 року зі зверненням головнокомандувача російських білогвардійців Антона Денікіна «До населення Малоросії».

Денікінці, як і нині путінці, не визнавали існування українського народу і не розуміли його національних прагнень. Але при цьому хотіли здаватися «лібералами», тож з «барського плеча» жалували «тубільцям» право між собою спілкуватися місцевою говіркою і навіть факультативно викладати її в школах, «якщо знайдуться бажаючі». З одночасним визнанням панівного статусу саме російської мови.

Чи допомогли такі «щедроти» російським імперцям зберегти контроль над Україною сто років тому? Ні. Денікінці програли і ганебно втекли з української землі. Туди ж дорога і путінцям.

Тим часом російською пропагандою просувається новий наратив, суть якого зводиться до гасла «затрофеить мову». Трофеїти намагаються не лише мову, але й творчість.

Ксенія Туркова на «Голосі Америки» наводить приклад відеокліпу під назвою «Пливе Кача», знятий на руїнах «Азовсталі». На його початку виконавиця, загорнута в триколор, співає: 

Туркова вважає, що ця пісня демонструє одразу кілька рівнів пропагандистського віддзеркалення. По-перше, сама назва «Пливе кача» відсилає до символу Революції Гідності. Виконавці «привласнюють» її, виконують свій, «правильний», на їхню думку, варіант. По-друге, повністю запозичена з українського дискурсу і теза «не віддамо мову». Однак в російському медійному просторі цей раптовий меседж виглядає поки що абсолютно штучним.

А поки росіяни зайняті пошуками чого б їм іще «віджати» і «затрофеїти» в Україні, у них провисає основний напрямок –  «денацифікація». Кадиров, схоже, це відчуває і тому пропонує переключитися вже на «дешайтанізацію України».

 «Росія спрямована у майбутнє» їздить по колу

І наостанок про День Росії 12 червня. На тимчасово окупованих територіях це російське свято відзначали автопробігом. Про совковість влаштованих окупантами церемоній свідчить навіть цитата:

НАСПРАВДІ, як засували фактчекери з каналу «Можем объяснить», на автопробіг «вдячних луганських шахтарів» машини переганяли з російських регіонів, зокрема, з Чувашії.

«Для показухи два автомобілі проїхали понад 1500 км, щоб засвітитися на 30-секундному відео», яке розповсюджували відповідні канали. Ще одну машину, судячи з напису «Первинна медична допомога», організатори акції реквізували. Марш настільки безглуздий, що навіть здерти наклейку не вистачило мізків», – резюмує автор розслідування.

З огляду на те, що 12 червня московське метро запустило тематичний потяг «Росія спрямована у майбутнє», який ходив по колу, очікувати чогось дійсно проривного у російському наративному креативі не варто. Вже сто років усе у них ходить по колу. У безкінечному історичному хороводі мрій про майбутнє. Але з головою повернутою у минуле.

Total
0
Shares

Пов'язані статті