Обстріл лікарні в Новоайдарі та проблема російських злочинів проти української медицини

Нещодавно російська уповноважена з прав людини Москалькова зобразила турботу про мешканців окупованих українських територій: мовляв, 28 січня від удару ЗСУ по лікарні смт Новоайдар Луганської області, де знаходилися поранені російські військові, постраждали також і цивільні мешканці.

Звісно, російський омбудсмен удостоїла своєю увагою цю одну з безлічі трагічних подій розпочатої її країною війни не через співчуття до жертв, а в рамках кампанії інформаційного протиборства з Україною.

Адже тема лікарень досить чутлива для міжнародної спільноти, і звинувачення у наміреному обстрілі медичного закладу звучить досить резонансно.

Крім того, росіянам необхідно чимось крити неприємний для них потік новин про їх власні воєнні злочини проти мирних мешканців та цивільної інфраструктури.

З жовтня минулого року Кремль офіційно оголосив воєнною ціллю критичну інфраструктуру України, передусім енергетичну. Періодичні знеструмлення цілих міст та областей України внаслідок масованих ракетних атак Росії спричиняють не лише побутові незручності. Для багатьох медичних закладів з реанімаційними, пологовими та ковідними відділеннями наявність світла – це питання життя та смерті їх пацієнтів. І лише завдячуючи насиченням України паливними генераторами, вдалося уникнути багатьох трагедій за час російської кампанії проти енергомереж.

Лікарі та пацієнти Київського пологового будинку №3 у бомбосховищі. Фото Сергія Бакшеєва

На жаль, і прикладів прямих влучень росіянами у медичні заклади України не бракує. Вони почалися ще в перші місяці повномасштабної агресії.

  • 24 лютого загарбники поцілили в лікарню у Вугледарі, внаслідок чого було четверо загиблих і 10 поранених
  • 9 березня авіаційним ударом зруйновано пологовий будинок №3 в Маріуполі. Тоді світ облетіли кадри породіллі, яка загинула разом з дитиною.
  • 11 березня росіяни обстріляли будинок пристарілих у Кремінній, вбивши десятки його мешканців.
  • 14 липня стався ракетний обстріл Вінниці. Серед постраждалих об’єктів – медичний центр «Нейромед», в якому загинули двоє лікарів та мати з 7-річним сином.

Російські обстріли лікарень і пологових не припиняються ні на мить. Особливо дістається медзакладам у прифронтових Херсоні та Куп’янську. Від обстрілів останнім часом постраждали також заклади у Вовчанській громаді на Харківщині, в Часовому Яру і Кураховому на Донеччині. 

Обласна клінічна лікарня у Херсоні після обстрілу 29 січня. Фото СУСПІЛЬНЕ

У Херсоні тільки за останній місяць було чотири атаки: 11 січня – пологовий, 16 січня – обласна дитяча клінічна лікарня, 24 січня – пологовий та поліклініка, 29 січня – обласна клінічна лікарня.

Наприкінці листопада мати ховала свого сина в Запорізькій області. Він народився у Вільнянську і прожив всього два дні, перш ніж у пологове відділення потрапила російська ракета.

Похорон жертви обстрілу пологового відділення у Вільнянську. Фото The Washington Post

Всі ці факти не цікавлять уповноважену з прав людини Москалькову, оскільки компрометують Росію замість того, щоб грати проти міжнародної підтримки України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська війна з українськими цвинтарями

Між тим, вже навесні минулого року було зрозуміло, що росіяни не зупиняться перед атаками медичних установ. 5 травня Міжвідомчий координаційний штаб РФ з гуманітарного реагування заявляв про нібито розміщення Україною опорних пунктів і складів боєприпасів у лікарнях Харкова, Слов’янська, Одеси та Лисичанська. Таким чином, окупанти легітимізували їх для себе як воєнні цілі.

У цьому випадку вже традиційно, росіяни звинувачують Україну в своїх власних гріхах. Адже з тимчасово окупованих територій надходить багато відомостей про використання цивільних медичних закладів України саме російськими загарбниками.

Через байдуже ставлення до свого особового складу путінських командирів, їх тактику завалювання трупами українських позицій, наплив поранених окупантів значно більший, ніж мають змогу прийняти їх польові шпиталі. 

Тому вони займають койкомісця у цивільних медичних закладах. У зведеннях Генштабу регулярно згадуються лікарні в окупованих Донецьку, Луганську, Новопскові, Новій Каховці, Каланчаку, Василівці, Дніпрорудному. В Луганську поранених росіян госпіталізують навіть у гінекологічному та пологовому відділеннях.

Звісно, наплив таких «пацієнтів» створює проблеми з доступом до медичних послуг для місцевого населення. В Горлівці, Луганську, Катеринівці та Біловодську на Луганщині деякі лікарні були повністю перепрофільовані в російські військові госпіталі. В інших скасовуються і переносяться на невизначений термін планові операції цивільним.

З окупованих територій повідомляють, що серед поранених найманців з ПВК «Вагнер» чимало ВІЛ-інфікованих, хворих на сифіліс, туберкульоз та пневмонію, що створює додаткові ризики для епідеміологічної ситуації в окупації.

Під час російсько-української війни проблема безпеки медичних закладів та охорони здоров’я загалом є болючою і справді потребує міжнародного втручання, зокрема таких організацій як Міжнародний Комітет червоного хреста. Це все було зрозуміло і без звернень Москалькової.

Що ж до жертв лікарні в Новоайдарі, то цей випадок, як і інші, потребує всебічного незалежного розслідування. І це розслідування невдовзі відбудеться. Якщо тільки Росія допустить на підконтрольну їй територію незалежних розслідувачів.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Total
0
Shares

Пов'язані статті