Наступні дні і тижні після Давосу: дайджест російської пропаганди за 27-29 травня

Росію хоч і не покликали на Давоський форум, але її дух витав на ньому. Настільки сильно, що це помітив голова МЗС України Дмитро Кулеба. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 27-29 травня.

  1. Захід не кине Україну
  2. Шольцу набрид наратив про «колективний Захід»
  3. Російські «матроси» з краденим зерном
  4. «Таємна зброя» українців

Міністр закордонних справ Україні Дмитро Кулеба за підсумками нещодавнього форуму в Давосі розповів про головні російські наративи, які звучали на ньому. При цьому він попередив, що «наступні дні і тижні Росія їх дуже активно буде розкручувати».

Ми вже писали про те, як українці відповіли ветерану realpolitik Генрі Кіссинджеру, який у тому ж Давосі закликав Захід змусити Україну піти на переговори на умовах Росії. Цю ідею підтримав ще один дідусь світової політики екс-прем’єр Італії Сільвіо Берлусконі.

Захід Україну не кине

Але тиск Москви буде посилюватись передусім на діючих західних політиків, які залежать від своїх виборців.

Отже перший російський наратив звучить так: «Дарма Україна чинить спротив, тому що Захід її все одно кине напризволяще, тому не треба ні на що сподіватися».

НАСПРАВДІ, про те, що цього не відбувається говорить, щонайменше декілька фактів. Давайте з боку «колективного Заходу» (про цей наратив трохи нижче) візьмемо його очільника (теж з кремлівського наративу) – США.

29 травня Пентагон оприлюднив фото чергової партії військової допомоги ЗСУ – буксируванні 155-мм гаубиці M777 британського виробництва.

З кінця лютого Вашингтон поставив Україні 23,8 тисяч тонн озброєнь та військової техніки, що випливає із даних Транспортного командування збройних сил Сполучених Штатів.

Зокрема, з континентальної частини США було перекинуто 23942 протитанкових керованих ракет, 1033 зенітних ракетних систем і 1468 ракет до них, 90 гаубиць, 174173 артилерійських снарядів, 9 вертольотів, 33 радарів і 7888 автоматів та пістолетів. Крім того, Україні було направлено близько 68,5 тисяч бронежилетів та 50 тисяч касок. Загалом з 24 лютого США направили Україні військову допомогу вже на суму $3,9 млрд.

Станом на 10 травня, нагадаємо, 36 країн виділили Україні $64,5 млрд, в тому числі $34,7 млрд на військову складову, $18,5 млрд на економіку, $12,5 млрд на гуманітарні потреби. 

Такі гроші не надають, щоб потім кинути. Доведено першим ленд-лізом 1941-1945. 

Шольцу набрид наратив про «колективний Захід»

Другий наратив, який озвучив Кулеба: «Наша країна відтягнула на себе увагу світу від розв‘язання інших проблем. У світі багато горя і біди, а Захід зосередився на Україні».

Саме звідси регулярні повідомлення росЗМі про «продуктові картки» у Франції, «голодні бунти» у Великій Британії, «пальне по талонах» в Італії та «нестачу дитячого харчування» у США.

Але Європа – не головна ціль пропагандистської атаки. Таким чином росіяни намагаються підбурювати Африку та Близький Схід, частково Азію. Кулеба говорить про те, що з цим наративом потрібно добре працювати, тому що «ця схема заходить». А заходить вона тому що її заводять.

НАСПРАВДІ, у Росії величезна кількість ресурсів витрачається на пропаганду та підривну діяльність у країнах Азії, Африки, Латинської Америки та Європи.

Коли йдеться про підтримку України, одразу згадують наративи про «нацистів». І впроваджують їх люди навіть не з Росії. Наприклад, один з найближчих соратників прем’єра Угорщини Віктора Орбана Жолт Баєр просуває в місцевих медіа тезу про те, що Україна є аналогом нацистської Німеччини. Найвпливовіша газета урядового пулу «Модяр Немзет» оприлюднила зміст нещодавнього відеоролика Баєра.

У ньому він, окрім іншого, поставив під сумнів існування української культури та української нації як такої, проілюструвавши свої слова зображенням з російськими наративами про те, що території України нібито не є українськими, а буцімто відібраними або отриманими у Росії та Польщі.

«Якщо приберемо російську культуру з української, то те, що залишиться, буде жалюгідно дрібним і дурним», – вважає Баєр.

Тому, коли Орбан блокує 6-й пакет санкцій Євросоюзу проти Росії, пояснюючи це енергозалежністю своєї країни, потрібно розуміти, що залежність ця в тому числі (або багато в чому) –  ментальна. І нагадуваннями про придушення радянськими військами Угорського повстання 1956 року цю залежність не подолати. Принаймні, поки що.  

І якщо таке відбувається в Європі, то що казати про Африку, Азію, Латинську Америку. Де, як пояснює російська пропаганда, «прості люди потерпають від колективного Заходу, який через Україну наражає їх на голодну смерть».

Цей наратив про «колективний Захід» набрид навіть канцлеру Німеччини Олафу Шольцу. «Путін завжди говорить про нас як про колективний Захід. Він намагається звинуватити у голодній кризі, яку спровокувала розпочата ним війна, тих, хто підтримує Україну… Дії Росії в Україні спрямовані не лише проти України, а й взагалі проти цінностей західної демократії», – заявив Шольц.

Відповідь він отримав у прайм-тайм з федерального каналу «России-1» із черговою погрозою ядерною зброєю та словами: «Хто ти є, виродку?».

Після такого 29 травня Німеччина надала Україні 1 мільярд євро допомоги.

Російські «матроси» з краденим зерном

«Єдина проблема, чому у світі розгортається продовольча криза, – це санкції, які наклали на Росію», – так сформулював Кулеба третій російський наратив після Давосу. 

Путін його просував під час спільної телефонної бесіди з президентом Франції Макроном і канцлером Німечиини Шольцем. Ось який вихід з продовольчої кризи пропонує Кремль.

НАСПРАВДІ, усе це виглядає наступним чином. «Я вкрав у сусідньої країни частину її території. За це отримав санкції. Потім я украв ще більше, вбив тисячі людей. Але знову отримав посилення санкцій. Тоді я украв все зерно, заблокував порти та погрожую влаштувати всесвітній голодомор. У зв’язку з чим вимагаю зняти санкції». Як інакше весь цивілізований світ мав розцінювати цей путінський посил?

У міністерстві оборони Великої Британії заявили, що «Росія продемонструвала готовність використовувати глобальну продовольчу безпеку у своїх політичних цілях, а потім видавати себе як розумний гравець і звинуватити Захід у невдачах».

Ну, а поки «розумний гравець» грає з усім світом в голодні ігри, CNN повідомляє, що російське суховантажне судно «Матрос Позинич» із краденим українським зерном прибуло до сирійського порту Латакія. І це вже вдруге за місяць. Тиждень тому супутникові знімки показали, як в окупованому Криму завантажують крадене зерно. Кадри датовані 19 і 21 травня виявили, що два російські судна «Матрос Позынич» і «Матрос Кошка» завантажилися зерном, а потім попливли. Один із них у напрямку Бейрута, а інший перебував у Чорному морі.

При цьому заступник міністра закордонних справ РФ Андрій Руденко каже, що російська сторона «ні в кого нічого не краде».

Шеф-редактор The Economist Занні Беддос на форумі у Давосі заявила: «Україна годує 400 млн людей у світі. Це важливий фактор, щоб світ почав думати, що робити далі і для країн, які не є членами НАТО. Це буде глузування зі світової спільноти, якщо світ не зможе деблокувати порти, не зможе вирішити цю ситуацію».

Проте як домовлятись з крадієм, який вперто каже, що нічого не краде, поки не зрозуміло. Але Білий дім вже заявив, що  США не обговорюють можливості зняти з Росії санкцій в обмін на зняття перешкод для постачання українського зерна на світовий ринок. Програма «Нафта в обмін на продовольство» як у випадку з Іраком Росію, звичайно, чекає. Але пізніше.

Нагадаємо, ця програма дозволяла Іраку, який перебував під санкціями, продавати нафту на світовому ринку в обмін на продовольство та інші потреби, необхідні простим громадянам країни, але не давала використовувати нафтодолари для відновлення воєнного потенціалу.

 «Таємна зброя» українців

 «А навіщо Україна так відчайдушно чинить спротив, завдаючи таких невимовних страждань своєму власному народу? Якщо війна така важка, якщо все настільки погано, то треба сідати і домовлятися. Якою б не була ціна цієї домовленості». Так озвучив Дмитро Кулеба четвертий кремлівській наратив.

Він випливає з попередніх трьох. І власне був головним ще з початку війни. Путін дійсно думав, що українці скоряться йому. Спочатку як «визволителю». Тепер, після того, що він зробив з українськими містами, як перед «переможцем».

Цей наратив поповнився і новим аргументом. Мовляв, тепер Україна має піти на поступки, щоб «Путін зберіг лице». 

Макрон 9 травня заявив, що «війна між Україною та Росією неминуче закінчиться миром, і при обговоренні його умов жодна зі сторін не має бути «приниженою».

Лауреат Нобелівської премії 2007 року Ерік Маскін каже, що на місці Зеленського він «пішов би на поступки, щоб війна закінчилася швидко і більша частина України не виявилася зруйнованою».

НАСПРАВДІ, такі настрої ширитимуться. Треба бути до цього готовими. А відповідь на подібні закиди краще за всіх сформулювала жінка, яка народилася 124 роки тому у травневому Києві: «Ми хочемо жити. Наші сусіди бажають бачити нас мертвими. Це не залишає багато простору для компромісу». Жінку звали Голда Меїр. Згодом про перемогу держави Ізраїль у боротьбі за своє існування у суцільному оточенні ворожих країн вона скаже так: «У нас була таємна зброя – відсутність альтернативи».

В України-2022 крім цієї «таємної зброї» є багато офіційної. А стане ще більше. Тому в наступні дні і тижні після Давосу буде важко, але зрештою добре. І на наступному економічними форумі ми вже будемо чути зовсім інші наративи. 

Total
1
Shares

Пов'язані статті