«Гробові» для визволителів: дайджест пропаганди РФ за 11 липня

Путін зібрався масово паспортизувати українців, а топ-пропагандист Кисельов перетворився на ведучого телемагазину. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи російської пропаганди за 11 липня.

  1. Демографічне «імпортозаміщення» по-путінськи
  2. Вербують всі! Від в’язниць до Кисельова.
  3. За великим похоронним рахунком
  4. «Польське питання» і головний розвідник Росії

Демографічне «імпортозаміщення» по-путінськи

11 липня Путін підписав указ про спрощене надання громадянства Росії усім українцям. Раніше це відбувалось по-окупаційному, крок за кроком: Крим, Луганська, частини Донецької, Херсонської, Запорізької областей.

Тепер він вирішив разом «ощасливити» всіх своїх заручників. У прокремлівських ЗМІ так і пишуть: «наступною мала стати Харківська область, але було прийнято рішення надати одразу паспорти усім бажаючим з України». Звісно – під соусом «гуманітарних міркувань та турботи про майбутнє звільнених українців».

«Ми говорили про це протягом тривалого періоду. Президент почув і ухвалив рішення, яке здатне переламати ситуацію в Україні. Ми один народ і кожен її громадянин отримує Образ Майбутнього. І – вибір», – торжествує пропагандист Старіков.

«Визволителі саме так і роблять. Адже вони прийшли до своїх, які повинні стати своїми де-юре. Дякуємо президенту!», – так він пояснює «велику місію» Путіна.

НАСПРАВДІ, пропагандисти-паспортисти старанно уникають простого питання, яке лежить на поверхні: чому за майже 4,5 місяці війни мешканці того ж Харкова, які «мріяли про повернення до «русского мира», масово їхали не в сусідній російський Бєлгород до якого 80 км, а у «бандерівський Львів» до якого понад 1000 км?

Так само не виноситься й друге просте питання: чому мільйони українських біженців у Європі повертаються до батьківщини, а не їдуть до Росії? До речі, 11 липня, того ж дня, коли Путін підписав свій паспортний указ, Єврокомісія повідомила, що понад 3 млн наших біженців з країн ЄС повернулись саме до України. Їх також «європейські маріонетки Вашингтону женуть додому в якості живого щита для неонацистів»?

І таких питань багато. Але чесні відповіді на них, звісно, не вписуються у російську «визвольну» пропаганду в Україні.

Путінська «щедрість» (а точніше нетерплячка) з паспортизацією окупованих українців має три основні пояснення.

По-перше, російське громадянство – це не про права, а про кріпацький статус його носіїв. Російські громадяни реально не мають можливості міняти владу РФ на виборах. Понад двадцять років у цій державі панує диктатура, яка нещадно розправляється з опозицією.

Натомість російські громадяни зобов’язані служити в ЗС РФ і гинути у путінських воєнних авантюрах. Якщо ти громадянин Росії – тобі можна «на законних підставах» обмежити свободу слова, зокрема заборонити критику влади і так звану «дискредитацію збройних сил».

Чимало громадян РФ навпаки мріють позбутися свого паспорта і поміняти його на нормальний: ізраїльський, американський і навіть… український. Російські бізнесмени, митці, програмісти – тікають у Грузію, Казахстан, в Туреччину, аби лиш не виконувати свій «громадянський обов’язок» на батьківщині.

По-друге, паспортизація вже давно служить геополітичним цілям Кремля. Саме так було в Криму, у Південній Осетії та в Абхазії. Спочатку промосковськи налаштованому населенню іншої країни масово роздають російські паспорти, а потім заявляють, що «змушені захищати своїх громадян» за кордоном. Причому, в процесі такого «захисту» не рахуючись з їх життями, власністю та особистими перспективами.

Ноу-хау теперішньої паспортизації на окупованих територіях України є її абсолютно насильницький характер. Людей змушують до громадянства держави-агресора, погрожуючи звільненням з роботи та втратою усіх джерел доходу в умовах штучно створеної гуманітарної кризи. І потім Москва буде так само заявляти з високих трибун, що мусить «дбати» про цих нових власників її паспортів.

По-третє, збільшуючи кількість своїх громадян за рахунок українців, держава-агресор вирішує власні соціальні проблеми. Адже Росія опинилася в демографічній ямі, з якої їй не хочеться вилазити за рахунок лише багатодітних родин мусульманських народів та мігрантів.

Ще до війни з Україною, незважаючи на чисельні заохочувальні програми на кшталт «материнського капіталу», ця яма тільки поглиблювалась. Російські жінки народжують дітей явно в недостатній для планів Путіна кількості. Тому він і вирішив закидати цю яму тілами «нових громадян». Або, принаймні, паспортами. Ось таке «демографічне імпортозаміщення».

А заміщати є що і є кого. В найближчі три десятиліття Росія буде вимирати зі середньою швидкістю майже тисячу людей на день, прогнозує департамент з економічних та соціальних питань ООН. З руїн СРСР Росія виповзла з населенням у 148 млн людей, шостою в світі після Китаю, Індії, США, Індонезії та Бразилії. Але за 30 останніх років втратила понад 14 млн людей внаслідок перевищення рівня смертності над народжуваністю та інших чинників.

Втрачаючи в середньому по 316 тисяч осіб на рік, Росія найближчим часом вилетить із топ-10 країн світу за чисельністю населення, пропустивши вперед Республіку Конго та Ефіопію.

А торік корінне населення РФ скоротилося більш ніж на мільйон. Це максимум за сучасну історію країни. За чотири місяці, за даними Росстату, різниця між народженими та померлими склала 311 200 осіб. Це більше, ніж за аналогічний період 2021 року. У квітні народилося на 13% менше дітей, ніж минулого року. Ресурс дитячого поповнення – офіційно узаконений в РФ «кіднепінг з гуманітарних міркувань».

До того ж новини з українського фронту явно не додають оптимізму. «Ця війна перекосить велику кількість російських чоловіків, які могли б виховувати дітей…», – визнає один з «русскомірцев» із промовистим позивним «Араб», який зараз працює на Прилєпіна.

До демографічної проблеми додається й географічна. Заселення величезних зауральських територій по мірі їх освоєння (під час, звісно, виключно оборонних «спеціальних операцій») було головним болем усіх московських правителів, включно з Путіним. «Далекосхідних гектарів» (назва федеральної програми) дійсно багато, але охочих на них жити мало. Саме тому і женуть туди депортованих українців з новими паспортами.

Вербують всі! Від в’язниць до Кисельова

Для тимчасового «заспокоєння» окупованого населення перед паспортизацією колаборантська влада тимчасово захопленої території Харківської області 11 липня навіть скасувала мобілізацію чоловіків. Але це, звісно, не надовго. Якщо їх примусять стати громадянами Росії, одразу ж з’явиться і «священний обов’язок її захищати». Таку терор-мобілізацію вже пройшли у так званих «Л/ДНР».  

Принципово нового в Москві нічого вже не вигадають. Хіба що особисто Кисельова послати у Чечню розповісти про те, як кадирівці з натхненням штурмують військкомати, щоб відправитись на війну в Україну.

При цьому Кисельов демонструє номери телефонів цих військкоматів, куди всі охочі можуть зателефонувати. 

Так, один з найдорожчих пропагандистів Росії фактично перетворився у ведучого телемагазину. 

Отже, вербують в Росії тепер не тільки у в’язницях, на заводах, у банках (через знижки на іпотеку), у вишах та школах, а й у прайм-тайм на телебаченні. Надалі можна очікувати, що регулярну «пряму лінію з Путіним» перетворять у телемарафон з якоюсь сакраментальною назвою: «Є така професія – батьківщину захищати!».

НАСПРАВДІ, ситуація з поповненням лав «визволителів» дійсно критична. Навіть, безвідмовні буряти, на яких представники «титульної нації» списують усі звірства в Україні, вже починають бунтувати. Голова фонду «Вільна Бурятія» Олександра Гармажапова заявила, що до Улан-Уде повернули літак із 150 військовослужбовцями, які розірвали контракт із МО РФ через небажання воювати. За  її словами, на сьогодні через «Вільну Бурятію» пройшло вже близько 500 відмовників.

З огляду на те, що в Росії вже почали з’являться «дошки ганьби» тих, хто відмовився воювати в Україні, ставка на високі патріотичні почуття населення взагалі не зіграла.

У будь-якому випадку, ці люди зробили розумний вибір. Краще, коли твоє фото висить на такій дошці, ніж прибито до хреста на цвинтарі.

За великим похоронним рахунком

Дев’ятого травня на параді перемоги, де багато хто очікував оголошення мобілізації, Путін заявив, що «загибель кожного солдата — горе для всіх нас, ми підтримаємо їх дітей. Слава нашим збройним силам! За Росію! За перемогу! Ура!».

Поєднанню в одному пасажі слів «горе», «слава», «загибель» і «ура» не треба дивуватись. Це звичайний стиль промов Путіна.

Цікаво інше – підтримка дітей загиблих військових у Росії різна.  Начебто у батьків вони гинуть в Україні однаково, але оплата їх смерті в Росії корелюється за регресивною шкалою. Чим більш депресивний регіон, з якого «визволитель» прибув до України, тим менше отримує родина у разі його загибелі.

НАСПРАВДІ, це ще один приклад того, що немає ніякої єдиної Росії. У 39-ти суб’єктах РФ встановлена сума у розмірі 1 млн рублів для сім’ї загиблого військового (наприклад: Бурятія, Бєлгородська, Волгоградська, Челябінська, Іркутська, Омська, Воронезька, Сахалінська області, Приморський край та інші).

А в шести (Владимирська, Московська, Новосибірська, Магаданська, Тюменська області та Ставропольский край) – розмір компенсації втричі більший.

Підрахунок доводить, що виходячи з приблизної цифри втрат в Україні (до 40 тисяч загиблих і понад 100 тисяч поранених), то лише базові федеральні виплати мають становити 300 млрд рублів сім’ям убитих, 290 млрд рублів – пораненим. Регіональні виплати: навіть за мінімальної оплати – близько 40 млрд сім’ям убитим та 5 млрд – пораненим.

Ці суми можна порівняти з бюджетами Псковської області (38 млрд), Орловської (36,3 млрд), з двома бюджетами Алтаю (21,7 млрд), трьома бюджетами Єврейської автономної області (11,8 млрд).

Станом на 17 червня за рахунок додаткового виділення коштів виплати по 1 млн рублів в окупованому Севастополі отримали близько 30 сімей військових, які загинули під час так званої «СВО».

Обсяг резервного фонду міста цьогоріч 147 млн ​​рублів. Навіть якщо його використати повністю на компенсації (а це неможливо, бо гроші потрібні і для інших цілей), його вистачить ще на 117 сімей севастопольців. Це лише загиблих. Не густо для міста, яке є базою флоту, місцем дислокації двох бригад (морської піхоти і розвідки) та ще низки дрібніших частин, задіяних в агресії.

Розмір резервного фонду усього окупованого Криму на цей рік складає 300 млн рублів. Усього ж офіційно відомо про 34 тисячі мешканців анексованого півострова, яких погнали на війну. 

«Польське питання» і головний розвідник Росії

Кремлю взагалі і голові Служби зовнішньої розвідки РФ Наришкіну зокрема вже давно не дає спокою так зване «польське питання». Вони самі ж його вигадали і самі ж від нього страждають. Йдеться про так звані «агресивні плани Варшави щодо розчленування України». Цей наратив просувається давно і безуспішно.

Додатковим поштовхом для цієї фобії стала обіцянка президента Володимира Зеленського надати громадянам Польщі особливий статус в Україні. У РФ негайно почали стверджувати, що відтепер саме поляки стануть українськими поліцейськими і суддями. Невже Москва боїться, що Варшава перейме її досвід зі створення так званого «Уряду Херсонської області», де всім керують громадяни РФ?

Востаннє «польське питання» Наришкін порушив 30 червня.

НАСПРАВДІ, 11 липня постпред Верховної Ради у Конституційному Суді Ольга Совгиря дала вичерпне пояснення, який саме «особливий статус» буде у поляків. Це просто дзеркальне надання прав громадянам Польщі в Україні, якими вже користуються громадяни України в Польщі, куди були змушені перебратися через путінську агресію. Жест вдячності з нашого боку.

За даними ООН, таких українців майже 2,7 млн людей. І жоден з них не став за цей час ані поліцейським, ані суддею. Польських громадян в Україні, звісно, значно менше, бо через путінську агресію Україна нині не є популярним туристичним напрямком серед іноземців.

А Росії можна лише побажати таких друзів як поляки. Або хоч якихось друзів. Адже так, як вона руйнує стосунки з усіма сусідами, цілком може статися, що і на її похорон ніхто не прийде. Навіть на «гробові» не скинуться. Лише перехрестяться: «нарешті відмучилась. І нас відмучила»

Total
0
Shares

Пов'язані статті

Читати

«Правильне» російське кіно: 8 ознак

«Поза політикою»: чому немає російського кіно без пропаганди та маніпуляцій? Український актор Віталій Салій отримав нагороду від національної…