«Голосуй – і програєш!». Як Росія готує ґрунт для фейкових референдумів на окупованих територіях

Навігація та корисні матеріали

Розпочавши повномасштабне вторгнення, Росія припинила навіть приховувати свої загарбницькі плани щодо України. 

Втім, від спроб хоча б позірної «легітимізації» своїх дій Кремль не відмовляється. Про це свідчить перманентне інформаційне підживлення теми «референдумів» на окупованих територіях. 

Щоправда, російські високопосадовці з числа тих, що ухвалюють рішення чи принаймні озвучують офіційну позицію РФ, зберігають тишу. Кремль дистанціюється від теми. 

8 серпня речник Путіна Дмітрій Пєсков запевняв, що «референдуми збирається проводити не Росія, а місцеве населення». Коментування відданоли на відкуп адміністраторам анонімних Telegram-каналів і пабліків у соцмережах, місцевим колаборантам та представникам окупаційних адміністрацій, російським пропагандистам і політичним коментаторам. 

У кращому випадку думками про «референдуми» діляться депутати Держдуми РФ, котрих про це інколи «раптово» питають працівники державних і навколодержавних медіа.    

Через перераховані вище канали в інфопростір періодично вкидуються неузгоджені один з одним меседжі щодо формату, дати та географії «референдумів». Періодично навіть лунають заяви про їх непотрібність та пропозиції просто оголосити окуповані території частиною РФ. Інколи протилежні заяви доводиться робити одній і тій самій особі. 

Херсонський колаборант Кирило Стремоусов 11 травня заявляв, що «Херсон – це Росія» і «ніяких референдумів не буде». 

А вже за два тижні анонсував голосування і навіть «спрогнозував» його результати: «У Херсонській області проведуть референдум, на якому щонайменше 60–70% мешканців проголосують за входження до Росії». 

5 вересня він запевнив, що «все йде за планом» і «референдум відбудеться за будь-якої погоди». 

Не перший псевдореферендум

Кремль уже відпрацював технологію проведення псевдореферендумів під дулами автоматів в Автономній Республіці Крим, Севастополі, Донецькій і Луганській областях у 2014 році. Однак росіяни не винайшли велосипед. 

У 1938 році світ спостерігав за аншлюсом, організованим гітлерівською Німеччиною. Оголошені нацистами результати «плебісциту» засвідчили підтримку «возз’єднання» Австрії з Третім Райхом на рівні 99%.

У локальних конфліктах, що спалахнули на пострадянському просторі у 1990-х не без участі російських спецслужб, плебісцити використовувалися для послаблення нових незалежних держав та посилення їх залежності від Кремля.

Такі «акти волевиявлення» відбулися в Криму (1991), Придністров’ї (1991), Південній Осетії (1992), нарвському регіоні Естонії (1993). 

Окрім автономії та незалежності, на проросійські референдуми інколи виносили питання ще й «возз’єднання» з Росією, але в дев’яностих роках Москва ще не наважувалася на відкриті анексії.

Кримський «референдум» 2014 року став прецедентом у новітній історії РФ. Уперше після розпаду СРСР Кремль здійснив незаконну анексію під прикриттям  «волевиявлення» місцевого населення. 

Читайте також: Липневе вихваляння Путіна у серпні виглядає виправданням: дайджест пропаганди РФ за 7 вересня

Оголошений результат голосування – 96% «за» – трошки не дотягнув до показників нацистів у Австрії 1938-го.

Примітно, що під час підготовки до референдуму мешканців Криму спочатку готували до голосування за «вихід зі складу України» та «незалежність», що розглядалось як перехідний період до «повернення у рідну гавань». 

Нове формулювання питання в бюлетенях було оприлюднене лише 6 березня – за 10 днів до «голосування».

Мешканців Донбасу пропагандисти запевняли, що проголошення  «незалежності» «ЛНР» і «ДНР» автоматично призведе до припинення бойових дій і повернення миру на Донбас. 

На Донеччині організатори «референдуму» намалювали 89%, а на Луганщині 96% підтримки «молодих республік». На анексію окупованих районів Донбасу, попри сподівання проросійськи налаштованої частини місцевого населення, Кремль не пішов. 

Регіон став інструментом для дестабілізації України, а його жителі – ресурсом для пропаганди та воєнних авантюр путінського режиму. 

Сценарії «референдумів» 

У інформаційне поле закидується декілька варіантів щодо референдумів:

• про приєднання псевдореспублік «ДНР» і «ЛНР» до Росії;
• про відокремлення окупованих територій від України та створення нових «народних республік». Найактивніше ці меседжі просувалися навесні у Херсонській області;
• про входження окупованих територій до складу РФ. У північній частині Харківської області мешканцям натякали на можливість включення окремих районів і населених пунктів до сусідньої Бєлгородської області РФ.

Ватажок «ЛНР» Леонід Пасічник заговорив про референдум ще 27 березня. Однак того ж дня спростував свою заяву. Мовляв, спочатку треба вийти на адміністративні кордони Луганської і Донецької областей, а вже потім піднімати це питання.

Дати ймовірного проведення «референдумів» неодноразово переносилися. Зокрема йшлося про 27 квітня, першу половину травня, 11 вересня (День єдиного голосування у РФ та 21-ші роковини атаки на башти-близнюки в Нью-Йорку), кінець жовтня, 4 листопада (російський День народної єдності).

Підготовчі заходи

23 липня голови окупаційних адміністрацій Запорізької і Херсонської областей оголосили про початок підготовки до «волевиявлення» та формування виборчих комісій. 8 серпня Євген Балицький у Мелітополі публічно підписав відповідний «указ».

Читайте також: «Єдина Росія» втекла з Херсону першою: дайджест пропаганди РФ за 27 липня

Кирило Стремоусов обмежився усними заявами. Колаборанти також заявляли про наміри звертатися по допомогу до Центральної виборчої комісії РФ. 

У той же час голова окупаційної «військово-цивільної адміністрації» Харківської області Віталій Ганчев неодноразово робив заяви про «несвоєчасність» «референдуму», коли росіяни контролюють лише п’яту частину території регіону. 

Російська пропаганда працює над створенням ілюзії масової підтримки ідей приєднання до РФ на окупованих територіях, а також активно працює з місцевим населенням. Для вирішення першого завдання організовувалися «народні сходи» та пікети. 

Новостворені «громадські ради» при окупаційних адміністраціях,  «асоціації ветеранів», «ради жінок» та інші подібні групи випадкових людей ухвалювали відозви на підтримку референдуму. 

Українська розвідка повідомляла, що учасники акцій отримували від окупантів гроші та продуктові набори. Також зафіксовано випадки, коли роль місцевих грали привезені з Росії активісти «Росмолодежи», «Молодой гвардии» та інших організацій.

Для впливу на населення окупованих територій задіяні:

• засоби візуальної пропаганди. У населених пунктах рекламні площі зайняті бордами із цитатами Путіна та гаслами «Россия здесь навсегда» и «Мы один народ»;

• листівки, безкоштовні агітаційні газети та інша друкована продукція;
• російське телебачення та радіо, що транслює сюжети про «щасливе життя» під окупацією та її масову підтримку;
• Telegram-канали та спільноти в соцмережах, створені для інформаційного супроводу окупації;
• face-to-face агітація, в якій задіяні місцеві колаборанти та активісти «Єдиної Росії». Вони обробляють людей під час оформлення та видачі грошових виплат, продуктових наборів та російських паспортів. Інструкції щодо спілкування з населенням мають також і військовослужбовці держави-окупанта;
• інформаційна блокада окупованих територій: придушення українського теле- та радіосигналу, блокування українських сайтів, погіршення якості зв’язку тощо.    

Людей намагаються переконати в тому, що:

• Україні не вдасться повернути захоплені території («Росія тут назавжди»);
• Україна вважає жителів окупованих територій зрадниками і збирається їх карати;
• Росія гарантує цивільному населенню безпеку, стабільність, пенсії, робочі місця, відбудову зруйнованого тощо; 
• відповідальність за війну, смерті та руйнування несуть Україна, США і НАТО, а не Росія.

Підготовці та проведенню «референдумів» заважають не лише активні бойові дії, а й відсутність в окупантів доступу до українського реєстру виборців. 

Для виправлення цієї ситуації росіяни збирають персональні дані місцевих мешканців під приводом оформлення виплат, гуманітарної допомоги, ліків, видачі тимчасових пенсійних посвідчень російського зразка тощо. Триває примусова паспортизація населення.

Сформовані на окупованих територіях підрозділи поліції з числа росіян та місцевих колаборантів також можна вважати складовою підготовки до псевдореферендумів. Адже саме цим «правоохоронцям» буде доручено підтримання «громадського порядку» під час «волевиявлення», зокрема й на виборчих дільницях. 

Примусове розірвання економічних зв’язків, підштовхування населення до переходу на розрахунки в рублях та вилучення гривні з обігу, включення в російський інформаційний простір має створювати в населення окупованих територій ілюзію того, «Україна їх покинула», і підштовхувати до рішення прийняти «російські правила».

Британська розвідка повідомляла, що в середині серпня підготовка до псевдореферендумів на Донбасі перебуває на одній з завершальних стадій. 

Наприкінці місяця видання The Insider оприлюднило документи зі сценарієм плебісцитів та їх PR-супроводу. Кремлівські політтехнологи орієнтуються на забезпечення явки на рівні 70% та підтримки винесеного на голосування питання на такому ж рівні.

На ці показники, схоже, орієнтуються й російські соціологи. 7 вересня «Республіканський інститут політичних і соціологічних досліджень» (РИПСИ) (Сімферополь) та компанія «ИНСОМАР» оголосили про проведення опитувань в окупованих містах Запорізької та Херсонської областей. 

«Результати» повідомили російські Telegram-канали та пропагандистські ЗМІ, на них послався секретар генеральної ради «Єдиної Росії» Андрій Турчак. 

Публікація замовної соціології є давно відомою технологією з легітимізації потрібних замовнику результатів.

Заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов серед проблем, з якими зіштовхнулися організатори псевдореферендумів на Півдні України, називає недостатню кількість колаборантів та вкрай низький рівень підтримки окупантів серед місцевого населення. Тому росіяни обіцяють навідатися додому до тих, хто проігнорує голосування.

«Людей недостатньо, підтримка нульова. Модерують ситуацію Збройні сили України та місцеві партизани. Залякування – це визнання ворожого ставлення до окупації. Операція ЗСУ на правому березі Дніпра взагалі ставить під питання все це», – констатував експерт.

За інформацією Данилова, окупаційна адміністрація відправляла на навчання до Сімферополя мешканців Генічеського та Новотроїцького районів, які мають згодом працювати у виборчих комісіях.

Незважаючи на перманентний підігрів теми «референдумів», пропаганда пропрацьовує варіант Б. В інформаційний простір періодично вкидаються меседжі про невиправданість чи несвоєчасність плебісциту. В якості аргументів лунають такі:

• «референдум» не можна проводити під обстрілами;
• голосування в Запорізькій і Харківській областях недоцільне без встановлення контролю над більшістю території регіонів та обласними центрами;
• референдуми можливі лише після завершення «спецоперації» та «повної стабілізації» (без уточнення, що саме мається на увазі);
• приєднання може відбутися і без «референдумів», адже «визволені» регіони це «і так Росія». 

Отже, в окупаційних адміністрацій та прибічників «русского міра» завжди знайдеться виправдання, чому обіцяні «референдуми» не проводяться. Тим паче, що російські можновладці конкретних заяв на цю тему не робили і жодних обіцянок не давали.

Навіщо це Росії  

Жодні «голосування» на окупованих територіях не матимуть правових наслідків і не будуть визнані міжнародною спільнотою. Виняток можуть складати хіба що декілька країн-ізгоїв з числа «друзів» РФ. Однак за допомогою псевдореферендумів чи підготовки до них Кремль намагається вирішити декілька задач.

• представити внутрішній аудиторії формалізовану «перемогу» Путіна як «збирача російських земель» та доказ того, що РФ не окупувала, а «визволила» захоплені регіони;
• додати аргументів російським дипломатам, які посилатимуться на «тотальну підтримку» окупації місцевим населенням. Нікчемність цих аргументів до уваги не береться;
• посилити позиції пропаганди, орієнтованої на іноземну аудиторію, змістивши акцент зі збройної агресії та окупації на  нібито «демократичні процедури» та фейкове «волевиявлення». Кремль очевидно розраховує на те, що це матиме вплив на мешканців країн Азії, Африки, Латинської Америки;
• у випадку анексії боротьбу України відновлення територіальної цілісності можна буде назвати «агресією проти Росії» та використати цей аргумент для мобілізації власного населення, дезорієнтації іноземців та обґрунтування погроз застосування ядерної зброї.

Тактика Росії зводиться до регулярного «підняття ставок», що має змусити світ «рахуватися з Росією», змиритися із силовою зміною кордонів в Європі та іншими брутальними порушеннями міжнародного права. Однак позиція військово-політичного керівництва України та держав-партнерів лишається незмінною. 

Представники українського уряду рекомендують громадянам окупованих територій за можливості ухилятися від «голосування», а також нагадують, що за участь в організації таких заходів (агітація, робота членами комісій та спостерігачами) передабчено кримінальну відповідальність.

Президент Володимир Зеленський ще у серпні заявив, що  «якщо російські окупаційні сили зважаться провести хоча б один псевдореферендум на окупованих територіях України, будь-яка можливість переговорів з Росією буде закрита».

Готовність Збройних сил України відновлювати територіальну цілісність військовим шляхом та розуміння викликів підтвердив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у статті, опублікованій  7 вересня. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Медіа версія статті на сайті Української правди