Голодомор 1932 – 1933 та російсько-українська війна

У 1932-1933 роках радянський тоталітарний режим скоїв один із найжахливіших своїх злочинів — геноцид. Голодомор забрав мільйони життів українців. Цього року Кремль розв’язав проти українського народу чергову війну на знищення і не приховує намірів вчинити геноцид. Сучасні російські воєнні злочинці намагаються повторити в Україні те, що вже робили їхні попередники: тотальний контроль, терор, депортації, вилучення майна та продовольства. Але цього разу їм на заваді стоїть міцний противник, спроможний дати відсіч і зламати плани агресора.

Центр стратегічних комунікацій розповідає про історичні уроки подій минулого століття, врахування яких дозволяє успішно протидіяти ворогу.

Чому Голодомор став можливим? 

Радянський геноцид  українців — це прямий наслідок втрати власної державності. Знищивши Українську Народну Республіку, більшовики проголосили в Україні владу рад та створили маріонеткове державне утворення  — УСРР (з 1937 року — УРСР). 

Через втрату власної державності українці на десятиліття втратили зовнішньополітичну суб’єктність (на міжнародній арені від імені всіх радянських громадян говорила Москва) та інституції, які могли захистити їх інтереси. Керівництво радянської України старанно виконувало всі директиви Кремля.

Навіть до створення СРСР, коли УСРР формально залишалася незалежною державою, в Україні за російським зразком було запроваджено систему узаконеного пограбування селян — «продовольчу диктатуру» з продрозкладкою. У 1921-1923 роки, коли українські селяни  вмирали від голоду, вирощеним ними хлібом більшовики годували Червону армію та лояльне владі пролетарське населення Петрограда та інших міст Росії. 

Через 10 років злочин було скоєно знову. Але у значно більших масштабах. 

Загроза і ресурс. Спільне у сприйнятті українців Сталіна і Путіна

Колективізація і Голодомор, до якого вона призвела, були потрібні радянському диктатору, щоб виконати декілька завдань:

  • створення безвідмовної і повністю підконтрольної державі системи викачування з села продовольства, у першу чергу зерна;
  • отримання ресурсу для форсованої індустріалізації — швидкої розбудови важкої промисловості та військово-промислового комплексу. Валюту на закупівлю обладнання та технологій СРСР отримував, продаючи вилучене в українських селян збіжжя;
  • «перевиховання» українського селянства, яке зі своєю «приватновласницькою психологією» не вписувалося в нове суспільство і заважало будувати комунізм;
  • ліквідація загрози «українського буржуазного націоналізму» та самостійницьких прагнень українців, приведення їх до абсолютної покори режимові. Поки українські селяни масово помирали від штучного голоду, репресивна машина методично знищувала українську інтелектуальну еліту: письменників, художників, науковців, духовенство. Та сама доля спіткала і партійних функціонерів та урядовців з числа націонал-комуністів.

Отже, для сталінського режиму українці були одночасно і загрозою, яку треба було нейтралізувати, і ресурсом, який чужа влада використала у своїх інтересах.

У підходах нинішнього керівництва РФ до вирішення «українського питання» є  чимало спільного з попередниками:

  • по-перше, це  спроба покарати українців за їх прагнення до свободи. У 1930-х ще живою була пам’ять про УНР. В Україні регулярно спалахували антибільшовицькі повстання, які припинилися лише після Голодомору. Сучасний Кремль сприймає як загрозу прагнення українців будувати власну незалежну державу, яка прямує до ЄС та НАТО;
  • по-друге, дегуманізація українців за допомогою пропаганди. За 90 років «куркулі», «петлюрівські недобитки» та «буржуазні націоналісти» перетворилися на не менш «страшних» для Кремля «нацистів», «фашистів» і навіть «сатаністів»;
  • по-третє, українців Кремль розглядає як ресурс. Про це свідчать як примусова мобілізація на окупованих територіях, так і депортації населення вглиб РФ для вирішення демографічних проблем держави-агресора. У 1939 році українців, яким вдалося вижити під час Голодомору, мобілізували до Червоної армії та відправили завоювати Фінляндію;
  • по-четверте, зараз, як і 90 років тому, кремлівський режим здійснює геноцид українців. Намагається знищити тих, хто може протистояти загарбникам, залякати решту і спровокувати гуманітарну катастрофу. 
Розкуркулена селянська родина біля зруйнованої більшовиками хати (с. Удачне, Донеччина, початок 1930-х рр.)
Мешканці Маріуполя біля зруйнованого будинку (джерело: Маріупольська міська рада)

Але сталінський режим, знищуючи мільйони українців, все ж не ставив під сумнів існування народу і не посягав на статус УСРР. Тоді як нинішнє російське керівництво, вочевидь, вважає це помилкою.

На окупованих територіях зачищаються всі згадки про Україну: знищується державна символіка, з бібліотек вилучаються книги, у школах українська мова підпадає під заборону. Врешті-решт, оголошену 30 вересня незаконну анексію чотирьох регіонів України  Кремль представив як «возз’єднання споконвічно російських земель»

Така ненависть Путіна навіть до декоративного суверенітету України в складі СРСР є зрозумілою. Адже саме статус союзної республіки згодом дозволив Україні отримати роль держави-засновниці ООН та безкровно вийти зі складу Радянського Союзу.

Чому українці сьогодні здатні перемагати?

Російська держава вже не вперше намагається підкорити українців. Але сьогодні Україна має чи не найкращі за всю історію стартові умови, які дозволяють перемагати ворога. Зокрема:

  • власну державу, яка робить українців повноцінним суб’єктом міжнародної політики;
  • потужні  Збройні сили – 90 років тому повстанські загони чинили відчайдушний опір, але результат їх протистояння з регулярною армією було нескладно спрогнозувати;
Зброя, вилучена у корюківських повстанців (1932 р.)
Боєць Сил спеціальних операцій Збройних сил України (Джерело: ССО) 
  • потужну міжнародну підтримку – найрозвинутіші держави світу підставили українцям плече, постачають сучасну зброю та допомагають втримати економіку;
Лідери європейських держав Києві, 16 червня 2022 р. (Джерело: Офіс президента України) 
  • ефективну комунікацію – сьогодні люди в усьому світі знають про російську агресію і симпатизують Україні; під час Голодомору Україна перебувала в інформаційній блокаді, і лише завдяки таким людям, як журналіст Гарет Джонс, уривчасті відомості про трагедію потрапляли назовні.

Кремль, пам’ятаючи про ефективність терору голодом, сьогодні намагається знову використати його як зброю. І не лише проти українців на окупованих територіях, а й проти сотень мільйонів людей у країнах Африки та Азії, для яких постачання українського продовольства є критично важливими. Блокуючи експорт з України навіть після підписання зернових угод, росіяни намагаються шантажувати світ загрозою великого голоду.

Віддаючи наказ про початок  так званої «спеціальної воєнної операції», Путін намагався виправити «помилки минулого», що призвели до «найбільшої геополітичної катастрофи» – розпаду СРСР. Але кремлівський диктатор не врахував того, що українці все ж вивчили деякі уроки історії. Започаткована у 2000-х акція «Свічка пам’яті» в останні роки трансформувалася у флешмоб: публікацію в соцмережах фото свічки на підвіконні поруч зі зброєю.

Українці дали чітко зрозуміти: вони не лише готові оплакувати загиблих, а й більше не дозволять безкарно себе вбивати. Подальші події довели серйозність цих намірів.  

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Total
1
Shares

Пов'язані статті