«Геноцидна риторика російського режиму»: велике дослідження, яке допоможе притягнути злочинців до відповідальності

Навігація та корисні матеріали

Під час повномасштабної війни російські окупанти скоїли в Україні велику кількість злочинів, які можуть бути кваліфіковані як акти геноциду.

Масові вбивства в Бучі та Ізюмі, ракетні удари по залізничному вокзалу в Краматорську та по кафе в селі Гроза на Харківщині, знищення Маріуполя, що супроводжувалося бомбардуванням пологового будинку та Драмтеатру, в підвалах якого переховувалися цивільні з дітьми ‒ цей список далекий від того, щоб вважатися повним. 

На депортації українських дітей з окупованих територій відреагував Міжнародний кримінальний суд, виписавши ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. 

Своєю чергою, російська пропаганда не припиняє дегуманізувати та демонізувати українців та продукувати погрози застосування зброї масового ураження та заклики до вбивств. 

До геноцидної риторики вдаються не лише учасники пропагандистських ток-шоу чи адміністратори анонімних Telegram-каналів. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки виявив її елементи у лексиконі представників російської влади і матеріалах, створення і поширення яких відбувається на замовлення і під контролем уряду РФ:

• у шкільних підручниках;

• матеріалах, опублікованих в офіційних виданнях органів влади;
• публікаціях федеральних медіа, які підпорядковуються уряду і фінансуються ним.

У російському законодавстві було виявлено низку норм, що передбачають дискримінацію українців у РФ та на окупованих територіях і створюють правову базу для вчинення щодо них злочинів, що містять ознаки геноциду. 

Все це дозволяє говорити не про окремі ексцеси рядових виконавців, а про послідовну політику російської держави щодо України та українців та наявність у діях Кремля ознак геноцидальних намірів. 

Детальніше ‒ в дослідженні Центру «Геноцидна риторика російського режиму».